Це перебування в Китаї і не-в-Китаї, цей ковток пекінського повітря і призахідне сонце схоже на акварельну пляму, поставлену на рисовому папері давнім майстром, я присвятив книзі.
Поезію неможливо розтлумачити, описати чи переказати, бо тоді, як тільки ми намагаємося це вчинити – вона зникає, як імпульс світла, надісланий нам із безмежного космосу
Поки існує людство – існуватимуть війни в парі зі спробами зберегти увесь цей бруд на письмі. І нам не уникнути відповіді на запитання: якою буде наша література і мова по війні?
