4 березня 1889 р.
Рада державна. У Львові дня 20. лютого (4 марта) 1889.
Від кількох днїв велися в радї державній розправи загальні над прелиминарем сегорічного буджету. При тій нагодї не залишили представителї поодиноких сторонництв і народностей висказати свої погляди як на финансову господарку так і на внутрїшну политику кабинету гр. Таффого.
До відомости пана намістника подають всї львівскі часописи, — очевидно з винятком урядової, — що учителї народні котрі добирають місячну плату в бобрецкім урядї податковім, зголосившись дня 1 н. ст. марта по пенсію до Бібрки, пенсії не дістали і з нїчим мусїли відїздити домів. В урядї податковім сказано їм, що ц. к. краєва рада шкільна не виасиґновала ще грошей на пенсію, хотяй окружна рада шкільна ще 20-го лютого вислала асигнацію до Львова! Цікава рїч, чи д. 1 н. ст. марта не дістали пенсії також члени краєвої ради шкільної?
На загальних зборах тов. "Академичне Братство", що відбулись вчера на университетї, відказався п. Кирило Трильовскій від дальшого проводу в товаристві яко голова, а збори вибрали на єгo місце п. Казимира Тиховского, правника III року, дотеперїшного заступника голови. Заступника голови не вибрано, тому мабуть ще раз відбудуться загальні збори.
Польскій декляматор Станислав Конопка збожеволів і віддано єго на Кульпарків. Нещасливий по цілих днях деклямує перед варіятами. Память, видко не опустила єго, бо виголошує цілі поеми і драми.
З Скалатщини пишуть нам: Страшні замети снїгові дались особливо в знаки нашій Скалатщинї. Від пятниці позатамтого тиждня до четверга тамтого тиждня ми були зовсїм відорвані від світа — нїчо до нас не доходило. Доперва в четвер наспіли до Скалата письма і часописи з дат від пятниці до понедїлка включно.
"Зорї" н-р 4 з 15 (27) лютого містить: Козача помста, оповіданє І. Спілки (конець). — З италіяньского, поезія Олени Пчілки — До лиха та ще лихо оповіданє Олександра Катренка (конець). — Деякі людові вірованя про чорнокнижників, написав Данило Лепкій. Исторія литератури рускої, д-ра Омеляна Огоновского (про Григорія Цеглиньского, псевдоним: Григорій Григорієвич). — Замітки критичні: а) Хто ж справді винен і де-ж наша робота; б) Ще на тему: Хто винен? — Вісти з України. — Библіографія.
Рускої Историчної Библіотеки том XI. (Богдан Хмельницкій том III.) вже вийшов і брошуруєся. Розсилка розпічнеся через тиждень. Хто не дістав-би сего тому до 1 (13) марта, зволить реклямовати. Пренумеранти оправних примірників достануть том ІІІ-ій разом оправлений з IV-им, котрий закінчить сю мо-нографію і вийде з початком мая с. р. Пренумерату можна надсилати під адресою: Олександра Барвіньского у Львові, ул. Личаківска ч. 7.
Телеграми.
Букарешт 4. марта. Правительство зажадає від парляменту 70 мил. левів на укрїпленє Букарешту, Фокшан і Ґалаца.
Софія 4. марта. Справу хоругви на княжій палатї залагодило министерство за згодою князя в той спосіб, що від приїзду князя буде вивішуватися на палати болгарска трикольора з чорно-жовтими берегами а по серединї з болгарским львом на червонім поли. — Стоїлов має бути планований болгарским агентом в Римі.
Атини 4 марта. Грецкій парлямент скликано на 10 марта на надзвичайну сесію, на котрій буде залагоджена финансова справа дотикаюча двох супружеств в королевскій родинї.
Париж 4. марта. Правительство приказало всїм префактам, щоби не дозволяли зборів лиґи патріотичної на провинції.
Рим 4. марта. Криспи має одержати в новім кабинетї теку министра дїл внутрїшних і заграничних.
(«Дѣло»)
_____________________________
5 березня 1889 р.
