18 березня 1889 р.
З Відня прийшла вість, що вибори до соймів краєвих відбудуться не, як первістно було постановлено, аж в червни, але вже в маю, і то може навіть в першій половинї мая. Отже не більше як два місяці, а може вже ино шість або сїм недїль, дїлять нас від виборів. Вже відай перед Великодними святами вибори будуть розписані, і вскорї за тим зачнуться правибори.
Великопістні вечерниці в комнатах "Рускої Бесѣди" опроваджено в суботу при численній участи членів і гостей. Получено при тім utile cum dulci. Хор, зложений з власних сил, заімпровизував кілька квартетів композиторів руских, пробувались і деякі молодші співаки в солях і дуетах, були і удачні деклямації і гри товарискі. Короною забави була під всяким взглядом артистична гра на цитрї п. Купчиньского. Головний хосен з таких вечерниць буде той, що рускі родини львівскі познакомляться близше з собою, а се не лишиться без добрих результатів на будуще. Скромна і статочна забава протяглась до опівночи. Надїємось, що слїдуючі вечерниці сеї суботи будуть ще більше оживлені.
Комисія екзаминаційна в Тернополи для учителів шкіл народних надала патент учительскій з руским і польским язиком викладовим слїдуючим кандидатам Русинам: 1) Городискому Александрови, 2) Левицкому Казимирови, 3) Сеникови Иванови, 4) Сидоровичеви і 5) Вайнерови Петрови, і Полякам 6) Лейчакови, 7) Нїментовскому Петрови, 8) Фрайндорфови Корнилію, 9) Чеховичеви, 10) Шипоржови і 11) Якубовскому. Одного Русина-кандидата репробовано. Додатково дістали право научати нїмецкого язика кандидати-Русини: Сатурскій і Семіон, а учителька п-на Орловска дістала патент для шкіл народних з викладовим язиком руским.
До служби при министерстві справедливости покликано авскультанта судового Станислава Ясїньского. За ери гр. Таффого нїколи Русина не придїляно до нїякого министерства, хоть між Русинами суть люде дуже трудящі і спосібні. Але що більше, за ери гр. Таффого від вісьмох уже лїт нї одного Русина не именовано заступником прокуратора, хотяй подаються і мають до того всї услівя. Годилось-би, щоби Русини-посли в радї державній піднесли сю справу і спитали о ню п. министра.
Медлингскій процес в Кракові закінчився вчера сумно для тамошних шевців. З 14 обжалованих засуджено одного на 10 місяців, одного на 5, трох на 4, чотирох на 3 місяці, а пятьох увільнено зовсїм. Крім того засуджено всїх виновників на заплату Френклеви, фабрикантови з Медлинґа, 1.588 зр. титулом відшкодованя. Шевця Цепурского, що відкусив був підчас бійки одному полиціянтови палець, котрий яко corpus deliсti стояв в слоїку на столї через цілий час розправи, засуджено на заплату полиціянтови 50 зр. відшкодованя.
Похорон львівского рабина Бернгарда Левенптайпа відбувся вчера рано дуже величаво і при участи ц. к. намістника гр. Баденія, президента міста Мохнацкого, радних міста Львова і многих депутацій жидівских. При виносї тїла попращав покійника проф. Рошковскій именем міскої ради. Улицями, котрими переходив похід похоронний, горїли лїхтарнї газові.
З Коніци в Герцеговині доносять під днем 1 лютого с. р.: В краях окупованих єсть тепер після нашого обчисленя 30 урядників-Русинів. Найбільше их по судах, найменше при урядах политичних. Совітників судових єсть 3, п. Мирон Зарицкій єсть старостою в Фочи, лїкарїв войскових єсть 4, ветеринарї 2. Всїм Русинам тутешним поводиться дуже добре, лиш одно лихо, що земля родинна далеко, чоловік все на чужинї, а подорож до Галичини і назад коштує 300 зр. від особи. У нас тут нема нї крихти снїгу, а при погодї і теплім воздусї худоба пасеся по лїсах та луках і гризе що може. Дня 26 сїчня обходили тутешні Серби "Святославску Беседу" дуже величаво і давали власними місцевими силами комедію "Любавно нисмо". Коніца то справдїшний герцеговиньскій Меран. Три четвертих частей людности турецкої віри, длятого єсть тут сїм джамій з минаретами, єсть також церков сербска і каплиця католицка; костел католицкій мають ставити вже сего року, бо єсть фонд на то готовий до 2000 зр. В Коніци єсть також старинний міст з часів римских, такій самий як в Мостарї і Вишеградї. До чотирох місяців має бути готова зелїзниця з Острожця (14 кильометрів) до Коніци, а з-відси за два роки до Сараєва. Так отже за два роки буде можна цілу Босну і Герцеговину до Адріятику переїхати зелїзницею і звидїти ті під кождим взглядом хороші околиці. Удаєся тут добре виноград, вино червоне прехороше і дешеве; маємо також добрий і таний тютюн, лїпшій як в Галичинї. Все инше дістаємо з Австрії або Угорщини за дорогі гроші...
Телеграми.
Пешт 18 марта. Ходить поголоска, що министер дїл внутрїшних Орчи і министер торговлї Сапари мають податися до димисії. Теку першого обняв-би сам Тисса а министром торговлї мав-би стати Сеченій.
Відень 18 марта. Правительство предложило проєкт закона о позичці на сплату за знесене право пропинації в Галичинї і на Буковинї.
