25 березня 1889 р.
Львівска Народна Торговля переймає сего тиждня склеп повітової, доси самостійної Народної Торговлї в Самборї і буде вести яко свою филію.
Нові сельскі крамниці. З залозецкого пишуть нам, що господар Иван Олїйник заложив в Тростянци коло Залозець крамницю, а товари до неї побирає в Народній Торговли в Станиславові. Другу нову крамницю заложив в Устю рускім, на Лемківщинї, п. Дмитро Вахновскій, а всї товари до неї спроваджує з Народної Торговлї у Львові. Щасти Вам Боже, панове крамарї рускі!
Нові уряди почтові. З днем 1 цвітня с. р. почнуть урядувати нові уряди почтові в Соколовці коло Косова і в Ясеневі горїшнім в пов. косівскім. В тих урядах будуть також почтові каси щадничі. Звязь між урядами почтовими буде удержувати післанець між Косовому і Устєрїками. До округа уряду почтового в Соколівці коло Косова будуть належати місцевости: Соколіва, Яворів і Рїчка, а до округа в Ясеневі горїшнімї: Ясенїв гор., Красноїла, Голови і Криворівня.
Президентом ради міста Львова буде знов вибраний п. Мохнацкій, а що-до вице-президента, то велика часть радних підпирає кандидатуру д-ра Здисл. Мархвицкого (попередної сесії був проф. д-р Гризецкій). Вибори відбудуться завтра, ві второк, вечером.
Бузьки загостили в день сорока мучеників в околиці Львова. Не сумнїваємося, що небожата каються свого поспіху...
Сестри Уршулянки — як доносить чернов. "Gazeta Polska" — вибираються з Черновець 15 н. ст. цвітня, а тепер випродують всї урядженя домові, кляшторні і шкільні.
З недавного віча академичного вийшли доволї сумні наслїдки. Як звістно, зараз по вічу, в котрім взяли участь студенти всіх висших шкіл і члени всїх товариств, як польских так і руских, настав роздор межи самими академиками. Насамперед презес "Czytelni Аkademick-ої" оголосив самовільно в имени видїлу письмо вимірене против віча, а потім відперся солидарности також видїл "Академического Кружка". За тим пійшли з одної сто рони слїдства против иниціяторів віча, а з другої статьї в часописях польских з наганами для академичної молодежи. А цікава при тім річ, що газети польскі за гріх взяли польскій молодежи, що она ишла солидарно з рускою, а і в печатаній відозві презеса "Czytelni Akademick-oї" заміт той також висказани в дуже навіть терпкій формі: сказано там, що Поляки мусять оборонятися від Русинів, бо не Поляки Русинів польщать, але Русини Поляків русчать. В суботу мин. тиждня відогралися, рівночасно одного дня, три важні сцени: сенат университетскій, скінчивши слїдство дисциплинарне, засудив (на основі приписів з рр. 1849, 1850 і 1851, з часів Баха і Туна) двох академиків, котрі належали до комитету скликавшого віче, п. Вацлава Будзиновского (сина бувшого управителя рускої школи вправ) студента философії, і Теодора Каспарка, студента з II-го року прав, на виключенє з университету львівского на три курси, а референтів і промовлявших на вічу — на нагану або упімненє. — Того-ж дня відбулася в III-ій секції суду міско-делегованого розправа против академика п. Вацлава Будзиновского о побитє аґента полиційного Михайла Кохановского в ночи по академичнім вічу. Коли академики по вічу і по комерсї переходили гусаком коло видїлу краєвого, вмішався до гусака 33-лїтний агент полиції п. Кохановскій (родом з Грималова). П. Будзиновскій пізнав єго і крикнув: "Товариші! межи нами єсть полиція"" і показав на Кохановского. Академики кинулись на аґента і побили єго. Лїкар знайшов на побитім синці і орік, що він на 5—10 днів стає через то неспосібним до занятя. При розправі Кохановскій під присягою зізнав, що напало єго кількадесять академиків і богато палиць звивалося єму над головою, але він не знав нїкого, тілько одного п. Будзиновского, котрому доручував візваня