Сегодня відбуваються вибори до ради міста Станиславова і доповняючі вибори трех членів ради повітової з курії сельскої в Жовкви. Жовківскій радї повітовій убули три крїсла радних: о. Децикевич з Куликова зрезигнував, війт Никола Грабар з Пристанї умер, а селянин Ф. Б. утратив мандат в наслїдок кари судової. На місце тих трех членів-Русинів поставлено з сторони рускої кандидатами адвоката в Жовкви д-ра Мих. Короля і двох селян. В жовківскій радї повітовій давнїйше Русини були горою, а сеї каденції, через то, що комисар гр. Дїдушицкій на час виборів увязнив виборців із міста Мостів, Русини осталися в меншости. Недавно видїл краєвий вислав до Жовкви делегата Паклерского на розгляд господарки повітової, о котрій від довшого уже часу ходили якісь глухі вісти. Результат розслїдів ще не звістний.
Рада міста Стрия, уконституовавшись, зібралась д. 28 н. ст. лютого на перше засїданє, скликане заступником бурмистра, і більшістію голосів ухвалила візвати бурмистра д-ра Фрухтмана, щоби зараз обняв своє урядованє. Ухвала ся запала з причини листу від д-ра Фрухтмана, в котрім він заявляє, що за-для болю голови не може урядувати, а урядованє передає заступникови бурмистра. Рада узнала, що д-р Фрухтман зовсїм не хорий, урядувати може, а "почетного бурмистра" місто не потребує...
Недобір краєвого Фонду шкільного емеритального на рік 1888 виносив 57.000 зр., а краєва рада шкільна ухвалила покрити той недобір из продажи вальорів того Фонду.
Дрібні вісти. В Станиславові помер Тадей Стоклосиньскій, адюнкт судовий, в 35 році житя. — В Кошицях відобрав собі житє презес комнати адвокатскої, замотавшися в криминальний процес. — Образ Семирадского Фріне закуплено в Петербурзї за 50.000 рублїв. — Іосиф Домбровскій, родом з Буківска, одержав в Кракові степень доктора медицини. — Поборця ряшівского уряду податкового Володислава Погорецкого по 40-лїтній службі перенесено в стан супочинку. — Знаменитий скрипак Іосиф Іоахим обходив оногди в Берлинї 50-лїтний ювилей; министер Ґослер вручив єму від цісаря золотий медаль, а почитателї єго таланту зложили для него 100.000 марок. — У Відни помер фельдмаршаллейтенант Іосиф Турнав. — "Gazeta Przemyska" почала виходити замість раз два рази в тиждень, в середу і суботу. — Маршалок краєвий гр Тарновскій вернув до Львова. — На ловах в Букові нїмецкій цісар Вильгельм пострїлив місцевого реставратора.
Телеграми.
Відень 5 марта. Поголоска о димисії министра Ґавча єсть безосновною. Так само безосновною єсть вість, будьто-би кн. Филип Кобурґскій мав поїхати до Риму, щоби там пояснити папі правдивий факт маєрлинґскої катастрофи.
Білград 5. марта. За кілька днїв сподїваються тут утвореня нового кабинету під президентурою Ристича. — Правительство болгарске прислало нові условія, на підставі котрих можуть вестися дальші переговори в справі угоди торговельної.
Відень 5. марта. Веденє найвисшої канцелярії войскової поручив цісар ген.-майорови Больфрасови, комендантови бригади.
Рим 5 марта. Наспіла тут вість з Массави, що межи негусом абессиньским а королем Менеликом з Шої вибухла війна.
(«Дѣло»)
___________________________
6 березня 1889 р.
Из Стрия і [Руске Касино Стрийске.]
Де єсть сильно розбуджене товариске житє, там жившою струєю пливе і житє національне, политичне. На се мабуть не треба доказу, а хто би сумнївався в непохитність сего висказу, нехай загляне в исторію національного відродженя Чехів. Покрили они весь край густою сїтью товариств всякого рода.
