З циклу "Кілька днів із Ду Фу"
3.
Коли до корчми увійшов молодий Ду Фу
Лі Бо з Ґао Ші доїдали дрохву
й запивали вином з абрикосів
була осінь в містечку; у горах – сніг
вони їхали усамітнитися від слів
але їх наздогнали дощі та осінь
містечко – звичайно – діра із дір
не те що столиця й імператорський двір
Ґао Ші провалив іспит; Лі Бо – прогнали
вони взяли з собою луки й мечі
трохи шовку паперу чорнила й парчі
і в тій корчмі на день застрягли
коли дощ напосівся – а в горах – сніжить
й по руках стікає дрохв'ячий жир
у містечку нудьга й самотність
вони радо приймають Ду Фу у гурт
доїдаючи разом із ним дрохву
допиваючи хміль абрикосів
не печалиться зовсім нічим Лі Бо
ні – що втратив посаду свою – либонь
він услід мудрецям – їх дао
розуміє що світ мов рослина росте
все у ньому важливе і все пусте
все прикрито небесним дахом
«і тому веселімся в біді й при дощі
у придворних одежа – червоні плащі
імператорський шовк прикрашає дракон
не журіться – Ду Фу – все зітліє на них
і папір на якому написано стих
злиже час шорхуватим своїм язиком
ви – молодший і вам ще простелеться путь
і по глині з піском ваші ноги пройдуть
ви побачите зміну часів та династій
будуть війни – убиті та втікачі
й над країною чорні осінні дощі
й брами міст порозкривано навстіж»
«то для чого нам вірші писати – скажи?» –
у розмову вступив мовчазний Ґао Ші
«що важливіше в світі за землю
за містечка – торгівців – поетів – письмо?
хіба все не приходить з часом й само
так як весни з нізвідки і зими?»
«зранку з Ґао ми їдемо в гори – якщо
ваша ласка дізнатись про все і ніщо
в монастирському саді під час снігопаду
ми запрошуєм вас приєднатись – Ду Фу –
пригадайте мені вашу першу строфу
про гусей над сливовим садом»
Ґао Ші їх покине. Ду Фу і Лі Бо
в час коли зацвіте білим цвітом лимон
розведе роздоріжжя – наліво та вправо
все минається в світі: вірші й рядки
тінь жіночого тіла – весняні струмки
і династія Танська
і їхня держава
27.08.2022