До економічноі організаціі Русинів.

Справа перестрою наших читалень в тім напрямі, щоби вони стались могучою підоймою та опорою в економічнім житю нашого простолюдина, є питанє величезного значіня на дальший розвій цілого нашого народу. Корінь нашого народу — мужики-хлібороби. Єсли коріневи нестає животних соків, то й житє цілоі ростини загрожене; така ростина не жиє-розвиваєся, тілько нидіє; леда яка невзгодина задає йій смерть. Хлібороб наш голодний та збіджений, стає наймитом на власній землі, а панами землі стають розбогатілі працею простолюдина жиди-спекулянти, елємент крайне небезпечний і нам ворожий. Наше народне житє знемагає, бо тратимо грунт під ногами. Наша будучність тісно вяжеся з рішенєм нерівноі економічноі борби жида-капіталіста з нашим темним, голодним селянином та маломіщанином. Єсли обставини теперішні не зміняться, єсли інтелігенція наша не зорганізує так цілі маси простого народа, щоби в тій безпощадній боротьбі він побідив, то наша будучність вельми сумна. Часу гаяти дурно годі, тож наша щиро прихильна народному ділу інтелігенція повинна о скілько мож найскорше приступити до поважноі праці, помочи загибаючому простонародю. Нім збереся віче наших знатних Русинів, повинна вивязатися в часописях розмова над способами і средствами, за котрі треба взятися, що б осягнути так високу ціль. Початок зроблений в статі про перестрій читалень. Подаю отже дальше своі гадки.

Починаю коротким представленєм економічних обставин та причин, котрі довели наших хліборобів до такого безвідрадного положеня. Поминаючи такі причини, як часті елементарні нещастя, роздробленє землі, цілковитий брак промислу, низька платня робітника, високі і ріжнородні податки, — займуся тілько вказанєм наслідків, одноі величезноі причини руіни матеріяльноі нашого мужика, іменно вкажу на велику трагедію, котроі акторами всякого калібру гандлярі, майже виключно жиди.

Користуючись темнотою та безпорадностію хліборобів, уміла тота каста так запанувати в нашій нещасній краіні, що мужик в торговли відданий на єі паству. Кожда околиця має свою кліку гандлярів і вони панують там в торговли цілковито. Найліпше мож се побачити на наших ярмарках. Добре приглянувшися, бачимо, що властивими панами ярмарку кліка двох-трох гандлярів, а та тьма жидів, що робить тілько гамору — се лиш агенти тоі кліки. Все, що збуває від місцевої консумціі, не купить ніхто інший, як лиш та кліка, бо мужик темний не здобудеся на те, щоби зібратися в спілку, та післати свій продукт на всесвітний ринок, виключаючи гандляря. Порівнуючи ціну артикулів консумційних на всесвітних ринках з цінами в наших околицях, бачимо, що найчастійше наші ціни низші часто навіть о 50 процент. Відчисливши навіть 10% коштів достави на всесвітний ринок, то все лишаєся в кишени тоі кліки яких 40% зиску. Оден економіст німецкий обрахував на статистичних даних, що за перепродаж вівса в нашій Австріі зискують перепродавці (Zwischenhändler) кругло 10 міліонів золотих, числяти йім лиш 9 процент зиску, як каже, то ще процент горожанский. Сей економіст обчислив лиш зиски великих торговців на столичних ринках, значить обрахував, кілько тратить хлібороб, продаючи своі продукти просто тому великому торговельщикови. У нас однакож хиба лиш великі фільварки продають своі продукти безпосередно великим гандлярам; продукти наших мужиків переходять через подвійні руки, нім дійдуть до гандлярів столичних. Мужик продає переважну частину збуваючих єму продуктів сельским жидкам, агентам кліки найблизшого місточка. Діставши добре барашівне, продають вони ті продукти своім місточковим панам. Доперва ті "великі" місточкові жиди, взявши знов "барашівне", продають йіх на всесвітні ринки. Приміром читаємо в часописах, що за 100 кільо вівса платять у Відни, Львові, і т. д. 6-7 золотих. В нашій околици платять, тимчасом лиш 3-4 зр. за 100 кл. Дуже часто трафляєся й таке, що мужик, не обрахувавшися гаразд, кілько єму самому треба, купує потім у жида свій власний продукт за подвійну ціну. Се дієся у нас всюди на весні, особливо єсли зима продовжиться.

Така торговля не лиш руйнує мужиків матеріяльно, вона єсть причиною, що жиди-гандлярі, стягаючи рік-річно міліони з праці мужичоі, стались всемогучими панами на поли економічнім і яко ворожий нам елємент уживають капіталів на цілковите знищенє економічного биту нашого народу. З тяжкоі праці кляс продукуючих беруть вони львину часть, лишаючи для робітників лиш скупі средства до житя.