Рускій народний театр в Бродах. З Бродів пишуть нам під днем 5 н. ст. марта: Від двох недїль гостить у нас институція що безпосереднїйше, анїж кожда друга, будить самовіжу між нашим народом і ширить поважанє для нашого слова і словесних творів наших між чужими. Межи новими творами, з котрими познакомила нас сим разом наша сцена, стоїть на першім місци "Наймичка" Карпенка-Карого. Єсть се безперечно оден з найлучших творів нашої драматичної музи. Велике вражінє зробив також "Павло Полуботок" своїм патріотичним жаром і високо трагичним настроєм. Справдїшну же радість справила нам дирекція вчерашним представленєм торжественним, даним в память ХХVІІІ-их роковин смерти Тараса і в хосен убогої молодежи тутешної гимназії. Вечерок почала добре обдумана патріотична промова директора п. Биберовича, в котрій именем артистів рускої сцени звеличав память безсмертного Кобзаря. За тим наступили "Вечерниці" Нїщиньского, відспівані знаменито, тож і нагороджені грімкими оплесками. Осередком же вечерка була вічно молода "Наталка Полтавка" в так пишній интерпретації, яку рїдко доводилось нам бачити від часу заложеня нашої сцени. Обсада роль була знаменита, п. Стечиньскій за "Виборного" від початку до кінця представленя чарував публику своїм гумором. "Возьний" п. Підвисоцкого, "Терпелиха" панї Осиповичевої і "Наталка" панї Клїшевскої були бездоганні. Не менше добре вивязалися з своїх задач і носителї менших роль, пп. Янович і Клїшевскій. Словом, представленє доказало, що наша "Наталка Полтавка" і по цілім столїтю така свіжа, як коли-б була писана вчера. Вечерок закінчив гарний образ из живих осіб, укладу п. Плошевского, представляючій головні статї з Шевченкових творів. Як отже з морального успіху нашої сцени вповнї можемо бути вдоволені, так з другої сторони матеріяльний результат виступів нашого театру в Бродах представляєсь не так світло. Чи те з причини снїжних заметей, чи весїльної пори, досить, що околиця бродска не являєся на представленях в такім числї, як би могла і повинна. Звертаюсь отже до всїх щирих патріотів тих сторін, що-би старались по змозї зарадити сему лиху, що певно не приносить чести нашому имени! — М. П.
Огляд политичний.
Вже за рік будуть могли галицкі Поляки обходити 25-лїтний ювилей свого панованя в Галичинї і в галицкій Руси. Голуховскій, опустившій поперед посаду намістника, щоби неудачно розпочати нову еру в Австрії виданєм дипльому жовтневого, повернув назад на своє попереднє становище, щоби з більшим успіхом зачати нову еру в Галичинї. і вернув з повною властію: все, що єму і Полякам не подобалось, руйнувати, і все, що они уважали-б за потрїбне, будувати.
Реформа зачалась від осіб. Упрятано все, на чім опирався попередний нїмецкій централизм, оказувавшій якусь хоч нераз лиш позірну симпатію для рускости. "Зиммер, Ген і Вольфарт!" — такій був оклик тогдїшний польскої праси, і що ино настав Голуховскій, мусїли уступити Зиммер, найстаршій і найспосібнїйшій совітник в намістцицтві, Ген, також совітник в намістництві, начальник шкільного бюра, і Вольфарт, оден з найспосібнїйших старостів на провинції. За ними пійшло і множество "бюрократів" minorum gentium. Розумієся, що на Нїмцях не кінчилося, але рускі урядники і учителї почули також болестно нову еру. Одних (як шкільного инспектора краєвого Кульчицкого) здеґрадовано, инших (директора Білоуса) перенесено на Мазури, ще инших цілком віддалено — а се вже не за-для їх централизму або бюрократизму, тілько за для їх рускости.
Кривди, яку тогди зроблено Русинам, нїколи не направлено. Від того часу нема Русинів на хоч трохи видатнїйших становищах администраційних або шкільних, хиба які перекинчики, гірші звичайно навіть від правдивих Поляків, або Русини нездекляровані, або шкаралупники. До администраційних урядів окінчені рускі правники, такі, що не хотять запиратися своєї рускости, вже навіть не удаються, знаючи, що в найлучшім разї, коли-б і удалося зістати старостою, то хиба на Мазурах. А хто йде на учителя середної школи, той з гори резиґнує на директуру і инспектуру.
За то єсть і в администрації і в шкільництві немало людей на знатнїйших становисках, Русинам крайно противних. А хоч они тую незичливість свою оказують навіть такими дїлами, котрі суперечні суть з обовязуючими конституційними уставами, однак они чувствують себе зовсїм безпечними на своїх посадах. Хоть коли, за приходом нового намістника, і поступає яка часткова зміна, але такі зміни можуть бути ві всїм, тілько не в системі против Русинів.