полиційні. П. Будзиновскій, стоячи за громадою молодежи, ударив єго палицею по капелюсї і при тім крикнув по руски: "Маєш, песій сину!" Обжалований п. Будзиновскій рїшучо заперечив, а на свідків, що не бив аґента, покликав чотирох академиків, котрі були весь час коло него (три з них властиво самі зголосилися). Судья п. Говорка свідків не допустив, бо, як мотивував, они як-раз в тій хвили, коли п. Будзиновскій ударив аґента, могли того в заколотї не добачити. З другої-ж сторони судья загнав і аґента досить в кут, допитуючись, як він міг серед тілько людей бачити, як п. Б. ударив єго, хоч стояв за громадою других, і як серед такого крику міг чути єго слова? По переведеній розправі (прокураторію заступав гр. Дїдушицкій, а обжалованого боронив адвок. д-р Дулемба) судья засудив пана Будзиновского на 25 зр. гривни а взглядно 5 днїв арешту. (Заступник прокураторії домагався кари від 3—6 місяців.) — Вечером того-ж дня відбулися в университетскій сали загальні збори членів "Czytelni Аkademick-ої" в справі заявленя презеса. По горячій дебатї (в котрій сторонники презеса читальнї знов виїздили з "Rusinami" в супротивности до "idei polskiej") приступлено до именного голосованя. За вотумом недовірія для пре зеса "Czytelni" було 49 голосів, а за вотумом довірія 50. — На рішенє тої справи, видко, з нетерпеливостію вижидали академики других товариств академичних, бо отсе вже нинї рано наша редакція одержала таке письмо від видїлу "Братної Помочи слухателїв политехники у Львові": "Одноголосною ухвалою загального збору членів товариства Братної Помочи слухателїв политехники, поручено видїлови того-ж товариства подати до загальної відомости, що групу академичної молодежи слухателїв политехники репрезентує єдино Братня Поміч слухателів политехники і що техники з Czyteln-ею Akadеmick-ою на тепер не мають нїчого спільного. Вправдї в статутах "Czytelni Akademick-oї" єсть сказано, що членами єї можуть бути також слухателї политехники, але від многих лїт политехники львівскі зреклися тої чести, а сего року нї один техник не користав з того права, не могучи стерпіти пересвідчень, які жиють в тім кружку молодежи академичної. "Czytelnia Akademicka" своїм именем як і остатним "Відкритим письмом" узурпує собі права до репрезентованя львівскої молодежи академичної, однакож так не єсть — єї треба уважати за товариство якоїсь части слухателів университету. — У Львові дня 24 марта 1889. Видїл тов. Братної Помочи слух. политехники у Львові." — Рівнож видїл товариства "Академичного Братства" — як довідуєсь уже нинї "Kurjer Lw." — ухвалив вчера зірвати всякі звязи з "Czyteln-eю Akad.", доки буде там управляти нинішний виділ, а на "Відкрите письмо" презеса "Czytelni" оголосити відповідь в часописях. Наконець довідуєсь "Kurjer Lw.", що всї ті члени "Czytelni", котрі заявили своє невдоволенє из поступку презеса а упали меншостію одного голосу на заг. зборї, виступають з "Czytelni".
Телеграми.
Париж 25 марта. Дирекція есконтового товариства буде поставлена перед суд. — В Версалю має відбутися дня 7 цвітня в честь Булянжера великій пир, на котрім Булянже виголосить довшу бесїду политичну.
Рим 25 марта. Ходить поголоска, що бразилійскій цісар Дон Педро постановив абдикувати і осяде в Неаполи. — Ген. Корветто дістав в поєдинку з Кавальоттим тяжку рану.
Відень 25 марта. Вість, будьто-би цісар Франц Іосиф мав вже в червню їхати до Берлина єсть безосновна.
Петербург 25 марта. Ген. Петро Шувалов помер в наслїдок недуги ушей. — Россія думає збільшити свою фльоту і на ту ціль має визначитися 120 мил. рублїв. — Буджет виказав надвижку 7 мл. рублїв.
(«Дѣло»)
____________________________
26 березня 1889 р.
25-лїтний ювилей руско-народного театру в Галичинї.
