З циклу "Кілька днів із Ду Фу"
5.
Цвів в садку болотяний гібіск
коропи в ставку й латаття біле
молодих лисиць тривожний писк –
уночі тут через гори бігли
радість відцвіла як пишний сад
старість поселилася в хатині
тут Ду Фу перебуває сам
носить хмиз й допомага дружині
в них холодні страви на обід
теплий чай – розмови про сусідів
інколи – вночі комети слід
інколи – ліхтарик їм присвітить
переважно – про насущний хліб
про війну – про варварів – про втрати
сім дощів пройшли по цій землі
сім спустошень принесли солдати
імператор зрікся чи утік
губернатор здався з гарнізоном
з кожним роком меншає утіх
з кожним днем – із кожним перездвоном
й крейдою окреслюється круг
гасне зір – в нирках каміння твердне
із сухого листя й потерух
проростають вірші в чорне серце
ось злітають гуси з-над ріки
ось туман – ось вісті зі столиці
і вогню плескаті язики
облизали суп із сочевиці
відцвіте гібіск – стемніє двір
і поет у вовнянім халаті
тінь чорнила хляпне на папір
і почне навпомацки писати
10.09.2022