За найновійшого намістника, гр. Казимира Баденія, декотрі старости пійшли на емеритуру, инших перенесено. Але доси надармо ожидали Русини, чи долиньскій староста п. Цішка, котрий так дбає о польскій язик в руских громадах і урядах парохіяльних, не пійде бодай в ті стороми, де-би не міг иншого язика видїти і чути, тілько той, так само п. Кавцкій, п. Райхельт, так само инші їм подібні старости не думають рушитися з свого місця.
Правда, комисар п. Єловицкій, що вславився своїм виступленєм при остатних виборах до ради державної против совітника п. Рожанковского, пійшов з Золочева — до Львова.
Більші зміни, як то ми вже згадували давнїйше, заповідають в складї шкільної ради краєвої, именно в инспектурах краєвих, — се-ж з того припадкового поводу, що два чи три инспектори вже вислужили свої лїта а оден недугою перешкоджений служити дальше. Межи тими, що відходять, і суть як раз два инспектори для руских шкіл, оден для середних, п. Солтикевич, другій для народних, п. Тимотей Мандибур. П. Солтикевич не манифестувався вправдї так голосно, як колись пп. Яновскій або Кульчицкій, але і не запирався нїколи своєї рускости а в своїх урядових чинностях старався показуватись безсторонним. П. Мандибур противно, хоч само имя єго й призвище вказує на руске походженє, цілим своїм поведенєм показувався не тілько Поляком, але і завзятим противником Русинів. За єго урядованя могли собі такі Керекярти, Михаловскі, Подгаличї і инші инспектори окружні позваляти всяких самовільностей супротив руского шкільництва і учительства, а навіть такого Будзиновского він обгортав своєю опікою. Руске шкільництво нїчого не стратить з уступленєм п. Мандибура.
На місце обох сих мужів мусять бути очевидно заименовані такі люде, котрі знають добре рускій язик; а що такі ледви чи знайдуться межи Поляками, то правительство буде их мусїло шукати межи Русинами. Маємо право домагатися, щоби покликано на тії важні становиска людей, рускому шкільництву прихильних, що єсть прецінь абсолютною конечностію не тілько з руского становиска але і з становиска интересів шкільництва в загалї. Скоро вже суть рускі школи, то треба і старатись о їх плеканє і розвій, а не давати им нидїти через очевидну незичливість або польонизаторскі експерименти.
На посади шкільних инспекторів краєвих конкурси не розписуються, але правительство, єсли дїйстно тілько добро шкільництва хоче мати на оці, зможе і само знайти межи Русинами подостатком відповідних личностій. Але враз з инспекторами має обсаджуватися і кілька директур в середних школах, а на тії посади вже розписуються конкурси. Отже в остатних часах бувало, що рускі професори, знеохочені кількома дізнаними заводами, о посади директорів мимо розписаного конкурсу зовсїм не подавалися, допускаючи напевно, що рускість их буде непоборимою перепоною. Однакож хоч як оправданим здаєся бути тоє допущенє, але Русини як в загалї так і в тій справі не повинні держатися пасивної политики, не повинні нїчим знеохочуватися. Нам треба все і всюди компетувати о все і домагатися всего, до чого тілько маємо право, нехай противній сторонї не даєся легкої вимівки, що нас поминають длятого, бо ми самі не стараємося. Не тілько в своїм интересї повинні ми упоминатись і дбати о своє, але і в интересї народнім, в интересї загальнім. Коли-б завсїгди було значнїше число руских компетентів, то бодай від часу до часу мусїли-би котрогось увзгладнити, пасивність же наша єсть хиба на руку тілько нашим противникам.
Телеграми.
Пешт 6. марта. На 15. марта сподїваються тут яко в роковини революції з 1848 р. великих демонстрацій.
Париж 6. марта. Прокураторія державна має виточити процес Дерулєдови, Ляґерови і Ришардови яко членам дирекції патріотичної лиґи. Матеріял доказовий становлять 4000 різних актів, забраних при ревизії. — Директор товариства есконтового Рошено відобрав собі житє. На биржи великій переполох; сподїваються краху.
Брукселя 6. марта. Стань здоровля голяндского короля погіршився; показались ознаки затроєня крови.