Свято 25-лїтного ювилею руско-народного театру в Галичинї, котре обходить нинї рускій театр у Львові, має для цілої Руси велике значінє. Роковини ті радістні і світлі в цілім значіню того слова і становлять факт, спосібний серед нинїшних злиднїв хоч на хвилю розяснити і звеселити наш народний небосклін. Розвиток той нашої сцени і єї 25-лїтна исторія дає наглядний доказ, що всякі почини, всякі навіть і на більшу скалю предприняті заходи мають у нас запевнений успіх, коли опираються на основі чисто народній і не відступають анї на хвилю від народного прапору.
"Червоная Русь" поспішила з обороною свого нещастного виступленя против руских шкіл. Хотя попередва єї статя була зовсім ясна і давала більше ніж достаточний доказ вини, однак справа за надто важна, злочиньство за надто тяжке, як щоби не належало єще послухати оборони.
Новий уряд почтовий. В Сурохові, на стації зелїзниці Ярославско-Сокальскої отвориться з днем 1 цвітня с. р. уряд почтовий, котрий буде видавати і приймати посилки листові і грошеві до квоти 500 зр. Округ дорученя того уряду почтового буде розтягатись на громаду і обшар двірскій в Сурохові. З тим днем будуть також відбиратись телеграми в тамошном урядї телеграфичнім на стації зелїзниці і доручуватись через уряд почтовий або посланців.
Дрібні вісти. — Дирекція лїтного театру в Одессї запросила дирекцію львівского театру на гостинні представленя оперетки в лїтнім сезонї. — Правителство нїмецке заказало видавати газету "Volkszeitung", що мала великій вплив між середною клясою людности. Опозиційні газети подають висказ помершото цісаря Фридриха, записаний в єго дневнику: Volkszeitung розповіла як все цілу справу ясно і совістно.
Бюсти чотирох славних Русинів-Українців: гетьмана Богдана Хмельницкого, Тараса Шевченка, Ивана Нечуя (Левицкого) і Миколи Лисенка — з робітнї н. Закхого у Львові — можна набувати у п. Костя Паньківского (ул. Вірменьска н-р 27) по 60 кр. без пересилки а по 1 зр. 10 кр. з пересилкою за один бюст.
Панї Исабеля Кшечуновичева — як пишуть нам — основує фондацію имени Корнила Кшечуновича, свого покійного мужа, з основним капиталом 20.000 зр., а призначену для єї сел: для Болшівця 6000, для Слобідки болшовецкої 2000, для Поплавник 2000, для Гановець 2000, для Гербутова 2000, для Скоморох старих 3000 і для Болшева 3000 зр. Від капиталу мають роздаватися піврічно проценти: а) на круглі сироти, б) на вдови обтяжені дїтьми, в) на зарібників і ремісників обтяжених дїтьми, г) на халупників обтяжених родинами, д) на калік і хорих на лїки і лїченє, е) на потерпівших від огню або повени — все для христіян греко-кат., вірмено-кат. і римо-кат. обряду — з виключенєм жебраків з професії, піяків і неморально себе ведучих. Великодушна фондаторка має до смерти ті запомоги сама роздавати тим убогим, котрих громада предложить, а місцевий священик потвердить і поручить. По смерти фондаторки роздавати буде запомоги найстаршій член єї родини, а коли-би єї села перейшли коли в чужі руки, то зелїзний капитал переходить на кожду висше названу громаду з обовязком, щоби після постанов фондаторки роздавано процент, а рахунки предкладано правительству. Се основа акту фондаційного. Панї Кшечуновичева — женщина знана из благодїяня для людей убогих і нещастних. Она і доси в кождім своїм селї роздає убогим постійні запомоги місячно, убогих хорих лїчить свом коштом, кождого потребуючого, кого представить священик, без підмоги не відправить, — тепер фондацією бажає лишити памятку по собі і увіковічнити память свого мужа. Нехай же пожиє як найдовше і сама надїляє бідних из своєї фондації!
Телеграми.
Пешт 26 марта. Вчера були знов великі демонстрації против закона войскового, в котрих взяли участь також і робітники. Полиція і войско виступили против демонстрантів і поранили богато людей а богато арештовано.
Відень 26 марта. Від нинї будуть відбуватися і вечірні засїданя палати послів. Палата панів збереся в четвер на засїданє і буде між иншим радити над законами о касах гірничих, о льосах і о домах складових.
Лондон 26 марта. Гр. Герберт Бисмарк конферував оногди довшій час з тутешним амбасадором Гацфельєом, а відтак поїхав до лорда Росберіого до Епсем.