Білград 18. марта. Пo вчерашнім богослуженю, на котрім були оба королї, реґенти і всї дипломати, пращався король Милан з корпусом официрским. Вість, що митрополит Михаїл має вернути, єсть неправдива. Він сам не хоче вертати, хоч міг, бо він сам вийшов з краю а нїхто не вислав єго на заточенє. Так само неправдива єсть вість, будьто-би король думав другій раз женитися.
(«Дѣло»)
___________________________________
19 березня 1889 р.
В справі скритоубитого у Львові в пивници садівника Михайла Черняка з Яричева увязнено львівского зарібника Луку Ивахевича, котрий нїби то знайшов одну з книжочок щадничих, які Черняк мав при собі, і Олексу Мороза, 18-лїтного послугача шевского в Яричеві, котрий ходив до Черняка до Львова зичити грошей, а повернув до Яричева в день по убійстві Черняка. В лївій кишени Мороза викрито слїди крови.
Черновецкій университет числив в сегорічнім зимовім півроці 271 звичайних а 40 надзвичайних слухателїв. На поодинокі видїли припадало: 164 правників, 28 философів і 18 фармацевтів. Після народности було: 118 Нїмців, 90 Румунів, 34 Русинів, 24 Поляків, 3 Чехи і 2 Серби. Газета "Буковина" справедливо замічає: "Русини, найчисленнїйша народність на Буковинї, стоять, що до числа университетскої молодежи, найлихше. Та і тих немногих академиків-Русинів розєднали обєдинителї..."
Вдовичо-сиротскій фонд епархії пряшевскої виносив з кінцем 1888-го року 101.128 008 зр. Доходу в тім році мав фонд 23.282.83 зр., а розходу 22.993.21 зр. Залеглість до фонда між священиками виносить всего 346.90 зр. В 1888-ім році 51 вдів дістало по 120 зр., 4 сироти по 53 а 25 сиріт по 30 зр. запомоги.
Страшна пошесть тифусова панує, — як нам пишуть, — в повітї бобрецкім в селї Городиславичах. Тепер хорих там на тифус до 50 людей і було вже кілька случаїв смерти.
Зелїзниця льокальна з Ряшева до Ясла, котрої будова коштом державним має початися сего року а скінчитися в р. 1891-ім, буде довга 70 кільометрів і пійде з Ряшева на Богухвалу, Чудець, Стрижів, Вишньову, Фриштак, і Модерівку до Ясла.
П. Радован Кошутич, — пише черновецка "Буковина" — академик Серб опустив Чернівці, де пробув кілька місяців. Заходом нашої молодежи зібралися черновецкі старші і молодші Русини позатамтої суботи, щоби попращати щирого Русинам брата-Славянина. З бесїд виголошених того вечера належить піднести руску промову самого п. Кошутича, котрий за кілька місяців присвоїв собі незвичайний засіб слів і зворотів руских. Бесїда п. Кошутича була знаменита не тілько що до форми і чувства, но також що-до змісту, котрим накликав буковиньску молодїж руску, щоби всїми силами старалася спасти своїх братів з обнять ворогів руского народу. Відрадно стало нам, побачивши, що досить терпкі слова правди, сказані п. Кошутичем нашим академикам, найшли одобренє у них, се бо дає надїю, що наша, хоч і мало численна молодїж академична возьмеся щиро і з молодечим жаром до дїла, — за нею-ж правда, отже й побіда! Коли то п. Кошутичу удалося, то буде се найкрасша споминка, яку міг лишити для буковиньских Русинів. І ми пращаємо сердечним "жівіо" щирого брата-Славянина, бажаючи єму як найкрасших успіхів в науці і праци для добра Сербів, а тим то і для всїх Славян."
Від Струсова пишуть нам: Село Заздрість, пов. теребовельского, дождалося читальнї. Розваживши добре хосен читальнї, зійшлись громадяне дня 12 марта с. р. і відбули загальні збори. Членів вписалось 36; видїл вибрано ось якій: головою став Ник. Дичковскій, звістний патріот-селянин, що численними жертвами підпомагає що року бурсу тернопільску; касієром Федько Слободян, библіотекарем Ник. Нецкар, видїловим Ив. Сломиньскій. Немало заходу поклав около основаня сеї читальнї о. Цегельскій, сотрудник з Струсова. Можна надїятись, що читальня в Струсові буде гарно розвиватись, бо всї громадяне люде честні і трудолюбиві (на ціле село лиш три піяки), а голова п. Ник. Дичковскій, чоловік письменний (скінчив кілька кляс гимназіяльних) не залишить свого труду для добра читальнї. Щасть Боже!
Одно львівске "издательство" містить довгу статью на темат, що интелигентні Русини викидають єго из касин по містах. Так н. пр. в Тисьменици і в Судовій Вишни викинено "издательство" з касин на внесенє самих же Русинів: в Тисьменици на внесенє одного священика, а в Судовій Вишни на внесенє чоловіка світского, знаного всїм щирого Русина. "Издательство" каже, що тим способом тії Русини "хотят пріобрїсти себі славу і снисходительность лакеев Бисмарка..." Очевидно, годї влїзти комусь з чобітьми в душу і на певно сказати, чи справдї ті Русини мали на гадці Бисмарка, — нам здаєсь, що, коли они виступили против "издательства", то длятого, що оно в кождім майже числї брутально нападає на все, що святе для кождого щирого Русина. От хоч-би і в тім самім н-рї, де "издательство" плаче, що самі Русини викидають єго из касин, пише про наш руско-народний театр, що він "обикновенно грѣшит коверканієм язика в ціли пріобрѣтенія панской милости..." Чи се правда? чи так чернити свою институцію — честно?!
