Перед Великоднем соціологи оприлюднити результати направду грандіозного дослідження з приводу релігійної ідентичності українців. Соціологами опитано 25 тисяч респондентів – тобто це наймасштабніше «релігійне» опитування в історії України. Дослідження проводили чотири українські компанії: SOCIS, група «Рейтинг»,  Центр Разумкова та КМІС 1-17 лютого. В кожному регіоні проанкетували по 1 тисячі респондентів (крім Криму).  

Конкурс із вибору директора Антикорупційного бюро таки відбувся. Фінальну дистанцію подолали двоє кандидатів – Артем Ситник та Микола Сірий. Конкурсна комісія номінувала їх на поважну посаду, передавши належне клопотання Президентові України. Жоден з кандидатів не є зіркою, жоден з них не вважався фаворитом на початку конкурсу, жоден з них, здавалося, не міг зрівнятися у боротьбі з такими зубрами, як Богдан Витвицький чи Давид Саквалерідзе, або навіть з Віктором Чумаком, який теж вийшов до фіналу «антикорупційного кастинґу».

Сьогодні, 25 березня — роковини смерті В'ячеслава Чорновола. «Z» продовжує тему еволюції поглядів політика на федералізацію України. Чому лідер Руху відмовився від своїх ідей і чого чекав від Галицької асамблеї?

Однією з ознак того, що удар був влучним, є зойк ворога. А зойку справді багато, коли йдеться про ухвалений у Верховній Раді законопроект щодо «особливого статусу» Донбасу. Реакція призвідців конфлікту виявилася різкою: міністерство закордонних справ Росії розкритикувало поправки до закону, закликавши Німеччину та Францію вчинити демарш українській стороні, а представники екстремістських рухів «ДНР» і «ЛНР» означили його як руйнацію мінських домовленостей.  

Конкурс із відбору голови Національного антикорупційного бюро опинився під загрозою зриву на самому фінальному відтинку. До завершення «антикорупційної» епопеї залишилася якась дещиця: минулого тижня комісія вже визначила перелік із чотирьох претендентів, котрі, на її погляд, найкраще пасують до вимог поважної посади (народний депутат Віктор Чумак, адвокати Яків Варічев, Микола Сірий, Артем Ситник). Наразі фіналісти проходять один із останніх етапів кастингу – спеціальну перевірку.

Попри формальне перемир'я, на сході України далі гинуть українські солдати. Вже після виходу збройних сил з Дебальцева, тобто від моменту встановлення «режиму тиші» вздовж лінії розмежування, загинуло щонайменше 27 солдатів — середньо по двоє осіб щодоби. На тлі постійних втрат заяви про перемир'я лунають безглуздо, натомість оцінки міжнародних верифікаторів про те, що режим припинення вогню «загалом підтримується», будять хіба гнів.  

У лютому 2014 року, у розпал Революції гідності, Росія готувала операцію з анексії територій України. Один із відповідних сценаріїв, що ліг на стіл господарів Кремля, оприлюднило російське опозиційне видання «Новая газєта».  

​

Свіжі домовленості, якими закінчилися нічні чування, коли всі чекали мінського дива, – розчарували скептиків і заспокоїли оптимістів. Ллється відтак багато оцінок: від набридлої мантри про те, що влада нас «злила», до гордості за стійкість президента та української дипломатії. Однак, на відміну від попередніх раундів, 17-годинний марафон з участю президентів України та Росії, а також лідерів Німеччини і Франції у гостях в «ізольованого диктатора» відбувся вже без ілюзій.

«Мирний план», що був проголошений п’ять місяців тому у Мінську, незмінно залишається об’єктом для громадської критики. Далебі, легко осуджувати те, що навіть не було втілене. Зримий ефект від «мінських домовленостей» незначний: на нині єдиними здобутками є звільнення частини полонених та недовготривале затишшя, пов’язане із відведенням важких озброєнь від лінії фронту наприкінці минулого року.