Білград 26 марта. Всї вісти о приїздї королевої Наталії до Сербії і о стрїчи єї з сином суть неправдиві.
(«Дѣло»)
____________________________
27 березня 1889 р.
Торжество XXV-лїтного ювилею руского народного театру.
Вчерашний день був для львівских Русинів-народовців справдїшним днем одушевленя. Свято ХХV-лїтного ювилею рідної сцени зібрало всїх прихильників рідного слова в одну громаду і викликало серед неї високопатріотичний настрій і той ентузіязм, якій лучаєсь бачити в хвилях, котрі памятними радістними фактами зазначуються в исторії нашого народного розвитку.
Вибори президента і вицепрезидента львівскої ради міскої відбулись вчера вечером. Після закона виборчого для міста Львова мають на сей акт явитись всї радні під загрозою утрати мандату, хиба що оправдають свою неприсутність. На 98 жиючих радних явилось 92, а радні о. Величко, о. Аксентович, Піонтковскій, Милашевскій і Димет оправдались недугою а Рутковскій виїздом в важних справах до Кракова. Президентом вибрано 84 голосами на ново д-ра Едмунда Мохнацкого, а по оголошеню результату музика Гармонії заграла під ратушем. Д-р Мохнацкій, подякувавши за вибір, зазначив важнїйші справи, якими має занятись нова рада міска, а то будовою музею і школи промислової та отворенєм і відданєм до загального ужитку міского архива. Вицепрезидентом вибрано 70 голосами д-ра Здислава Мархвицкого, директора селяньского банку в ликвидації. В четвер будуть вибирати першого делегата міскої ради і уконститууються комисії.
Зїзд ремісників з Галичини відбувся у Львові, щоби завязати спілку продукційну в ціли достав виробів для войска. Зїхалося до 100 відпоручників, Русинів і Поляків, зі всїх сторін Галичини і через два днї нараджувались над сею пекучою справою. В готели варшавскім гостились всї відпоручники і там висказано кільканацять промов і тоастів на темат взаїмного і згодного лученя-ся руских і польских ремісників для піддвигненя краєвого промислу. По руски промовляли пп. Тенчук з Тернополя і Цибульскій з Микулинець, а п. Сембратович, радний львівскій і член рускої "Зорї", по польски. Секретар львівскої палати рукодїльничої п. Висоцкій промовляв в честь Русинів, а п. Ревакович, редактор "Kurj. Lw.", в честь і на гаразд міщаньства руского і польского. Зібрані пили також здоровлє послів до ради державної пп. Леваковского, Щепановского і Нїмчиновского. Взагалї відбулись гостина і наради в великій гармонії і можна надїятись, що при ревних заходах управляючого заряду галицкі ремісники дібються своєї ціли
З Добростан пишуть нам: Наша читальня спить як, непричком кажучи, той медвідь що запакувавсь на зиму в свою теплу ґавру та йно товсті лабети ссе. І дивне то диво по наших селах дїєся: в коршмах вечерами завсїгди людей повно, аж клекотить як в горшку, а в читальнях пусто, як замів, хиба ино яка цікава миш шеберне межи книжками або газетами. Читальники вимовляються тим, що нема з-відки взяти дров на отопленє читальнї, але при добрій воли і тій недогодї далось-би якось зарадити. Найбільше мабуть лихо в тім, що старші господарї відпекуються від читальнї як-би від якого трястя, а до того громадска старшина дає злий примір громадянам, залагоджуючи громадскі орудки в коршмі. При тім же на сором христіяньского имени дїєся така мерза, що забуваєся навіть на пошановок, якій належиться для днїв святих, як ось сталося при нагодї лицитації будови нової мурованої школи, котру війт з писарем перевів в самий день трех Святителїв в часї служби Божої. На лицитації тій були лише самі таки тутешні жиди і оден з них отримав будову школи, котра має розпочатися з весною, но значна часть громадян внесла протест против тої лицитації яко незаконно переведеної. По лицитації зафондовав жид могорич тай всї так попилися, що вкінци прийшло до бійки і справа закінчиться в судї. І тому ми не дивуємся, бо хто не з Богом зачинає, той кінчить — в Івановій хатї. За то цілком правильно відбулася лицитація будови нової деревяної школи в сусїдній Воли добростаньскій, а в Канобродї має також сего лїта поставитись мурований будинок шкільний Як бачимо, нарід наш не жалує своєї праці на подвигненє шкіл, коби лиш на тії новозорґанизовані посади найшлися бодай в осени гідні сили учительскі. — Адр—н.
