Історія українського «ленінопаду» почалася ще чверть століття тому в Червонограді, при Совєцькому Союзі. 1 серпня 1990 року в шахтарському місті на півночі Львівської області вперше на теренах тодішньої УРСР демонтували пам’ятник Леніну. Вождя зносили у білий день і без масок-балаклав, як це часто траплялося в нас уже в новітній історії, й цілком леґально – за рішенням міської влади. Втім, ключовим фактором був натиск вулиці та протестних мас – і якраз у цьому тодішній «ленінопад» перегукується з майданним явищем 2013-2015 років.  

З дня на день очікуємо, що президент України підпише новий закон про місцеві вибори. Проект нашарувався одіозністю ще на етапі обговорення у Верховній Раді. Тепер же, коли документ перебуває на підписі у президентській канцелярії, довкола нього здіймається скандал, адже текст проекту зазнав істотних змін уже після голосування у сесійній залі.    

Українська децентралізація ще не встигла кристалізуватися у конституційний закон, а вже нажила собі багато неприятелів. Звичайний люд нарікає на потребу їздити кудись за довідками і кривиться від перспективи об'єднання з сусідськими селами в «радгоспні» громади. Влада не змогла ані переконати суспільство в тому, що така реформа потрібна, ані донести до нього суті реформи. Як показують соціологічні опитування, серед українців поширена ідея про потребу обирати керівників району та області на прямих виборах. А це, констатуємо наперед, якраз суперечить ідеї децентралізації.

Півтора року перебування України на передовицях провідних медій поступово змінюють думку світової спільноти про бідну, але дуже мрійливу країну з-понад Чорного моря. Ґлобальне опитування від американської організації Pew Research Center засвідчило, що на Заході зростає рівень підтримки України як потенційного члена Європейського Союзу та НАТО. Та це не мало б надміру втішати українців.

Найближчі місцеві вибори мали би відбутися в Україні за системою відкритих списків. Така система гарантує вплив електорату не лише на прохідність партій, а і розташування кандидатів у виборчому списку. Однак замість прогресивної й обіцяної схеми українцям підсовують гібрида з гарною вивіскою, декларовано доброю метою, але гігантським потенціалом для кулуарних ігрищ та партійно-вождистського домінування.   Акція на підтримку "відкритих списків" під ВР

Вже у четвер, 18 червня, Верховна Рада розгляне на своєму засіданні відставку Валентина Наливайченка з посади голови Служби безпеки України. Президент зустрівся напередодні з керівниками фракцій коаліції й фактично попросив депутатів змиритися з його рішенням. Голову СБУ, який у передчутті відставки встиг зробити кілька гучних заяв, звинувачують у зв'язках із Дмитром Фірташем та неефективній боротьбі з корупцією.

У попередній публікації «Z» торкнувся теми формування в Україні повітів – проміжної ланки адміністративно-територіального устрою, яка має замінити нинішні райони внаслідок децентралізаційної реформи.

«Хто не підтримує добровольців у протистоянні з генштабом – не має серця; хто підтримує – не має голови», – репліка українського журналіста Олександра Михельсона щонайбільш влучно характеризує скандал довкола «спроби роззброїти добровольців».     У вівторок воїни Збройних сил України почали блокаду бази Добровольчого українського корпусу в селі Великомихайлівка Покровського району Дніпропетровської області.  

Президент Росії у своєму свіжому інтерв'ю припустив, що в перспективі Москва може визнати самостійність «ДНР/ЛНР». «Не хотів би зараз висловлюватися щодо цього. Адже хай би що я сказав, воно може бути контрпродуктивним. Ми дивитимемося на реалії, які виникають у житті», — заявив Володимир Путін.    

Війна на Донбасі почалася рік тому. Спочатку вона розгорталася як антитерористична операція проти зграйки екстремістів, однак з часом за сприяння Росії вилилася у широкомасштабне збройне протистояння. Тож минув рік, й українці більше не вірять у можливість воєнної розв'язки конфлікту. І що ближче люди живуть до зони бойових дій, то менше вірять в їх ефективність. За даними свіжого опитування Центру Разумкова, ідею проведення АТО до повного відновлення контролю над окупованими територіями поділяють 32,8% громадян.