Мужик стаєся поволи наймитом на власній земли. Що ж за будучність може чекати прочі верстви народу нашого? Той згубний процес спинити, єсть святим обовязком нашоі світлоі інтелігенціі. Помочи не уділить ту ні правительство ні наша кушлява автономія. Затунок нашого мужика, а з ним і цілоі нашоі будучности, лежить в самопомочи. Мужики і маломіщане нашоі части Галичини повинні звязатися в одну загальну економічну спілку. (Те саме повинні зробити мужики західноі части Галичини). Спілка (чи то союз спілок) мусить цілковито запанувати над всіми условинами економічними нашого краю. Першою задачею спілки булоби виперти цілковито гандлярів з нашої торговлі. Замість 50% зиску, котрі бере тепер гандляр, бралаби спілка приміром лиш 5%. Тих 5% зиску, по відтрученю коштів заряду, уживалаб спілка на піднесенє промислу, чи то домового чи фабричного, на викуп землі і віддаванє єі в аренду спілкам безземельних робітників, на піднесенє раціональноі управи землі; в загалі уживала б спілка своіх зисків на ціли загальні. Вплив діяльности спілок на піддвигненє економічне нашого народу бувби величезний. Крім того, що яких 30% правдивоі вартости артикулів торговельних лишало б ся в кишенях наших мужиків, уживала б спілка кілька сот тисяч золотих річно на ціли економічні для загальноі користи. За кілька літ діяльности такоі всехліборобско-економічноі спілки можна б розвинути промисл краєвий, в той спосіб піднесла б ся плата робітнича, бо у нас після наших економістів, жиє три рази більше рук з рілі, ніж йіх до єї управи треба. Ту надвишку рук конче треба звернути до промислу, і се була б перша задача спілки. Що до організаціі спілки, то федерація повітових спілок єсть найвідповіднійшою формою до якнайскоршого розвою спілок, бо кожда спілка в своім окрузі буде могла оперувати з незвязаними руками, а лиш справи обходячі всі спілки повинні підлягати під заряд центральний. На той заряд центральний треба статутами вложити обовязок, щоби ві всіх повітах нашоі части Галичини засновав спілки. Заряд повітовий треба би знов зобовязати, щоби в своім повіті позакладав спілки сельскі у всіх сельских і маломіщанских громадах.

Сей обовязок треба вложити на заряди спілок длятого, бо лиш тогди спілки зможуть запанувати над обставинами економічними, єсли не буде ні найменшої оселі, де б не було членів і складів спілок. Протів такого перстеня спілок (Ring) будуть теперішні пани економічноі ситуаціі змушені зовсім уступити місця спілкам. Як заряд центральний так і повітовий треба розділити на дві секції, економічну і просвітну. Секція економічна центральна мала б дбати про економічні справи всіх спілок. Єі ділом було б вишукувати для нашоі продукціі найдогіднійші місця збутку, руководити повітові спілки і т. д. Повітова секція економічна дбала б про те, що б стати паном ситуаціі в повіті. Секція просвітна мала би дбати, щоби при кождім складі спілки була порядна бібліотека, старатись о відповідні видавництва уряджувати відчити, мати око на науку в наших школах і. т. д. Заряд центральний, центральну комісію контрольну вибирають делегати повітових спілок, вибрані загальними повітовими зборами. Заряд центральний іменує урядників повітових складів, дирекцію спілок; видає вістник спілок. В вістнику мають найперше поміщатися справозданя з всесвітного економічного руху, а в кінци часть поучаюча о управі рілі, скотоводстві, промислі і т. д. Членів повітового заряду вибирають загальні збори повітові. Так само вибирають вони повітових котрольорів і делегатів на загальні збори, рішають на предложенє виділу, як уживати зисків. Добре би дуже було, єсли би загально принята система виплачуваня дивіденд була залишена. Членам досить, що мають поміч при продажи і купні за посредством спілки. "Всі зиски повинни б іти для загальних цілей. Загальні збори сельскоі спілки вибирають свій заряд і контрольорів для свого сельского складу (склепу). Відношенє повітових зарядів і складів було б подібне до відносин, які суть тепер між купцем в місті а сельским крамарем, що до торговельних відносин. Лиш заряд каси бувби в руках заряду повітового так само як ужитє спільних зисків в руках загальних зборів всіх повітових спілок. Основне обробленє статуту для цілого систему спілок може уложити анкета з фахових людей, тож в подробиці організації нема чого входити.