(«Дѣло»)
____________________________
29 березня 1889 р.
ХХVІІІ роковини смерти Тараса Шевченка.
Торжество ХХVІІІ-их роковин смерти Тараса Шевченка, устроєне львівскими руско-народними товариствами, було новим проявом сили і жизненности нашого духа народного, новим доказом побіди і неодолимости нашої народної идеї.
Свято Шевченкове має у нас все ще значенє найбільшого народного торжества, память великого і незабутого лицаря духа займає все у нас перше і найвиднїйше місце в нашім народнім житю.
В память Тараса Шевченка і Осипа Федьковича устроює руска читальня в Вижници дня 31. н. ст. марта в недїлю, в домі пок. Якова Мафтієвича, вокально-декляматорскій вечерок з отакою програмою: Вступне слово про житє Шевченка і Федьковича. 2. Піснь народна: "Ще не вмерла Україна". 3. Деклямація: "До Основяненка" стих Шевченка. 4. Піснь народна: "Дай нам Боже добрий час". 5. Декламація: "Я не дивую ся" стих Федьковича. 6. Піснь народна: "Там де Днїпер полискує". 7. Відчит: "О користи з садівництва". 8. Піснь народна: “Щасть нам Боже, щасть". 9. Деклямація: "Налякана", стих В. Масляка. 10. Піснь народна: "Розвивайся ой ти старий дубе". 11. Деклямація: "До руских людей в Буковинї". 12. Піснь народна: "З нами Бог". При вступі на вечерок приймаються добровільні датки з подякою, і призначуються в половинї на "Народний Дім" в Чернівцях, а в половинї на читальню. Початок вечерка о 7. годинї вечером.
Рада міста Львова подїлилася вчера на секції: 1) для справ добродїйности, 2) финансову, 3) будівничу, 4) санитарну, 5) организаційну. З радних Русинів приступили: о. Бачиньскій, Димет і д-р Ол. Огоновскій до секції финансової; Передяткевич до секції будівничої; Сембратович до секції санитарної; о. Ильницкій, д-р Стебельскій, д-р Шараневич і о. Величко до секції организаційної.
Наука, штука і литература.
Сими днями появився з друкарнї ІІІ-тій випуск переложеної на україньско-рускій язик монографії Н. Костомарова: Богдан Хмельницкій. Єсть то вже ХІ. том рускої Історичної Библіотеки, видаваної професором Ол. Барвіньским. Містить він в собі 11 листів друку і обнимає період историчних подїй на Руси, що лучились по злопамятній битві під Берестечком, аж до знищеня подільского місточка Буші Ляхами. Період то страшний, а Н. Костомарів описує єго так само вірно і драматично, як і два перші томи своєї славної монографії. Війна, що з першу розпочав Богдан Хмельницкій з-за своєї і з-за кривд козацкої суспільности, запалила весь нарід україньско-рускій і сталася війною національною — а по причинї голошеної як руским, так і польским духовеньством круціяти — религійною, і прибрала по берестецкім на Козаках погромі знамя війни невмоленної екстирпаційної. Стефан Чарнецкій і всї инші полководці польскі палили і вирїзували в пень всї місточка і села на походї в Україну і не щадили нїгде нї віку нї пола. Так само, ба навіть лютїйше, поступав собі князь Ярема Вишневецкій. Він бо навіть ранених і заморених голодом в пустини полонеників вирїзував до лаби, де их тілько заскочив по берестецкій битві. Однак та варварска лютість не устрашила народу україньско-руского. Він не корився перед врагами, а гордо умирав з мечем в руках, на розвалинах своєї ватри. Ненависть Русинів до Ляхів була так глубока, що многі місцевости, як Трилїси на Українї і Бyшa на Поділю, не хотїли навіть слухати о помилуваню і ласці королївскій, а волїли вигинути бючись до останної каплї крови. Жінки оборонялись вилами та косами, а вкінци кидали свої діти в огонь і заколювали друг-друга, щоб лише живцем не попастись в руки ненавистним Ляхам. Розюшенє народу руского против Поляків було так несказано велике, що коли прийшли комисарї польскі до Білої Церкви списувати нову угоду, розлючена чернь була-би их розірвала на кусні, коли-б Хмельницкий був не запоручив, що комисарї — не Ляхи, а з литовскої та рускої крови. Ненависть та племінна до Поляків пхала Козаків в союз з Татарами і Турками, і кинула их наконець в рамена Москви. А треба знати, що Москва була несимпатична Козакам, а навіть духовеньству україньскому, бо козаки не дуже вірили Москві, мали страх перед зелїзним московским централизмом, а духовеньство з митрополитом кієвским на чолї волїло підлягати патрїярсї цареградскому анїж московскому митрополитї, хоть опіка грецка далеко більше коштувала. Але-ж, що я маю розписуватись о подїях, що их містить III-тій випуск знаменитої монографії Н. Костомарова? Хто цікавий, нехай читає.