Телеграми.
Рим 19 марта. Палата послів розпочала знов свої засїданя, а Криспи представив палатї новий кабинет. Министер финансів взяв назад давні проєкти финансові.
Букарешт 19 марта. Королева Наталія має тут приїхати вже сими днями і буде постійно проживати в Букарештї.
Париж 19 марта. "Ринґ" мідяний розбився зовсїм а в наслїдок того ситуація финансова значно погіршилася.
Пешт 19 марта. Приїхав сюди король Милан в супроводї нїмецкого посла Брая. На двірци повитав єго сербскій вицеконсуль і богато людей. В полуднє був у цісаря на авдієнції а цісар запросив єго на обід.
Прага 19 марта. Підчас вчерашної катастрофи на зелїзници Франц-Іосифа погибло четверо людей а девять єсть ранених. Сїм вагонів злетїло з насипу. Катастрофа настала в наслїдок пукненя колеса.
(«Дѣло»)
___________________________________
20 березня 1889 р.
Ви бачили великі будівлї парляментів европейских, в котрих посли, вибрані волею і неволею народу, радять над добром і недобром свого краю. Про найбіднїйші краї, як Галичину, глядячи на величаві будівлї соймові, думав-би чоловік, що в тих краях мешкає нарід богатий, дуже богатий, — а коли ще загляне до середини сойму і побачать тілько сальонових панів, купців мало а селян зовсїм нїяких, то здаєсь єму, що він попав до гарного сальону шляхотского, де сидять репрезентанти одної кляси, котра має таке понятє, що тілько шляхта єсть народом. Селянин, що кровю потився, щоби вибудувано величаві ті будівлї і раз-у-раз працює на удержанє леґіона бюрократій, — не має нїякого репрезентанта з верстви своєї, котрий би міг панам сказати: що люд болить і чого він собі бажає? Страшна то, але, на жаль, истнуюча аномалія.
Прошу-ж заглянути до сербскої скупштини народної, котра єсть народною в повнім значіню слова.
На бенефис п. С. Яковича відограна буде в руско-народнім театрї в Золочеві в суботу д. 26 н. ст. марта "Маруся", здраматизована повість Квітки-Основяненка, а закінчать "Вечерниці", музичний утвір П. Нїщиньского. Се представленє поручаємо міскій і окрестній Вп. Публиці Золочева з огляду на заслуженого бенефисанта, артиста відданого цілою душею нашій сценї.
Загальні збори членів товариства им. Шевченка відбудуться в недїлю д. 7 н. ст. цвітня о год. 3 по пол. в комнатах "Рускої Бесїди". На порядку дневнім: 1. Справозданє з дїяльности видїлу і з руху в друкарни, 2. справозданє касове, 3. внесенє контрольної комисії, 4. вибір видїлу і контрольної комисії, 5. внесеня видїлу і членів. — Подаючи се до відомости Вп. членів просять о численну участь именем видїлу: Ис. Громницкого, голова і В. Коцовскій, секретар.
На "Дім Народний" в Чернівцях вплинуло з добровільних жертв від 1 н. ст. сїчня до 15 н. ст. марта, отже за півтретя місяця, всего лиш 49 зр. 74 кр, головно від Русинів буковиньских. А що на виплату закупленого дому видїл потребує значних ще сум, то ми поручаємо "Народний Дім" в Чернівцях жертволюбности всїх руских патріотів на Буковинї, в Галичинї, на Українї, в Руси угорскій і в Америці. Нехай жертвує, хто що може. Ми радо приймемо і перешлемо до Черновець кождий даток, що вплине на руки нашої редакції.
Практична новість. Богато нещастя буває з того, як хто зимою посовгнеся і на гладкій дорозї упаде. Отже тепер спроваджують до Львова купці, торгуючі кавчуком, так вироблений кавчук як-би шкіра на підошви. Сей кавчук прибивають шевці цвяхами до підошви і на обцаси. Така кавчукова підошва хоронить чоловіка від посовгненя.
Програма концерту в память XXVIII-их роковин смерти Тараса Шевченка в дни 27. н. ст. марта 1889 в сали ратушевій у Львові:
1) Вступне слово, скаже проф. Олександер Барвіньскій.
2) Хори мужескі: а) Воробкевича: "Из Гайдамаків" і б) Вахнянина: "Молоді сни" — виконають члени співацкого товариства "Лютня".
3) а) Лисенка "Рапсодія ІІ." б) Чайковского "Romance" — відограє на фортепянї панна Ольга Гладиловичівна.
4) Лисенка: а) "Ой чого ти почорнїло" і б) "Ой Днїпре мій, Днїпре" — соля баритонові відспіває п. Модест Вітошиньскій.
5) Товачовского: "Три рускі пісни народні" хор мужескій з акомпаніяментом фортепяну, виконають члени спів. тов. "Лютня".
6) Вінявского "Фантазія з народних пісень" — відограє проф. консерваторії п. Вольфсталь.
7) Деклямація — виголосить панї Б.
8) Нїщиньского: "Закувала та сива зазуля" — хор мужескій з акомпіяментом фортепяну, виконають члени спів. тов. "Лютня".
