Самотність

З циклу "Кілька днів із Ду Фу"

 

 

8.

 

Самотність – споглядання самого себе

чапля повітря нам розгребе

крилами – Й плюскіт смерті

які нам під осінь сплетуть карасі

цю мелодію почують не всі –

вона в мозолях натертих

 

тут в містечках провінції Сичуань

поміж писанням віршів й нічних чувань

садінням у землю рижу й гороху

війна десь на півночі але Ду Фу

все одно проводить криву

лінію гієрогліфа замшілу мохом

 

не злічити йому за життя втрат

так як пишуть в хроніках про солдат

так як вірші складають в книжку

залишаються – плюскоти карасів

тобто все що можеш посіяти – сій

й посади – від слова до рижу

 

залишається звісно слина гіркоти

твій будинок з тростини й чотири кути

твої вірші пропахлі потом

дерев’яні будинки – жінки по дворах

запилюжене сонце – ріка в порохах

й нескінчена селянська робота

 

і життя в цьому світі простих людей

замикання брам і скрипіння дверей

наслухання осені – й тупіт копит

не знаходиш пояснень для плину ріки

насідають сумніви як полки

налипає слів місячний пил

 

перший стіл – на якому нескінчений вірш

другий – в висохлих стеблах трави

третій – в тобі  нічний світильник

а четвертий – тримається на ріці

наче зв’язані нервом тонкі хребці

від спинних сполучень до шийних

 

а самотність як вірш на першім столі

яку ти записав в гірському селі

й другий стіл – для самотніх віршів

третій  – тих в якому один –

булькотить сочевиця і пахне дим

на четвертім  –  цвіт  вишні

 

так життя проминає між цих столів

між позначених нами чотирьох сторін

а самотність одна – її не поділиш

Ну і смерть одна хоча для всіх

наближається тихо осінній сніг

задуває холодом у всі діри

 

тимчасового дому  – Й тих хвилин

у яких ти поет був і господин

тих жінок що пізнав  – яких і якими

розкривався у космосі снів і долонь:

гасне зночі у кухні вогонь

пахне чорною сажею й димом

 

доживати у домі – далеко від місць

у яких ти знаєш вулиці міст

знаєш мертвих своїх – і полеглі

додають до самотностей смуток і жаль

вигасає у кухні до ранку жар

і підмерзають слова для елегій

 

 

Фото: Володимира Давиденка.

 

 

 

 

01.10.2022