7 червня минуло два роки, як Петро Порошенко прийняв посаду президента України. За цей час рейтинґ привабливого, не інтеґрованого з тодішніми політичними силами кандидата суттєво впав, і тепер соціологічні опитування вимальовують для власника корпорації Roshen сумнівні президентські перспективи, не кажучи вже про повторення тріумфу з перемогою в «один тур».  

Сенсацією в політичному житті країни стало оприлюднення «чорної бухгалтерії» Партії реґіонів. Попри те, що народний депутат Сергій Лещенко опуплікував лише невелику частину інформації, навіть цей урізаний шматок правди дав чимало даних для аналізу. Z віднайшов серед оприлюднених паперів прізвища осіб, пов'язаних із Галичиною.     Гроші на вибори  

Антикорупційний форум, започаткований стараннями Міхеїла Саакашвілі наприкінці 2015 року, нарешті докотився до Львова. Слово «докотився» дуже добре пасує до львівського заходу, адже він відбувався за набагато спокійніших обставин, ніж узимку: за той час змінився уряд, змінився генпрокурор, а політичний клас дав згоду на ухвалення низки важливих законів з питань антикорупції чи адаптації до законодавства Європейського Союзу. Словом, поки дійшло до форуму у Львові, низка подразників, котрі змушували тисячі активістів реєструватися на пам'ятне велелюдне дійство в Києві, просто щезла.

Голосування за «суддівські» конституційні зміни у Верховній Раді влучило в саме осердя української бінарності – в ту поділку, котра розділяє наше буття на категорії «перемог» і «зрад».    

«На Майдані трапилось те, чого ніколи не забуде український народ» — ці слова міг би промовити будь-який громадянин, котрий брав участь у Революції гідності, і будь-який політик, який після Майдану пішов у владні кабінети. Але ці слова належать особі з діаметрально протилежного табору — Віктору Януковичу.  

Уже минув якийсь час після призначення Юрія Луценка генеральним прокурором України, то, може, тепер хтось із перших осіб нарешті пояснить нам: до чого був той поспіх? Квапилися так, наче мусили терміново щось зробити руками осідланої Луценком прокуратури. Та ба, ні: досі нікого не посадили, недоторканності не позбавили, алярмових спецоперацій не здійснили (якщо не брати до уваги саму операцію призначення Луценка).  

Всі добре знають образ Феміди — сувора панна з пов'язкою на очах. Утім щодо українських суддів личить зовсім інший «зоровий» образ — ворон воронові ока не клюне. Носії мантії в Україні стали у кругову поруку, блокуючи різні спроби очистити суддівський корпус. Дуже показовим у цьому розрізі є виправдальний вирок для судді Києво-Святошинського районного суду Київщини Владислава Лисенка, який отримав «прощення» у невинній, на перший погляд, справі — звинуваченні у позбавленні водійських прав учасників «Автомайдану».

У день нового уряду президент України Петро Порошенко заявив, що «ми з вами підводимо риску під кількамісячною виснажливою парламентсько-урядовою кризою». Утім слова президента про завершення кризи стоять трохи збоку від реальності.