Ціна місць: Крїсло в перших рядах 1 зр., в дальніших рядах 60 кр., вступ на салю 30 кр., на галерію 15 кр. — Початок точно о годинї 7½ вечером. Білети можна замовляти до 25 н. ст. марта, а дістати дня 25 і 26 марта в "Рускій Бесїдї" ( ул. Вірменська ч. 27) від години 6—7 вечером а в день концерту при касї. — Запрошень не розсилаєся. Телеграми, письма і жертви можна прислати або до "Рускої Бесїди" (ул. Вірменьска ч. 27) або на час концерту просто до салї ратушевої. — Підчас виконуваня точок програми дверї салї будуть безусловно зачинені.
Князь Адам Сапіга — як ми вже свого часу коротко донесли — оснував фондацію з причини смерти архикн. Рудольфа. Нинї можемо подати близші вісти. Князь зложив в депозитї гал. Банку кредитового 1000 зр., в десятьох 5%-вих облигаціях комунальних Банку краєвого, до дальшого розпорядку намістника, призначивши, щоби за щорічний дохід з того капиталу були відправлювані по вічні часи в роковини смерти архикн. Рудольфа т. є. 30 н. ст. сїчня кождого року за душу єго богослуженя в церквах і костелах парохіяльних в маєтности красичиньскій, а именно: в гр.-кат. церквах в Сливници, Коритниках, Вапівцях, Журавици і Уйківцях. Річний дохід виплачуваний з тої фондації кождочасному парохови, не має бути нїколи вчислюваний в конгру. Кромі того фондатор застерїг собі, щоби доходи з тої фондації виплачувано тілько католицким священикам. Коли-б отже наступили які зміни — коли-б ті храми і парохії католицкі перестали истнувати, то повисша фондація має перейти на необмежену власність сучасного властителя дібр красичиньских або ордината. Впрочім всї кошти введеня фондації в житє бере на себе.
В справі збору передвиборчого в Збаражи одержала урядова "Gazeta Lwowska" і краківскій "Czas" таке з-відтам письмо: "Рух виборчій до сойму краєвого вже у нас розпочався. Сими днями відбулися тут передвиборчі збори, скликані селянином Керничним, бувшим начальником громади Черниховець і бувшим послом соймовим. На ті збори явилося до 60 селян, серед котрих проявляєся дві партії, одна за кандидатурою п. Тадея Федоровича з Клебанівки, друга за кандидатурою о. Сїчиньского. Присутний на зборах п. Тадей Федорович виголосив кандидатску бесїду, котру підпирали селяне Керничний і Лучка, а заявилися против кандидатури о. Сїчиньского. Опісля поставив Керничний внесенє, щоби ті з присутних, котрі суть за кандидатурою о. Сїчиньского, вийшли з салї. Вийшло около 20, а оставші заявилися за кандидатурою п. Т. Федоровича і вибрали комитет, що має єї підпирати, і депутацію до Льво ва до обох комитетів центральних, з внесенєм поставити кандидатуру п. Федоровича. О. Сїчиньскій був під той час в містї і розговорював з прибувшими селянами, але на зборах не явився."
Телеграми.
Відень 20 марта. Австрійскій посол в Софії, Буріян виїхав лиш з 8-дневною відпусткою в справах приватних і виїзд ceй не має нїякого значеня.
Лондон 20 марта. Ходить поголоска, що англійскій посол Малєт привіз з Берлина від кн. Бисмарка проєкт союза Нїмеччини з Англією.
Білград 20 марта. Король Александер вислав письмо до своєї матери, кор. Наталії, в котрім просить єї, щоби она не приїзджала, бо то могло-би єму пошкодити.
Рим 20 марта. Криспи заявив в палатї послів, що справа відступленя области Кисмадже на всхіднім побережу Африки, котру Италія дістала ще від помершого султана занзибарского, єсть вже предметом переговорів і буде незадовго залагоджена.
Париж 20 марта. Обжаловані члени лиґи не хотїли судьї слїдчому давати нїяких відповідей і заявили, що будуть говорити доперва при публичній розправі.
Пешт 20 марта. Рана пострїленого вчера в парляментї техника єсть легка і може до 8 днїв загоїтися. Войско стоїть і нинї сконсигноване.
(«Дѣло»)
___________________________________
21 березня 1889 р.
Володимир Сїменович. Письма з Америки.
[Американьскій театр.]
Як відомо Вам, Пане Редакторе, з нашої газетки "Америки", я перебуваю тепер в Газлетонї, де ми заложили нову Народну Торговлю. На разї я зовсїм чужій в сїм містї, — впрочім і так вольних хвиль буває у мене мало, бо, як звичайно у купця, один вийде — другій прийде, і нї робити що, нї дармувати. Вечером часами зайду до театру, як заїде до Газлетону, — і ось скортїло мене написати Вам де-що про американьскій театр.
П. Антон Терлецкій з Рогатина одержав дня 16 н. ст. марта в университетї віденьскім степень доктора всїх наук лїкарских, як нам о тім нинї доносять з Відня.
Члени товариства достав для армії відбудуть загальні збори в днях 24 і 25 н. ст. марта о год. 10 рано в сали ратушевій у Львові. На порядку дневнім: 1. Справозданє комисії консорційної, 2. ухваленє статута, 3. организація товариства, 4. вибір дирекції, ради надзоруючої і комисії контрольної, 5. внесеня членів.
Королївскій дім саскій обходить сего року 800-тні роковини свого истнованя. Через кілька днїв, почавши від 16 червня, відбуватися буде з розпорядженя короля торжество ювилейне.
