Перед поїздкою в гори

З циклу "Кілька днів із Ду Фу"

 

 

3.

 

Коли до корчми увійшов молодий Ду Фу

Лі Бо з Ґао Ші доїдали дрохву

й запивали вином з абрикосів

була осінь в містечку; у горах – сніг

вони їхали усамітнитися від слів

але їх наздогнали дощі та осінь

 

містечко – звичайно – діра із дір

не те що столиця й імператорський двір

Ґао Ші провалив іспит; Лі Бо – прогнали

вони взяли з собою луки й мечі

трохи шовку паперу чорнила й парчі

і в тій корчмі на день застрягли

 

коли дощ напосівся – а в горах – сніжить

й по руках стікає дрохв'ячий жир

у містечку нудьга й самотність

вони радо приймають Ду Фу у гурт

доїдаючи разом із ним дрохву

допиваючи хміль абрикосів

 

не печалиться зовсім нічим Лі Бо

ні – що втратив посаду свою – либонь

він услід мудрецям – їх дао

розуміє що світ мов рослина росте

все у ньому важливе і все пусте

все прикрито небесним дахом

 

«і тому веселімся в біді й при дощі

у придворних одежа – червоні плащі

імператорський шовк прикрашає дракон

не журіться – Ду Фу – все зітліє на них

і папір на якому написано стих

злиже час шорхуватим своїм язиком

 

ви – молодший і вам ще простелеться путь

і по глині з піском ваші ноги пройдуть

ви побачите зміну часів та династій

будуть війни – убиті та втікачі

й над країною чорні осінні дощі

й брами міст порозкривано навстіж»

 

«то для чого нам вірші писати – скажи?» –

у розмову вступив мовчазний Ґао Ші

«що важливіше в світі за землю

за містечка – торгівців – поетів – письмо?

хіба все не приходить з часом й само

так як весни з нізвідки і зими?»

 

«зранку з Ґао ми їдемо в гори – якщо

ваша ласка дізнатись про все і ніщо

в монастирському саді під час снігопаду

ми запрошуєм вас приєднатись – Ду Фу –

пригадайте мені вашу першу строфу

про гусей над сливовим садом»

 

Ґао Ші їх покине. Ду Фу і Лі Бо

в час коли зацвіте білим цвітом лимон

розведе роздоріжжя – наліво та вправо

все минається в світі: вірші й рядки

тінь жіночого тіла – весняні струмки

і династія Танська

і їхня держава

 

 

27.08.2022