Знаючи, що знайдеся много людей, котрі недовірчиво покивуючи головами, скажуть: "се чиста фантазія такі спілки, на се треба великих капіталів, бож таким спілкам треба би звести тяжку борбу конкуренційну", хочу де що і на той темат поговорити. Зреалізованє такого проєкту — се у нас не таке то тяжке діло, бо в сім напрямі зроблені вже перші кроки. Маю ту на думці наші торговельні спілки "Народну Торговлю" та "Карпацку крамницю". Дотепер однакож обмежаєся "Нар. Торг." на тім, що продає в своіх 9-ох склепах товари кольоніяльні та бере в коміс деякі вироби потрібні до домашного ужитку. Зиски товариства ідуть на дівіденди для членів. На економічне піддвигненє народу не має се товариство найменшого впливу, бо підмаганє торговлі полягає виключно на підмозі немногих приватних сельских крамниць; се виходить лиш в користь немногих одиниць, а не загалу народу. Діяльність Карп. крам. показалась о много хосеннійшою для нашого мужика. Однакож се товариство за слабе, щоби могло о власних силах стати до борби конкуренційноі та причинитись до економічного піддвигненя гірняків. Зиски товариства ідуть також на дівіденди для членів. Понеже ті оба товариства не в силі сповнити тоі задачі, яку сповнити можуть загальні економічно-торговельні спілки, то ті оба товариства повинні переобразуватись в такі спілки. В той спосіб могли б спілки станути відразу на сильнім грунті, бо все таки засоби матеріяльні і моральні сих товариств, як на наші відносини, значні, вели би загальні збори тих товариств згодились на таке переобразованє товариств, дали б доказ, що розуміють значінє і вагу таких загальних спілок. За йіх приміром пішла б вся інтелігенція, і світлійші мужики і не минув би рік, а наша сторона зорганізуваласьби в сильні спілки, котрі по короткій а завзятій борбі з теперішними монополістами торговельними, запанували б цілою ситуацією. Борба конкуренційна була б тому коротка, бо наші гандлярі не в силі обстати при 5% зиску. Товариства потрібували б утримати яких дві сотки урядників, а наші гандлярі творять разом з родинами звиж пів міліонову суспільність; впрочім хотяй би якийсь час старались робити конкуренцію, то загал мужиків відвернеся від них, бо пізнає, що лиш в спілці йіх спасеніє. Обрахуймо в приближеню капітали, якимиби розпоряджали наші спілки в перших хвилях повставаня. Єслиби нарід через газети і спеціяльні брошури пізнав користи з завязаня спілок, то мож рахувати на кождий повіт перетятно 1000 членів, (враховуючи вже нашу світску і духовну інтелігенцію). Най кождий член субскрибує перетятно 10 зр. (виразьно кажу перетятно, бо оден субскрибує 1 зр. а другий 100 і більше) то в кождім повіті знайдеся перетятно 10000 зр. на перші потреби. Маємо наших повітів 43. Всі повіти зложили б майже пів міліона золотих. Долучім до тоі суми засоби "Нар. Торг." та "Карп. крам", а дальше і субскрипціі наших двох богатих інституціі "Нар. Дому" та "Ставропігіі" то засіб грошевий виносивби яких 800000 зр. Згадав я ту о "Нар. Дім" та "Ставроп." Така велика і важна справа, як економічне підвигненє народу, злучить всіх наших інтелігентних людей в оден табор; тогди і люде управляючі тими двома заведенями віддадуть часть капіталів тих заведень на заснованє спілок, або з власноі ініціятиви або змушені волею народу. Таку справу годі буде в подібний спосіб трактувати, як справу відданя салі для народного театру. Наконець звертаю увагу на рух, який повстав тепер між рільниками на цілім заході Европи і в Америці. Всі вяжуться в спілки з окликом виключити гандлярів від торговлі та збувати своі продукти з помочію рільничо-економічних спілок, просто консументам. От у Відни завязалась перед роком така рільнича спілка. За рік своєі діяльности получилась вона з всіма рільничими "касинами" обох Австрій та деякими ческими і ті товариства збувають своі продукти через віденьске рільниче товариство. (Agrarkomite) За перепродаж бере тото товариство 2% а гандляр не возьме інакше, як за 10%.

Очевидно, що тото товариство подало б нашим спілкам братерску руку, бо такий продуцент як Галичина, котроі уділ на віденьскім ринку доходить до 40%, се для того товариства важний союзник. Посередно помогла б нам тота віденьска спілка, бо поборовши великих віденьских гандлярів, прийдеся лекше побороти наших спекулянтів, бо остаточно всі наші купці і купчики се агенти тих великих віденьских спекулянтів.

Кінчу покликом до всіх бажаючих ліпшоі долі і будучности нашому народови, взятись до діла щиро і без страти дорогого часу, обрахуватись з силами і засобами, розібрати, основно проєкт рільничих загальних спілок, уложити всесторонно обдуману програму і після неі поступати без огляду на перепони і трудности. Де як де, але в такім ділі перешкод і борб буде много, бо ту прийдеся стати до борби з загроженими спекулянтами та йіх величезними засобами матеріяльними. Однакож така висока ціль гідна посвяченя і трудів!

Ся статя вийшла з розмов кружка людей, духовного стану. Піддаємо єі під оцінку тих немногих Русинів, що ліпше розуміються на економічних справах Галичини. Ред.

[Народ]