Восьмий з порядку склеп нашої львівскої "Народної Торговлї" буде отворений в Снятинї в домі Мельцера коло трафики дня 26 н. ст. марта. Торжество то розпічнесь о 10 год. богослуженєм в міскій церкви а опісля буде водосвятє в льокали. Бажаючи нашому много надійному товариству з тим новим предприємством щастя на добрий успіх, надїємося, що в торжестві отвореня сего нового складу возьмут участь снятиньскі і околичні патріоти наші, а в будуще не відмовлять неусипним заходам заряду нашої институції своєї сильної підпори — що дай Боже!
Ц. к. старости — з порученя ц к. намістника — розсилають окружники до церковних комитетів в справі примусової асекурації церквей. В окружнику н. пр. староства тернопільского з д. 2 марта с. р. до ч. 4418 сказано, що "władza polityczna" має дбати не тілько о то, щоби будинки були убезпечені, але щоби і "институція асекураційна давала поруку найдешевшого убезпеченя і найпевнїйшої виплати на случай шкоди", отже тернопільске "с. k. starostwo przyszło do wyniku, źe takiem Towarzystwem jest jedynie Krakowskie Towarzystwo wzajemnych ubezpieczeń". Ц. к. староства позаряджували в своїх бюрах розправи конкуренційні, тож при тій нагодї, як видко з окружників, уживати будуть всеможливої пресії, в користь Товариства Краківского. Очевидно, всяка, хочби найменча пресія в тій справі, єсть противна законови, бо після закона вільно кождому комитетови убезпечувати церкви і будинки в тім товаристві, в якім єму подобаєсь. Закон єсть старшій від урядника і нїякій урядник, хоч-би сам министер, не сміє закона ломати.
Рух в руских товариствах.
Нову читальню відкрито в Стронибабах (в повітї золочївскім) дня 3 н. ст. марта. Вечером около 5 год. зібралися в домі ч. Макара Стадника що-найпереднїйші господарї, старшина громадска і церковна, парох о. К. Винтоняк (Стронибаби прилучені до Утїшкова), властител Стронибаб п. К. Обертиньскій, управитель дібр п. К. Валецкій і місцевий учитель п. К. Савкевич. Збори відкрив основатель читальнї о. К. Винтоняк відповідною теплою і поучаючою промовою. Потім зібрані члени читальнї вибрали до видїлу пп. К. Обектиньского головою, Мак. Стадника єго заступником, учителя Савкевича секретарем Ив. Рибиньского касієром а Юст. Иванця библіотекарем. П. К. Обертиньскій заявив, що, хоч має богато публичних і приватних занять, приймає вибір на голову товариства, коли члени покликують єго з довірієм; нехай в читальни буде пожиточна і здорова наука, а користь з читальнї для народу буде певна. Наконець додав, що і жїнка єгo панї М. Обертиньска вступає до товариства і дарує читальни шафу на книжки. О. К. Винтоняк подякував п. Обертиньскому за єго прихильність для сеї читальнї (п. О. належить також до читальнї в Утїшкові). І справдї, коли в селї єсть досить хлїба; коли Стронибаби належать до найперших громад в повітї; коли школа мурована видна на всю околицю; коли мурована церков без конкуренції і рекурсів чей за Божою помочею сего року скінчиться, то головна в тім заслуга п. К. Обертиньского, котрий нїколи не відкаже нїкому в кождій чистій справі. Честь єму за все те! — Вписалися до читальнї і зараз зложили вкладки 84 членів, між тими 2 Поляки Підлясевич і Окшимовскій, коваль двірскій (враз зі своїм паном належить до одного товариства). Стронибаби мають ще деякі свої грїхи: карти... папіроси... процеси о "гонор"... троха розпусти і бути — але чей то щезне перед наукою і правдивою просвітою, тай надїя на о. пароха, за котрого вже давно знають в околици, що в таких рїчах "острий", а хоть тепер ще недужій, а вже обслугує церкви і займаєся народними справами. В признанє за те пожертвованє єго внїс п. К. Валецкій для него "многая лїта!" — Він сам.
Громада Карлів — кому на галицкій Руси не знана из своїх порядків? В минувшім році та славна громада поступила знов о кілька кроків наперед. І так: 1) Вибудовано там гарний дім громадскій, в котрім побіч канцелярії громадскої міститься читальня і комната призначена на маючу отворитись крамницю. До читальнї нарід горнеся дуже радо, мала она з кінцем мин. року 92 постійних і певних членів. — 2) Заходом пароха о. Иларія Курпяка завязався там хор мішаний з 30 осіб і виступає з дуже красним успіхом від Різдвяних свят. В хорї суть дуже гарні голоси а дириґенсом єсть молодий ґазда Иля Фроляк, з незвичайним талантом музикальним. — 3) Сельску крамницю отворив ґазда Николай Бажаньскій і она, як на початок, розвиваєся добре. — 4) На "Народну Торговлю" в Снятинї зібрав о. Курпяк від карлівских громадян 13 удїлів (в грошех 142 зр.) і переслав до дирекції "Народної Торговлї" у Львові.
Про співацкій хор в Сокали пишуть нам: Рїдко де в нашім краю єсть такій вправний хор міщаньскій, як в Сокали. Я чув, як той хор співав в церкви, і як співав світскі пісни в читальни. Знаменито хор той відспівав в церкви навіть такі перворядні кусники, як н. пр. "Вірую" d dur, "Восшел єси ієрею" і др. Велику заслугу для того хору поклали: Впр. крил. о. Николай Роздільскій, парох сокальскій, котрий виправив теперїшного дириґенса хору, півця Ивана Корикору, на рік на науку до о. І. Вітошиньского в Денисові, і п. Юліян Шиманьскій, пенсіонований поручник, душа хору сокальского. Мушу ще замітити, що в хорї тім — хоч, на жаль, женщини, мабуть з фальшивого встиду відтягаються від него — виступає одна дївчина, 16-лїтна міщаночка Параня Демчуківна з прекрасним чистим, металевим і сильним голосом сопрановим. — К.
