Василь МАХНО

Благовіщення – потім Страстний тиждень – потім тіло повстане із світла слова із мільярдів звізд яких вигнав господар напастись

припильнує їх чорний ворон чорним оком чорний як ворог чи пригорне їх херувим най мій вірш буде їм псальмою

я знаю що їй потрібен мій вірш бо я її плоть і порох мово – поети тоді живі коли ти їм змочуєш горло

вам же скніти в пропащій родіні вашій й Вані – єдрьона вош звісно Ваню не пальцем роблено але чим невідомо також

у нас із ними спільна гірка земля хоча різні поетики ми з одного кореня й одного зерна ми – просто поети

ворогам не про сором кажи вони вбили і сина і матір розстріляли медичні палати

я дивлюсь як він твердо і щемко ставить підпис за свій автомат «ваше прізвище?» – каже: «Шевченко» «а посада?» – він каже: «солдат»

... позирки ці діточі з вагонного із вікна забути не зможем й не схочем так позирає війна

сурміть – в нас вже горла похрипли та кров в нас залізна кріпне вона в нас із люті – не з страху

зчорніли ваші ікони не відбілите і в молоці