Відень 6. марта "Fremdenblatt" дементує вість, будьто-би кн. Александен Батенбергскій мав вступити до австрійскої армії.
Білград 6. марта. Авакумович, член давнїйшого кабинету Ристича, має одержати припорученє утворити новий кабинет. Виїзд короля ще неозначений.
Базилея 6. марта. В околици Люґано появилися збройні ватаги ультрамонтанів.
(«Дѣло»)
_____________________________
7 березня 1889 р.
Намістник гр. Баденій відвідав в суботу мин. тиждня львівску школу политехничну. Не заповівши своєї визити, прибув там о годинї 10 рано. Всюди застав лад і занятє. Пробув кілька годин, оглянув всї салї і музеї, а одходячи висказав своє вдоволенє ректорови і професорам.
Виставу Ставропигійску відвідало до 8000 осіб. Особливо в остатних днях перед закритєм єї гостей бувало більше, до 150 на день.
Старі пятьдесятки з датою 25 серпня 1866 можуть бути ше виміняні тілько до 31 мая с. р.
На соборчику деканальнім в Залїщиках ухвалено просити владик всїх трех епархій руских в Галичинї, щоби замість трех шематизмів окремих видавали один спілний для цілої галицко-рускої церкви. Се було-би для духовеньства дуже догідно, бо кождий знав-би о своїх товаришах, де хто пробував і куди до него написати, а і з урядових взглядів що-до переписки о метрики і т. п. було-би дуже користно.
Нове жерело нафти показалося в селї Сярах під Горлицями, в копальни "Надїя" власности Скроховских, Федоровичїв і Знамировского. З шибу "Юзьо" добувають денно над сто барилок. Побіч того шибу другій леда день також давати буде щедро нафту.
Результат виборів до нової ради міста Львова уже звістний. На лістах виборчих фиґуровало звиж 1000 осіб, — між тими навіть Булянже з 1 голосом, — тож і не диво, що комисія скрутаційна так богато потребувала часу, заки все обчислила. З членів старої ради вибрано до нової 76, решту доповнили нові кандидати. Голосуючих було 3963, отже абсолютна більшість 1982 голосів. З Русинів вибрані: 1) о. Александер Бачиньскій 2643 гол., 2) Михайло Димет 3664 гол., 3) сов. о. Василь Ильницкій 3261 гол., 4) д-р Олександер Огоновскій 3836 гол., 5) Михайло Сембратович, переплетник, 2322 гол., 6) д-р Петро Стебельскій 3149 гол., 7) д-р Исидор Шараневич 3082 гол. і 8) крил. о. Величко 2423 гол. — Отже зі всїх вибраних радних Русинів д-р Олександер Огоновскій одержав найбільше голосів: в загалї д-р Ол. Огоновскій єсть на 100 радних 4-тим з черги що-до висоти числа голосів (президент Мохнацкій 3942, д-р Жегота Крувчиньскій 3862, Антоній Черний 3837, д-р Ол. Огоновскій 3836). — Межи радними Русинами: 6 остало з давної ради, а 2 радні: д-р Шараневич і д-р Стебельскій — увійшли на місце двох радних з попередної ради: проф. Анатоля Вахнянина і о. Адольфа Василевского.
Вдовичо-сирітскій фонд архидієцезії Львівскої — як довідуємось — заключає з ликвидаторами "Общого рольничо-кредитного Заведенія" контракт купна і продажи камениці, власности того-ж "Заведенія" в ликвидації. На каменици (против "Народного Дому", де містяться бюра "Заведенія") тяжить довгів щось до 50.000 зр., а позаяк вартість єї принято на 90.000, то рештою 40.000 сплачуєсь велика часть вірительности фонда. Вдовичо-сиротскій фонд дієцезії станиславівскої не хотїв приступити до тої справи, отже ціла звижка вартости камениці вплине на уморенє вірительности фонда дієцезії львівскої.
Телеграми.
Пешт 7. марта. Гр. Таффе і мин. Вельзерсгаймб були вчера на авдієнції у цісаря. — Кардинал Гайнальд ражений апоплексією.