Телеграми.
Пешт 21 марта. Підчас вчерашних демонстрацій ражено пос. Терша тяжко палицею в голову. Полиція ранила також богато осіб і богато арештувала.
Відень 21 марта. Сподїваються тут на суботу приїзду цісарского двору з Будапешту. Цісарева і архикн. Валерія виїдуть відтак до Висбадену, де цісарева заля поратованя здоровля останеся через довшій час.
Монахіюм 21 марта. В палатї реґента кн. Люїтпольда арештовано якогось нїби божевільного, котрий з ножем в руці дістався був аж до передної комнати князя. Реґента не було під той час в палатї.
Атини 21 марта. Опозиція интерпелювала правительство в справі заказу в Австрії продажи заграничних льосів. Трикупис відповів, що грецке правительство поробило кроки, щоби Греція через сей заказ не потерпіла, але не може сказати, чи буде з того якій успіх.
(«Дѣло»)
___________________________________
22 березня 1889 р.
П. Цішка дальше заказує язик рускій.
Впов. читателям "Дѣла" певно ще добре в памяти недавний подвиг долиньского старости п. Цішки в гоненю руского язика из місцевих рад шкільних, що обявився зверненєм написаної по руски дописи ради шкільної в Мизуни. Ми гадали, що то лише виплив хвилевого злого гумору п. Цішки (бо правної підстави тут нема) і такій факт більше не повториться. Тимчасом показуєся, що се плян п. Цішки, наперед обдуманий і уложений, котрий консеквентно переводиться.
Ювилей нашого театру вже недалекій. Ві второк дня 26 л. марта с. р. буде як-раз 25 лїт, коли численно зібрані львівскі і провинціональні Русини по раз першій побачили руску штуку драматичну і почули руске слово з сцени, котрій патріотичною рукою отворив тогдї Народний Дім свої дверї. Слїдуючого втірка побачить руска публика, певно не менше численно зібрана як перед 25 лїтами, той сам твір драматичний, яким розпочато рускі представленя дня 26 марта 1864 т. є. "Марусю" Гр. Квітки Основяненка і котрий тепер становити буде осередок торжественного представленя, в котрого склад увійде кромі того ще симфонія Вербицкого, кантата Вахнянина, пролог і образ з житя осіб. Як зачуваємо вибираються на то велике народне свято численні патріоти з провинції, щоби разом з львівскими Русинами взяти участь в торжестві нашої народної штуки, котра в той великій памятний день буде мусїла шукати притулку в нанятій за гроші сали товариства "Frohsinn".
На барона Якова Ромашкана, властителя і заразом бурмистра Городенки, вносило велике число міщан городенецких жалобу до ц. к. намістництва та видїлу краєвого і петицію до галицкого сойму з представленєм різних надужить барона-бурмистра і з прошенєм усунути барона від бурмистрованя. Все то нїчо не помогло, тож — як пишуть зі Львова до Deutsches Volksblatt — громадяне городенецкі внесли петицію до министерства справ внутрїшних. В петиції тій сказано, що міщане робили все можливе в краю, щоби позбутися бурмистра, а зісланий делегат видїлу краєвого пересвідчився навіть, що жалоби міщан оправдані, а мимо того бар. Ромашкан бурмиструє в Городенці дальше. Петиція до министерства наводить 14 точок, а на кожду точку приложені документи, на доказ, як той пан барон, шурин б. намістника Галичини а нинїшного министра для Галичини, посол до сойму і до ради державної, господарує в Городенці. В станї майна громадского і в орудованю тим майном панує неясність, а що всї книги громадскі пропали, то й трудно дослїдити, які були доходи громадскі; грунти громадскі забрав бар. Ромашкан неправно і самовільно для себе; великим фондом убогих зібраним по пожарї 1885 р. сам орудував, без нїякої комисії, а хоть раз-у-раз напираєсь на него, щоби з тих грошей вирахувався, він доси того не учинив, — і т. д. Дальше сказано в Deutsches Yolksblatte, що таких замітів бар. Ромашкан легковажити не може, хоч-би був шурином навіть кількох министрів. З петиції диходить, що п. барон господарує в Городенці ще гірше, як би то Городенка лежала в Турції а він був пашою з кількома бунчуками...