Язик переводу єсть чистий, форми правильні, а синтаксис славяньско-руска. Ми, галицкі Русини не пишемо так чистою русчиною. Але і в перекладї находяться місцями слова не конче удачні, а через силуванє не попасти в макаронизм московскій, вийшли декотрі місця не ясно, або і зовсїм не зрозуміло. То вже однак доля всїх перекладів і анї в одній словесности старій, тим менше в новій, якою єсть наша, не найде перекладу, котрому не можна-б дечого закинути. Длятого треба бути вирозумілим. Кождий автор вносить в розцвітаючу словесність свої слова і свій провинціялизм. Нам належить учитися від кождого і переймати, що добре або любе, а без гнїву залишати те, що нам не до вподоби. Моє переконанє єсть, що тілько з любою і поблажливостію писані критики могуть жертвуючих-ся наших словесників загрївати до нових жертвенних праць, образувати наш язик і підносити до розцвіту словесність нашу.
Видавництво таке, як Руска Исторична Библіотека єсть для нашого язика і для україньско-рускої литератури працею дуже важною і хосенною; оно повинно найти місце в кождім домі рускім і кождий Русин повинен в нїм розчитуватись, а розчитуючись віддасть він певне честь тяжкому трудови, що єго безкористно, тілько з патріотизму приняв на себе многозаслужений професор Ол. Барвіньскій. — К. Н. Устіянович.
Телеграми.
Відень 29 марта. Урядова газета оголосила вже нинї закон о льосах. — Цісар Франц-Іосиф має виїхати в маю в гостину до нїмецкого цісаря, а цісар Вильгельм приїде відтак пізнїйше лїтом до Австрії.
Пешт 29 марта. Палата послів ухвалила вже закон войсковий аж до §. 50. Министерство просвіти постановило замкнути университет в Клявзенбурзї з причини демонстрацій студентских.
Білград 29. марта. Король Милан виїзджає завтра до Константинополя в гостину до султана, а з відси поїде відтак дальше на Всхід. Вісти, будьто-би королева Наталія мала вернути, суть неправдиві.
Гаґа 29. марта. Рада министрів скликала на день 2 цвітня обі палати, щоби их повідомити о нездібности короля до дальшої управи.
Софія 29. марта. Кн. Фердинанд вернув вже тут назад з Філипополя.
(«Дѣло»)
____________________________
30 березня 1889 р.
При нагодї торжества ХХV-лїтного ювилею руско-народного театру виявилось загальне, з уст і сердець всїх Русинів пливуче бажанє: здвигнути для рускої сцени свою власну святиню в столици галицкої Руси, у Львові. Гадка та не зродилася самим ентузіязмом хвилї і не єсть плодом лиш хвилевого торжественного настрою нашої патріотичної интелигенції, якій запанував при нагодї того многоважного народного свята, — гадка та єсть уже від довшого часу горячим бажанєм руского загалу, котрий відчуває цілим серцем конечну потребу достойного захисту для одинокої нашої святинї питомої рускої річи, а тим більше, що институція, котрій уже при самім заснованю єї поставлено задачею давати приют рускій сценї, рїшучо і раз на все відказала рускому театрови поміщеня, і він в наслїдок того мусить тинятися по чужих кутах.