Білград 7. марта. Утворенє нового кабинету повірили реґенти проводиреви радикалів Тавшановичеви. Реґенти заявили, що будуть стояти понад партіями. Король має виїхати на кілька днїв до Відня а пізнїйше осяде в Италії під именем гр. Такови. В Білградї і на провинції панує всюди спокій.
Штокгольм 7 марта. Пос. Вецель поставив в парляментї интерпеляцію в справі становища Швеції в можливій війнї Нїмеччини з якою державою.
Відень 7 марта. Півурядова праса тутешна висказує надїю, що политика Сербії і єї відносини до Австро-Угорщини в нїчім не зміняться.
Берлин 7 марта. Абикацію короля Милана принято туть зовсїм рівнодушно. Бисмарківска праса заявляє довірє до реґентів.
(«Дѣло»)
_____________________________
8 березня 1889 р.
Ново-вибраний видїл товариства руских peмісників "Зоря" у Лвові уконституовався в такій спосіб: п. Василь Нагірний — голова; Дмитро Ковальскій — заступник голови; Яким Гриняк — секретар; Андрій Кобильник — касієр; Петро Тиблючиньскій — поборець; Олександер Кучиньскій — библіотекар; Клим Федуньо — контрольор.
Замок Маєрлінґ, злощастне місце трагичної смерти цісаревича Рудольфа, буде з волї цісаря зараз з весною зрівнаний з землею, заораний, засїяний дубиною і прилучений до комплексу лїсів, котрі тягнуться коло того замку.
Перегляд политичний.
Президія палати послів приказала вилитографувати листу всїх бесїдників, що записалися до спеціяльної дебати над буджетом, і розіслала єї послам. Показуєся, що до голосу записалося 150 бесїдників, по кількох до одного титулу і в наслїдок того повинно-би бути виголошених 1528 бесїд — число, якого ще дебати буджетові в австрійскім парляментї не видали. Дальше показуєся, що одні і ті самі бесїдники записалися при різних титулах на одній листї — за, а на другій — против буджету. Найбільше число бесїд заповів пос. Тирк, бо аж 41, за ним Дершата (39), Кайзер (39), Фирнкранц (37), Штайнвендер (36), Фиґль (34), Урзин (30), Кравс (28), Киндерман (27), Ґарнгафт (27), Просковец (27), Гайльсберґ (26), Кноц (25), Вайтльоф, Bpaбец, розер, Барайтер і Кинбурґ по (23), Фус і Рихтер (22), Кронаветтер (20) і т. д. Загалом зголошено против буджету 1019 бесїд, а за буджетом як раз половину, бо 509. Найбільше бесїд має бути виголошених при дебатї над буджетом министерства просвіти. Яко головні бесїдники будуть виступати при сїм етатї проводирї клерикалів кн. Лихтенштайн і Линбахер. Але з всїх тих бесїд буде виголошений ледви десятий процент, бо многі бесїдники записались лиш для того, що кожда партія хоче мати при поодиноких справах свого бесїдника і щоби они могли відтак зробити місце такому бесїдникови, зрїкаючись голосу в єго користь і вибираючи єго генеральним бесїдником.
В Бродах перебуде руско-народний театр ще до недїлї д. 10 н. ст. марта включно. — В суботу 9-го марта виступить на рускій сценї в Бродах яко гість артист Скарбківскої опери п. Тадей Скальскій в роли подести в оперї "Ґаспароне". — В середу сего тиждня відступила дирекція театру одно представленє на дохід недужої артистки панї М. Людкевичевої. Члени театру з товарискою прихильностію занялися розпродажею билетів, так що для недужої можна було вислати на руки єї отця у Львові 31 зр. 45 кр., т. є. цілий чистий дохід з представленя, по відшибненю тілко найнеобхіднїйших видатків. — З Бродів переїде театр до Золочева і дасть там ві второк 12. с. м. на перше представленє "Він не заздрістний", комедію в 1 актї і "Пошились в дурнї", оперету М. Кропивницкого в 3 актах. Всїх представлень в Золочеві буде даних шїсть. В Золочеві завязався комитет світлих патріотів під проводом Вп. совітника Лонгина Рожанковского, и, хотячи прийти в поміч нашому тeaтpoви, розіслав від себе запросини до околичних отців духовних. Звичайно доси, коли театр наш гостив в Золочеві, священики з околиці численно відвідували театр і селян привозили з собою, — тож єсть надїя, що і сим разом поступить так патріотично. Дирекція театру кождої недїлї і в днї торгові буде давати представленя народні, відповідні і доступні для простолюдя, щоби і селянам подати нагоду скористати з гостини театру.