Галицко-рускі переселенці в Россії. "Перед кількома лїтами (пише з Волиня до коломийскої "Русскої Ради" один переселенець из Мостів) писано було в "Науці", що в Россії продаються дрібними пайками панскі грунти дуже дешево, та що нашим людям варто-би переселитися. Сеї ради послухало 1884. та 1885. р. богато наших селян, особливо з Батятич та Мостів, попродали свої господарства, і то найбільше жидам, бо спішилися, як кажуть, чим скорше перебратися за границю, до тої землї "медом і молоком текущої". Та зараз на граници на коморї урядники позабирали від них мита по кількадесять рублїв, а подавали им квити на кілька рублїв. Наші селяне думали, що бідї вже конець, тай не ховали добре навіть тих квитів. Аж приїздить до них уже на місци комисія з жандармами тай питає за квитами. Зачалися протоколи й слїдство, і комисія рїшила, що наші селяне — пачкарї, і посписувала та потаксувала их рїчи яко контрабанду. Та се ще найменше лихо. Але, після россійского права, чужим підданим не вільно интабулюватися на грунт, доки не приймуть россійского підданьства. Отже наші селяне хоть по-правдї покуповали у панів грунти на вічність на рати, а про око поробили у нотаря з панами контракти, нїби-то в аренду беруть ті грунти на 12 лїт. Платять они що-року панам рати, і розгосподарувалися на добре. Побудували собі доми й господарскі будинки, і велося им не лихо, хоть і гірше нїж у Галичинї, через те, що нїхто з них не був заинтабульований чи, як там кажуть, не мав купчої. Навіть тоті, що ще давнїйше перед 15 роками переселилися, хоть гроші уплатили з гори дїдичам по умовленій цінї на вічність, хоть вже поприймали й підданьство россійске, а таки й доси не мають купчої. Се занепокоїло нових наших переселенців. І справдї, не минає й пів року, як приходить вість з поземельного россійского банку, що цілий маєток того пана-шляхтича, на котрого грунтах они сидять, має бути злицитований за неоплачені рати банкові. Ідуть они до пана, кажуть єму, що вже сплатили свои грунти, а він ще дре по 400 до 500 рублїв, кажучи, що поїде до Кієва до банку і виплатить всю их землю, тілько свій кусник лишить у банку. Тимчасом і банк не хоче вилучити частини заставленої землї, аж доки весь довг не буде заплачений. От і лишилися наші переселенці на леду. Они всї жиють в непевности на 12-лїтних контрактах, і длятого один другого гризе, один на другого нарїкає. А знов і тамошні селяне всякі пакости им виробляють, і на все треба мовчати, бо то в далекій сторонї, межи завистними людьми. Не одно лихо треба перетерпіти, щоби можна було приняти россійске підданьство та щоби приняли их до свого общества. Кажуть на них: зайди, зателепи, заграничники, позаходили на нашу землю і забрали нам єї з-під носа! З того всего хиба вертай назад
З Бурштина пишуть нам: Тамтого тиждня около 15 н. ст. марта помер в Бурштинї Едмунд Мордкович, з роду караїм, з дїда "omnibus", в котрім вигідно їхала политика рогатиньска, суд бурштиньскій, шляхотскій шовинизм і хлопска популярність — се довголїтний писар громадскій на кількадесять селах, де він майже від початку конституційного устрою свою карієру почав, а працюючи в кількох селах за малі з початку гроші і совістно, яко писар роздобув собі велике довіріє у людей простих і поважанє, — а коли доробився і більшого маєтку то і у интелигенції. За-для доброї писарскої удачі і популярности питалися все за ним другі села, і гнеть став він писарем майже цілої околиці коло Бурштина. Був то час, коли панове старости і урядники судові не мішалися до польскої политики, а були тілько ц. к. слугами і радо дивилися на писарїв добрих, любячих працювати, порядки вести в громадї конституційній. Они то і не бачили нїчого злого, як пок. Мордкович по всїх майже громадах вів ціле дїловодство по руски, гарним і правильним почерком, охотно і як-би родовитий Русин бесїдував по руски. В тій добі виросла для него слава порядного писаря, поважанє і гроші — і тілько добрих порядків лишилося по селах, що по нїм з того часу. Коли-ж скрїпився польскій шовинизм, а геґемонія краєва взяла роги, той Мордкович упав жертвою политики, не устоявся таким до кінця. Из скромного зарібника, захожого з Галича караїма, стався панок, як кождий иншій, яв вести справи — особливо политичні, — так, як того польским автономистам всякої бранжи було потрїбно, не озираючись на громади, котрі єго збогатили, а опирався на тих, що єго становиско скрїпляли, по селах же на війтах, зависимих як і він від староства і политики. Майже від десяти лїт був пок. Мордкович заступником ц. к. прокуратора суду бурштинского, мужем довіреним у всїх чинностях "сильнїйших", а ві всїх виборових справах душею противників і политики рогатиньскої. Про порядки писарскі вже від тогди, як на такого коня усїв, не журився, писати по руски давно перестав, о популярність по селах не стояв. Порядків по канцеляріях писарских уже не знайдеш, бо небіщик уже рїдко коли лично вів писарске дїло, а ще рїдше являвся в громадах, а заступавсь підписарчуками, жадними грошей, котрі як хвилеві робітники борзо завела нелад. Той нелад укрїпився через то, що сел, стоявших під доброю фирмою Мордковича, нїхто з компетентних сфер не спішився доглянути, хто-би був важився щось закинути або пожалуватись на надужитя війта, або що, то зараз почув на собі всю силу властей — подозрїнє, мов-би він псував загальний порядок і т. п. а над самою справою переходжено до порядку дневного. Від тогди нарід став нарїкати у нас на писарїв а шеф через те потеряв дотогочасне довірє...
(«Дѣло»)
___________________________________
23 березня 1889 р.
Сенат львівского университету доручив нинї в полудне своє ореченє з слїдства дисциплинарного, веденого з академиками, що устроїли і брали важнїйшу участь в академичнім вічу. Два проводирї, Будзиновскій і Каспарек, що спрошували академиків на віче, видалені з львівского университету на три семестри шкільні; всї инші, що мали реферати, дістали нагану. — Під той час, коли доручувано поодиноко академикам ті ореченя на письмі, зібралося до 300 академиків — і почались на коридорах университету оклики в честь засуджених, а на ганьбу сенатови. Крики доходили до крайности, коли почали деякі бити палицями по дверех саль викладових і канцелярії. Вийшовши з университету, заспівали перед ним пісню, зложену при нагодї віча, а відтак идучи улицею Академичною, задержались деякі перед редакцією "Kurjera Lw." і знов повторили згадану пісню. Відтак мали всї зайти перед редакцію другої газети польскої, з противними тенденціями, і там устроїти котячу серенаду.