Pїки галицкі, як майже що року, так і тепер позаливали богато сел, особливо Висла і Сян. В загалї-ж по цілім краю води навіть в менших рік наробили шкоди, позривали греблї і мости. Навіть така нужденна наша Полтва грозить мостам, як доносять від Буска.
В Рудавці кoлo Риманова в копальні нафти графа Квилецкого (з Познаньщини) в шибі "Ядвига", виверченім инжиниром п. Филипом Левиціким (Русином, бувшим членом видїлу "Дружного лихваря" тепер "Академичного Братства") а після витиченя директора копалень в кросняньскій території п. Яна Н. Гнївоша (бувшого редактора "Strażnic-и і Sztandar-у") — вибухла з глубини 245 метрів ропа 45-степенева. Фонтанна досягає верху вежі вертничої.
На збільшенє Фонду на памятник бл. п. Володимира Барвіньского відбудеся у Львові в пятницю дня 5 н. ст. цвітня величавий концерт. Виконані будуть на тім концертї цілком нові композиції рускі, між иншими сольові квартети і дуети Лисенка і серенада з народних мотивів на квінтет инструментальний Ісидора Воробкевича і другі.
З суми 10.000 зр., призначеної завідуючою радою зелїзниці Кароля-Людвика при нагодї ювилею цісарского на будову і віднову храмів в Галичинї, удїлив намістник гр. Баденій отсим церквам руским : 1) в Загірочку пов. бобрецкого 100 зр., 2) в Глїбовці пов. богородчаньского 100 зр., 3) в Долинї 100 зр., 4) в Чирній пов. грибівского 100 зр., 5) в Хотїню пов. калуского 200 зр., 6) в Вістовій пов. калуского 100 зр., 7) в Рудї пов. каменецкого 100 зр., 8) в Миротинї пов. ланьцутского 100 зр., 9) в Станьковій пов. лїського 100 зр., 10) в Збоїсках пов. львівского 100 зр., 11) в Надвірній 300 зр., 12) в Ольшанах пов. перемиского 100 зр., 13) в Глинянах пов. перемишляньского 300 зр., 14) в Пісках пов. рудецкого 100 зр., 15) в Чуловичах пов. рудецкого 100 зр., 16) в Залїсю пов. ряшівского 100 зр., 17) в Ваневичах пов. самбірского 200 зр., 18) в Далевій пов. сяніцкого 100 зр, 19) в Оріхівци пов. скалатского 100 зр., 20) в Новоселици пов. снятиньского 100 зр., 21) в Ходачкові великім пов. тернопільского 100 зр., 22) в Игровици пов. тернопільского 100 зр., 23) в Гуснім пов. турчаньского 100 зр., 24) в Костїльниках пов. залїщицкого 100 зр., 25) в Охримівцях пов. збаразкого 100 зр., 26) в Хильчицях пов. золочівского 100 зр., 27) в Олеську пов. золочівского 100 зр., 28) в Мокротинї пов. жовковского 100 зр., 29) в Мостах пов. жовківского 200 зр, 30) в Жидачеві 300 зр., 31) в Журавнї пов. жидачівского 200 зр., 32) в Роздолї пов. жидачівского 100 зр. — Разом отже дістало 32 церквей 4200 зр. — решту 5800 зр. роздїлено на костели у всхідній і західній Галичинї. З костелів у всхідній Галичинї одержали: в Топорові 200 зр., в Рожнятові 100 зр., в Королївці пов. борщівского 100 зр., в Обертинї 100 зр., в Васильківцях пов. гусятиньского 100 зр, в Вязівници пов. ярославсково 100 зр. в Гвіздци (костел Бернардинів) пов. коломийского 200 зр., в Яблонові пов. коломийского 100 зр., в Косові 200 зр., в Кутах 100 зр., в Судовій Вишни 300 зр., в Криници 200 зр., в Щавници вижній 200 зр., в Городкові пов. рогатиньского 100 зр., в Буківску пов. сяніцкого 100 зр., в Жнятинї пов. сокальского 100 зр., в Старім-містї 200 зр., в Сколїм 300 зр., в Вицинї пов. золочівского 100 зр., в Кохавинї пов. жидачівского 100 зр., і костел Сакраменток у Львові 300 зр. — Решта припала на костели в західній Галичинї.
