У Львові дня 17 (29) марта 1889.
Торжество ХХVІІІ-их роковин смерти Тараса Шевченка, устроєне львівскими руско-народними товариствами, було новим проявом сили і жизненности нашого духа народного, новим доказом побіди і неодолимости нашої народної идеї.
Свято Шевченкове має у нас все ще значенє найбільшого народного торжества, память великого і незабутого лицаря духа займає все у нас перше і найвиднїйше місце в нашім народнім житю. Святкуючи тую память, віддаємо честь не лиш поетичному ґенієви, не лиш найвиднїйшому світочеви нашої словесности, але також і передовсїм тому, хто першій показав нашому народови шлях єго стремлень і стаючи горячим речником єго права, був вікопомним творцем основ нашої народної програми.
Супротив того стає рїчею ясною і зрозумілою, якої ваги набирає для нашої народности святкованє памяти Т. Шевченка. То свято справдї народне, а значінє єго передовсїм глубоко политичне. Идеї Шевченкові зазначили так рїзко і наглядно дорогу политично-народних стремлень нашої народности і єї политично-народні идеали, а з другої сторони так ясно представили становище і відношенє єї до инших народів Славянщини, що кождий, хто в имя тих ідей заявляє себе поклонником Тараса і святкує єгo память, вже тим самим ясно дає пізнати свій политичний погляд на справу Руси-України та в загалї на питанє взаємин славяньских народів. Длятого то і культ Шевченків має для нас яко поклонників єго идей, яко Русинів-народовців значінє велике, значінє многоважне і длятого ми в праві зачисляти культ той між найкрасші прояви нашого народного житя.
В остатних роках розвився в Галичинї культ Шевченка широко і обняв найрізнороднїйші круги нашої суспільности. Не давний ще той час, коли свято роковин смерти Т. Шевченка обходилось лиш у Львові і то не великою громадкою єго поклонників, а на провинції хиба лиш патріотична молодїж шкільна по більших містах в чисто приватних, замкнених кружках поминала батька-кобзаря. Нинї дуже змінилося. Нинї цвіт нашої интелигенції по всїх майже більших містах та по многих місточках устроює рік-річно торжественні обходи памяти Т. Шевченка і то при великій і громадній участи не лиш интелигентних кляс нашої суспільности, але місцевого та околичного міщаньства та селянства, а що більше, само то міщаньство і селяньство пійшло уже в цілім краю за приміром просвіченої братії і взялось за торжественне устроюванє роковин смерти Т. Шевченка по сельских та маломіщаньских читальнях, а кромі того голосним відгомоном свого патріотичного пієтизму до памяти єго лучиться з ширшим загалом Русинів і рускою интелигенцією, висилаючи на памятні торжества, устроювані по більших центрах, привітні письма і телеграми. Нинї отже можна сміло вже сказати, що культ Шевченків обняв цілу нашу суспільність і що память єго обходять всї єї верстви, интелигенція, міщане і селяне, ремісники і хлїбороби.
И в сїм році, рівно як в послїдних єгo попередниках, культ той не лиш не ослаб, але противно скрїпився. З всїх сторін, з всїх навіть найдальших закутків нашого краю долїтають нас майже щоденно вісти о торжествах, устроюваних в честь памяти кобзаря Руси-України, а всї ті торжества мають на собі відпечаток глубокого зрозуміня єго идей, на всїх них виголошуються повні горячого патріотизму промови, проняті духом тенденції, всюди голосяться неоцінені бисери кобзаревої музи і всюди лунає з грудей громадно зібраних участників тих торжеств грімко і однодушно піснь: Ще не вмерла Україна!
І справдї, той культ Шевченка дає найпевнїйшу запоруку слів тої пісни. Не вмерла і не умре Русь-Україна, не забудеся заповіт Кобзаря, не згинуть безслїдно єго идеї, бо нинї вже закоренились они в серцях миліонів, а і миліони твердих рук держать уже нинї той народний стяг, під котрим йдуть щирі поклонники народного віщуна. Прапору того не зломить вже нинї нїяка сила, загально-народного стремленя по пути вказаній Тарасом не зупинить нїяка супротивність, нїякій покутний скрегіт безсильної злоби. Стремленє то сильнїйше і певнїйше себе нинї, як коли-будь, бо за ним стоїть весь наш нарід і з повною вірою вижидає від него спасенних наслїдків для загальної нашої народної справи.
[Дѣло]
29.03.1889