Новий закон краєвий сойму ческого о надзорі шкільнім.

У Львові, дня 2 н. ст. липня 1890.

Закон ухвалений ческим соймом в маю сего року на надзвичайній сесії, а дотикаючій нового устрою краєвої ради шкільної в Чехії, одержав уже цїсарску санкцію.

Доси обовязував закон о надзорі шкільнім, виданий соймом ческим ще 24 лютого 1873 р. Рада шкільна краєва становила одну цїлість, в котрій елементи нїмецкі так само переважали Чехів, як у нас елементи польскі Русинів: Ческі школи підлягали розпорядженям і адміністрації власти, ческому народови мало прихильної. По довгих експериментах прийшло вкінци правительство центральне до пересвідченя, що розвій шкільництва взагалї єсть неможливий, як довго управа шкіл не лежить в руках найбільше интересованої сторони, т. є. самого народу. Розвій шкіл в Чехії був і тим дуже спинюваний, що в краю тім з мішаним населенєм витворив ся значний антаґонізм національний, Чехи не відчували потреб духових Нїмцїв, Нїмцї не симпатизували з школами ческими.

Новий закон краєвий сойму ческого о надзорі шкільнім перестроїв склад ради шкільної краєвої зовсїм основно. Перестрій той лежить головно в витвореню двох окремих секцій шкільних: секції ческої і секції нїмецкої. Обі секції сходять ся окремо і кожда з них орудує справами шкільними зовсїм з-окрема, ческа секція всїми школами народними і середними ческими, секція нїмецка — нїмецкими. Засїданя звичайні секцій відбувають ся раз в місяць. Им проводить намістник, яко спільний предсїдатель обох секцій, або єго заступник. Урядовим язиком в секціях єсть ческій і нїмецкій, відповідно до их національного подїлу.

Обі секції сходять ся чотири рази в рік і мають право займатись спільно тими справами з поля шкільництва, котрі не стоять в нїякій звязи з національностію, а дотикають загальних норм шкільництва.

Новий закон шкільний побільшив також число членів ради шкільної о 5 посад. Теперішна рада шкільна краєва буде складатись з 27 членів. В склад єї увійдуть: намістник або віце президент ради шкільної, шість членів вибраних видїлом краєвим, по половинї Нїмцї і Чехи; референти для справ економічних та адміністраційних шкільних, инспектори краєві, два заступники ради міскої праскої: один Чех і один Нїмець; три священики: два католики і один протестант; один рабін і чотири члени з стану учительского: два Чехи а два Нїмцї.

В кождій секції національній буде проте засїдати по 13 членів. Духовні і заступник закону мойсеєвого будуть засїдати в обох секціях і мусять знати оба язики краєві. Референтів для справ чисто адміністраційних назначує сам намістник. Вибрані автономічні члени уступають по шести лїтах. Прочі постанови нового закону суть меншої ваги.

Коли порівнаємо новий устрій ради шкільної краєвої в Чехії з устроєм краєвої ради шкільної в Галичинї, вийде різниця дуже значна. Коли Чехи і Нїмцї одержали повне рівноуправненє в управі шкіл своїх і тим запоручено им в-повнї розвій національний тих шкіл; коли школи ті прийшли під опіку обох народів з-окрема і нїяка сила не зможе вже спиняти их розвою національного, — то у нас рускі школи підлягають не Русинам, а радї шкільній краєвій польскій, бо Русини о стілько там заступлені, що межи автономічними членами єї засїдає один-одинокій заступник ординаріату греко-католицкого. Русини від давна протестували против теперішного устрою найвисшої краєвої власти шкільної яко невідповідної их интересам національним і яко институції, котрою Поляків надїлено в дорозї адміністративній, a котра не єсть нормована жадним законом краєвим. Рускі школи зависять вполнї лише від доброї волї тої-ж ради і як звістно, служать больше поліґльотизмови та польонізації, як національному вихованю молодежи рускої. Запоруки, що школи наші будуть розвиватись відповідно до вимог духових і народних Русинів, нема у нас нїякої. Додаймо до того, що Русини галицкі не посїдають анї одної семінарії учительскої рускої, що инспекторати шкільні окружні враз из радами окружними суть в руках Поляків, та що в найновійших часах громадам відобрано право презентованя учителїв — то відносини наші на поли шкільництва в порівнаню до нового ладу, якій заведено в Чехії, покажуть ся дуже невідрадними.

Чи до зміни відносин тих в Галичинї схоче взяти иніціятиву ґр. Таффе з власної волї, ми не знаємо, ба й не надїємось, знаючи, в якім відношеню стоїть нинїшний кабінет до делеґації польскої, — але того нїхто не заперечить, що домагатись зміни такого трактованя шкіл наших єсть у нас повне право, тим більше, що до 1868 року Русини орудували самі школами своїми. Не надїємось також, щоби правительство австрійске могло вічно стояти при системі форитованя одних народів над другими, і ми певні, що посли рускі упімнуть ся в найблизшім часї в соймі, щоби і наші школи передано в руки тих, котрим они мають служити...

[Дѣло]