Нову читальню відкривають в Завалю коло Снятина заходом місцевого пароха о. Федоровского. В тій же громадї заведений — як доносить "Русская Рада" — гарний спів церковний і остає під проводом дївчини Софії Боднарчуківної.
Дрібні вісти. У Львові померли: Іосиф Цимерман, начальник статистичного бюра магистрату, бувшій суплент гимназіяльний, і Леопольд Танасевич, комисар львівскої дирекції полиції, оба в 35 році житя. — В Чернівцях помер професор тамошної семинарії учительскої Шутка (Sсhutka). — Ceгo року має відвідати Коломию станиславівскій епископ д-р Пелеш, тілько час відвідин ще не звістний. — Цісар удїлив гр.кат. парох. комитетови в Мединичах, пов. дрогобицкого, 100 зр. на відбудову спалених будинків парохіяльних. —Межи Белзцем а Почапами в Золочівщинї появилися перед кількома днями вовки.
Міщаньска читальня "Ранна Зоря" в Калуши таки наконець, по кількох лїтах боротьби з ц. к. староством і ц. к. намістництвом галицким, зможе вже завязатися. На рекурс до ц. к. министерства справ внутрїшних, внесений калускими міщанами, а уложений дуже совістно д-ром Василем Дїдошаком, дістали міщане через староство калуске ось таке рїшенє (в польскім язиці): "Вис. ц. к. министерство справ внутрїшних, увзглядняючи рекурс Михайла Рубчака і товаришів знесло рескриптом з дня 20 сїчня с. р. ч. 22.859 рїшенє ц.к. намістництва з дня 28 серпня 1888 ч. 51.212, котрим заборонено завязати руску читальню "Ранна Зоря" В Калуши, з причини, що заборона намістництва не має належного оправданя в постановах §-у 6. закона з д. 15 падолиста 1867 (В. з. д. ч. 134). В наслїдок того і вис. ц. к. намістництво рескриптом з дня 11 лютого с. р. ч. 5882 заявило, що против статутів читальнї "Ранна Зоря" не має нїякого заміту. Повідомляючи о тім основателїв згаданої читальнї, пересилаю один з примірників статута з порученєм, щоби, як товариство уконститууєся, донесли сюда о льокали, де товариство буде уміщене, і о назвищах членів заряду. Ц. к. староста Дроздовскій." — Коли калускі міщане одержали се рїшенє, запанувала межи ними велика радість і зараз вислали письмо з подякою д-ру Вас. Дїдошакови. Міщаньску читальню в Калуши, як звістно, розвязало калуске староство ще перед чотирма роками, в часї перед виборами до ради державної, боячись, щоби организація міщан в читальни не повалила тогдїшного митрополичо-правительственного кандидата о. Сїнгалевича.
Намістництво потвердило то розвязанє читальнї, а потім знов два рази заборонило міщанам відкрити нову читальню, поки наконец министерство не взяло міщан в оборону. Хоть боротьба тяглася чотири роки і вимагала богато заходів, — то все таки она оплатилася: правда побідила на радість руского міщаньства. — І ще одну мусимо учинити замітку: ц. к. староста калускій п. Дроздовскій пише до основателїв читальнї по польски, хоть рекурси вношено в язиці рускім і хоч руска читальня — то чей же партія руска. Чи калускій староста нїчого не знає про основні закони державні і про дотичні обовязуючі єго розпорядженя министерскі?!
Галицке ц к. намістництво — то особливий уряд. У него єсть той дуже вигідний звичай, що на рекурс зовсїм не відповідаєс я, а складаєсь єго до актів, тай тихо, ша! Напише хтось в деякій газетї, що тілько а тілько лїт рекурс залягає і відповіди нема, — нехай собі пише! А вже особливо Русини мають то щастє, що на их рекурси ц. к. намістництво не ласкаво відповісти. Ось н. пр. ще з початком вересня 1886 р. внїс косівскій комитет вічевий рекурс до ц. к. намістництва против незаконного розвязаня віча народного в Косові і просив, щоби рїшенє рекурсу було доручене одному из членів комитету вічевого. Від того часу минуло вже півтретя року, а рїшеня рекурсу як нема, так нема! Косовяне думали, що бодай уже, як настав новий намістник гр. Баденій і заявив, що не стерпить нїяких рестанцій, надійде рїшенє рекурсу, — так нї, до нинїш ного дня анї слиху анї диху! Члени комитету просять п. намістника гр. Баденія вглянути в тую справу і зарядити, щоби рекурс з вересня 1886 р. був бодай до кінця 1889-го року полагоджений.
Телеграми.
Відень 23 марта. Зачувати, що цісар і цісарева не приїдуть нинї до Відня. — Потверджають урядово, що коменда 10 корпуса буде перенесена з Берна до Перемишля.
Пешт 23 марта. Суд карний засудив 15 студентів, арештованих за демонстрації, на чотири днї арешту.
Білград 23 марта. Приїхав тут Пашич, котрого повитало місто дуже торжественно. В торжестві принятя взяло участь також і правительство. Пашич замешкав у Тавшановича.
Петербург 23 марта. Помер тут ген.-адютант Шувалов.
(«Дѣло»)
23.03.2014