З під Бібрки.
[Польскі таблиці і брак дерев при дорогах.]
Переїздили ми кілька днїв тому через декотрі села повіта бобрецкого. Про повіт бобрецкій можна сказати, що він чисто рускій, бо не побачиш тут кольоній польских, все села рускі. Отже в такім повітї і лад повинен бути всюди рускій. Оної би так і могло бути, коли б тілько всї Русини хотїли дбати, як слїд, про справу руску, а не були рабами...
От возьмім н. пр. село Коцурів. Село чисто руске, а посеред села величезна таблиця з самою польскою написею, за селом знов усї дороговкази також лиш польскі. Чи не сором громадї? Навіть в деяках чисто-польских селах, як н. пр. обох Білках, суть написи в обох язиках: рускім і польскім, а в чисто-рускім Коцурові — сама польска. Сумно в тім Коцурові. Коцурівці — нарід темний, хоч близько столиці краю і хоч мають школу. Коцурівець не знає, хто він такій: чи Русин чи Поляк? З Коцурова нїякій голос не упав на руского кандидата, а все (очевидно не безкористовно) на польского. В коршмі народу все повно, жидова загнїздилася в такій скількости, що одну часть села можна би сміло назвати "зарваницею". А чому оно так? Бо нема щирої душі, котра би темного і попсованого навела на путь добру.
Учитель-Поляк, годї від него і домагатись, щоби серце своє віддав рускому селяньству, а парох— той на стілько Русин, що читає "Червоную" і з-відтам набирає науку, як то таки найлучше "в нинїшню тяжелую для русских пору ничего не дїлати", — і пан-отець справдї нїчого не дїлають, а села Коцурів і Гринїв пропадають в темнотї і нуждї...
Ба, в селї Вільхівци і в прилучених селах написи друкував на таблицях дяк вільховецкій Григорій Климков. Той господин єсть, — як ми чули — дяком на три села і писарем на чотири, єсть членом ради повітової і членом видїлу дяків у Львові. Він, неборак збаламучений, також величає себе "русским" (хоч того не розуміє) і в куточку дуже ревний "русскій", але тілько в куточку... Сей господин Климков, діставши припорученє від тих громад, де єсть писарем, понаписувати дороговкази, понаписував всї — на глум собі а на пониженє селам — тілько по польски, очевидно задля доброго ока панів з Бібрки...
Ті свої поміченя подаю в надїї, що лиху запобігнеся ще в пору і невидющим протреся очи, щоб отямились і застановилися що роблять...
Вкінци мушу поставити ще в имени всіх подорожних запитанє до власти политичної і автономичної, чи відомо им, як майже всї громади в повітї бобрецкім виконали наказ их о садженю дерев при дорогах публичних? Коли им се не відоме, то нехай потрудяться коли в заметїль снїгову нічею на контролю, а певно пpoпaдуть в снїгах і бюра свого вже не оглянуть...
Переїзжій
Телеграми.
Відень 30. марта. Ходить поголоска, що шеф секції в министерстві дїл заграничних, Седєній має стати угорским министром дїл внутрішних. Кажуть також, що австрійске правительство мало обіцяти Італїї, що на сегорічнім вічу католиків у Відни не буде порушена справа світскої власти папи.
Париж 30 марта. Правительство хоче конче розтягнути процес против дирекції лиґи також і на Булянжера. В звязи з тим має стояти факт, що правительство хоче чим скорше предложити палатї послів ухвалу сенату, після котрої сенат має в декотрих важних справах виступати яко найвисшій трибунал судейскій.
Білград 30. марта. Король Милан виїхав вчера через Ниш до Константинополя. Син відвидїв єго аж до границі. Вісти о приїздї королевої до Сербії суть безосновні. — Партія либеральна ухвалила политичну програму, після котрої і Сербія має старатися о утворенє союза балканьского.
Лондон 30 марта. Страшна буря на самоаньских островах загнала три нїмецкі і три американьскі кораблї воєнні на підводні скали так, що они вже зовсїм пропали. З нїмецкої залоги згинули 96 а з американьскої 50 людей.
Франкфурт 30 марта. Приїхав тут кн. Адольф Нассавскій і запросив до себе на конференцію люксембургского министра Айшена.
(«Дѣло»)
30.03.2014