Телеграми.
Париж 8. марта. Розійшлась поголоска, що рада министрів ухвалила покликати кн. Омаля назад до краю і що дотичний декрет має бути вже підписаний. — Всесвітна вистава париска буде відкрита 6 мая.
Рим 8 марта. Криспи утворив новий кабинет під своєю президентурою і задержав теку министра дїл заграничних; Цанарделли обняв судівництво, Віялье війну, Сеймит-Дода финанси, Брин маринарку, Финали роботи публичні, Бачелли просвіту, Мичелли рільництво.
Білград 8. марта. Реґенти оголосили проклямацію, в котрій вихвалюють заслуги короля Милана і кажуть, що старалися відклонити єго від абдикації. Дальше завіряють, що будуть всїма силами старатися удержати престол молодому королеви і числять в тім на поміч народу заявляють, що від тепер стоять понад партіями, що будуть шанувати конституцію і що думають розпочати з новим королем і новою конституцією нове житє политичне в трудї і ощадности.
Петербург 8. марта. Праса россійска повитала дуже радістно абдикацію короля Милана а факт сей називає великою побідою россійскої политики.
(«Дѣло»)
_____________________________
9 березня 1889 р.
Послїдними лїтами піднесено в нашім законодавстві державнім оклик: ратувати мале сельске рільництво і стан селяньскій від знищеня і занапащеня. Оклик той піднесено дуже пізно, бо в часї, коли селяньство в цілій монархії, а найбільше в нашім краю підупало так сильно, що ледви чи зможе поміч державна загоїти єго рани і піддержати єго так, як того вимагає добре зрозумілий интерес держави і добро та успішний розвиток цілого суспільного организму.
Побіч тих офиціяльних, може надто невільничо за сусїдною державою і єї соціяльно-державною системою копіованих примірів даються від часу до часу чути голоси приватних людей, представляючі в згаданім напрямі більше або менше радикальні проєкти.
Контракт купна і продажи камениці "Общего рільничо-кредитного Заведенія" уже підписаний ликвидуючою дирекцією "Заведенія" і заступниками вдовичо-сирітского Фонду львівскої архіепархії. Ціну камениці, як ми вже доносили, поставлено на 90.000 зр., а що тягар гипотечний на домі дня 1 сїчня 1889 виносив 49.260.28½ зр., то рештою вартости камениці 40.739.71½ зр. скомпензовано вірительність фонда "Заведеніе" винно ще фондови львівскому 4.260.27½ зр. Тая сума, як кажуть, може ще бути заспокоєна з суми тягару гипотечного, бо в нїм міститься квота 8.053.17½ зр. яко обезпеченє неправосильно виміреного доходового податку Заведенія за минувші роки, против котрого внесено рекурс до администраційного трибуналу. Після того, як ся справа з податком скінчиться, або фонд зверне щось Заведенію, або Заведеніє покриє решту фондови. (Каменицю сю купило було Заведеніє в лютім 1880 р. у жидів Райцесів за 85.000, але 1882 р. видало 10.000 на бляшаний дах і инші адоптації.) Станиславівскій фонд, не хотївши приступити з своєю вірительностію (30.000 зр.) до купна камениці, доставати буде свої капитали готівкою: якусь частину має достати вже сего року.
Примір жертволюбности. Властителька Шманьковець, панї Катерина Плятнер, проживаюча в Бучачи, зробила такі леґати: а) на удержанє каплиці в Шманьківцях 700 зр., так що цілий капитал з давними жертвами на тую ціль виносить 1000 зр.; б) на богослужебну фондацію 200 зр., щоби в тій каплици відправлялося богослуженє за упокій бл. п. архикнязя Рудольфа по вічні часи; в) на школу в Шманьківцях 1000 зр., щоби відсотки з тої квоти побирав учитель; за то має учити дїтей передо всїм религії і вести их так, щоби стали трудолюбивими і честними господарями; г) в честь ювилею цісарского суму 500 зр., з котрої відсотки роздїлятись будуть що року між найбіднїйших учеників в школї в Шманьківцях.
