На 70-й сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку українська делеґація мусила протидіяти важким викликам. Офіційний Київ мав заручитися підтримкою Заходу в імплементації мінських угод і завадити можливому «обміну України на Сирію», як того, на думку оглядачів, хотілося б Кремлю. «Слід чітко розрізняти безпекову ситуацію в Україні та в Сирії», — кілька разів повторив Петро Порошенко після низки переговорів на найвищому рівні у Нью-Йорку. Ця репліка лунала так часто, що мимохіть лиш підтверджувала потенціал кулуарних домовленостей такого штибу.   

Українська влада за короткий час забруднилася у кількох історіях, коли керівництво країни виправдовувало свої дії або ж бездіяльність волею Європейського Союзу. Відтак Євросоюз уже кілька разів мусив спростовувати оголошені владою «аванси», коли його мимохіть втягували у внутрішньополітичні конфлікти або намагалися спекулювати його статусом на виправдання еґоцентричних посадових ініціатив.

Два тижні тому, коли Верховна Рада голосувала за проект конституційних змін, депутати Радикальної партії окупували президію сесійної зали. Голова парламенту Володимир Гройсман провадив засідання з трибуни ВР, яку про всяк випадок обступили депутати з БПП. Був момент, коли голова фракції «Самопоміч» Олег Березюк мусив пробиватися до трибуни зі штовханиною: «порошенківці» нікого не хотіли пускати до Гройсмана, бо боялися зриву голосування в останній можливий для того день.

Парламентська коаліція, що має назву «Європейська Україна», зазнала перших втрат після демаршу Радикальної партії. Формально вона далі працює у складі чотирьох фракцій, і наразі їй нічого не загрожує: закон вимагає, щоб до коаліції входило щонайменше 226 голосів — у парламентської більшості такий резерв існує. Однак риторика «Батьківщини» та «Самопомочі», які останнім часом критикують владу чи не більше, ніж «класична» опозиція, порушує слушне питання про подальше перебування двох сил у складі коаліції.

Цього тижня Рада національної безпеки України затвердила нову Воєнну доктрину. Цей документ, який ще називається Стратегією воєнної безпеки, є одним з базових у реґламентуванні оборонної політики держави. Про те, що Україна потребує нової доктрини, експерти говорили ще з весни минулого року, коли Росія анексувала Крим і розпочала свою аґресію на сході. А остаточне рішення про початок розробки нової доктрини РНБО ухвалила на своєму засіданні 28 серпня 2014 року, після того як стало очевидним пряме вторгнення російських військ на територію України.  

Конституційна дискусія в Україні відтепер неминуче супроводжуватиметься згадкою про імена людей, які загинули від травм, отриманих унаслідок вибуху під будівлею Верховної Ради. Із тих тенденцій, котрі бачимо зараз, — ці смерті не змушують зупинитися й замислитися. В устах низки політичних кіл вони стають елементом «праведної» політичної боротьби. Політичні середовища розпочали танці на кістках ще тоді, коли з-під будівлі парламенту не встигли відмити кров. «Ця смерть є на вині влади, яка взялася пропихати свою реформу», — казали на виправдання свого протесту організатори акції.

Українці стають дедалі більш песимістичними, а їхні надії, пов'язані з діяльністю влади, невблаганно вивітрюються. Серед головних проблем, які турбують громадян у державному житті, — корупція в органах влади, що з нею нібито й борються, та побороти її не можуть, але насамперед українців переймають воєнні дії на Донбасі, яким не видно кінця-краю.  

Україна пішла на 25-й рік Незалежності з найвищим числом громадян, котрі її — Незалежність — цінують. Якби найближчим часом відбувався референдум про проголошення державної незалежності, то позитивну відповідь дали би 72,2% українців.    

Президентська вертикаль готує на жовтневі місцеві вибори гігантський блок, що може перевершити своїм розмахом і ту виборчу коаліцію, з котрою Блок Петра Порошенка йшов на минулі парламентські вибори. Наразі партія «Солідарність» уже досягла твердої домовленості про спільне балотування з УДАРом Віталія Кличка.  Ведуться перемовини з яценюковим «Народним фронтом».      

Перспектива проведення місцевих виборів на вільних від окупації територіях Донецької та Луганської областей залишається туманною. У свіжому законі про місцеві вибори зафіксовано норму, якою можна відтермінувати вибори у прифронтових районах до 2017 року. Існує певна ймовірність, що центральна влада скористається цим пунктом огульно, у тому й для тих, котрим пощастило вже довший час не чути на власних околицях разючих вибухів.