Віче академиків львівских, Русинів і Поляків, відбудеся нинї і завтра від год. 3 пополудни в сали ратушевій. ВІче се буде довірочне, тож вступ буде мати тілько той, хто дістав запрошенє. На порядку дневнім поставлено отсі справи: 1) зближенє молодежи місцевої з замісцевою, 2) орган молодежи, 3) стипендії, 4) відносини молодежи до властей, 5) факультет медичний у Львові, 6) винагорода молодежи по бюрах; 7) школи віроісповідні; 8) реформа мин. Ґавча; 9) закон войсковий, і 10) участь молодежи в житю публичнім.
Фотограф львівскій п. Тшемескій, знаний из виготовленя альбома фотографій из польско-рускої вистави археологичної у Львові в році 1885, виготовив тепер альбом фотографій из замкненої перед тижднем археологичної вистави в Институтї Ставропигійскім. (Як звістно, на тую ціль жертвував Вп. п. Володислав Федорович из Вікна щедрий даток 400 зр., а щось мала доложити і Ставропигія.) Тії, що оглядали фотографії предметів вистави Ставропигійскої, завіряють нас, що п. Тшемескій вивязався из своєї задачї дуже добре — знимки всїх предметів вийшли знаменито. З фотографій п. Тшемеского мають у Відни виготовитись відбитки цинкографичні, очевидно на то, щоби альбом був дешевшій і доступний для ширших кругів рускої громади. При тім позволимо собі з свого боку висказати свою гадку п. старїйшинї Института Ставропигійского д-ру Исидору Шараневичу, що було-би дуже добре, щоби до альбома фотографій вистави Ставропигійскої додано також поясненя відфотографованих предметів, написані популярно и, розумієся, чистим руским язиком (а не таким кенским россійским, яким видана книга ювилею Ставропигії), бо альбом мусить бути призначений в першій мірї для Русинів. Альбом фотографій без таких пояснень буде для великої части людей мертвою буквою, — неодин буде дивитись на предмета і не знати-ме, чим именно цінний він і длячого аж відфотографовано єго. Такими-ж поясненями можна-б загал богато де-чого научити з исторії нашої культури.
Наука, штука і литература.
Видавці "Библіотеки музикальної" постановили почтити память 75-тих роковин родженя Тараса Шевченка і тій памяти присвятили ХІV-ий випуск свого видавництва. Випуск сей вийде уже сими днями, прикрашений дуже гарно і артистично виконаним портретом Т. Шевченка, і містити буде мужескій квартет композиціи молодого музика, Топольницкого (слухателя прав в университетї львівскім) до слів Т. Шевченка "Три шляхи". Композиція ся відзначаєсь великою оригинальностію, основана она на народних мотивах і єсть так легкою до виконаня, що і найменшій хор може єї відспівати. Папір сего ювилейного випуска буде велиновий і коштувати-ме 25 кр. — В. ХV-ім випуску "Музикальної Библіотеки" появляться три пісни солеві з супроводом фортепяна, композиції молодого артиста цитриста Евг. Купчиньского (богослова і питомця львівскої семинарії), той випуск коштувати-ме 20 кр. Замовляти випуски "Библіотеки музикальної" і присилати передплату просять Видавці на адресу Кирила Студиньского, богослова ІІ-го року," ул. Коперника н-р 36.
Телеграми.
Брукселя 9 марта. Кн. Омаль одержав вже урядове повідомленє, що єму вільно вертати назад до Франції.
Білград 9 марта. Король Милан має виїхати на якійсь час до Аббації а відтак вибереся в більшу подорож на Всхід. Реґентія дозволила Пашичеви вернути назад до краю.
Париж 9 марта. Ситуація финансова спокійнїйша, бо банк есконтовий почав при помочи синдикату париских банків виплачувати.
Берлин 9. марта. Цісар і цісарева складали особисто свои гратуляції Мольткому в день єгo уродин. — "Nordd. Allg. Ztg." каже, що найлїпшим доказом того, що Сербія буде совістно сповняти свої обовязки межинародні єсть то, що Тавшанович думає до половини зменшити буджет войсковий.
Софія 9. марта. Кн. Фердинанд вернув з Филипополя.
(«Дѣло»)
09.03.2014