У Львові, дня 28 н. ст. червня 1890.
Имни та пеани лунають від кількох днїв в офіціяльній і польскій прасї. Голосні фанфари несуть ся на всї сторони, вонні кадила горять густим димом. Міністер долитавских фінансів обійшов 26 червня десятилітний ювілей своїх трудів на поли адміністрації скарбу державного.
З другої сторони, из сторони так званої праси ліберальної, роздаєсь рівночасно з високим с дісгармонійне cis і псує цїле величаніє і славословіє в честь міністра rodaka. Вдоволені співають осанна, невдоволені впадають з грубим діссонансом. Цїкава забавка! — однакож не нова і зовсїм не оріґінальна.
Від кількох лїт увійшло у нас в звичай, обходити ювілеї якої-небудь служби, не входячи в суть річи, якою була та служба, чи хосенна лише для ювілятя, чи хосенна і для загалу. А серце людске, то добре серце, уповне хвилевим одушевленєм, забуває в таких случаях звичайно на всякі темні сторони, бачить в тій, мов-то торжественній хвили, лише світлу сторону і повною жменею сипле вонного кадила на жертвенник, над котрим в облаках уносить ся обожаемий истукан.
Дѣйстно 26 червня с. р. обійшов п. Дунаєвскій десятилїтний ювілей яко управитель скарбу державного. Офіціяльна праса одержала при тій нагодї з жерела офіціяльного цифрове порівнанє буджетів державних з 1880 і 1890 р., а польска праса повторила в виданях своїх цифри ті як найвірнїйше і — радуєсь успіхами господарки долитавскої.
На око все видаєсь гладким і гарним. В 1880 р., коли п. Дунаєвскій обняв теку міністерства фінансів, буджет державний виносив в видатках 423 міліонів зр., в доходах 398 міліонів, недобір сягав проте до суми 25 міліонів зр. По десяти лїтах видатки представляють суму 546,303.035 зр., доходи 548,820.006 зр., отже маємо надвижку на 2,516.971 зр. При тім не забула офіціяльна праса згадати, що в минувшім десятилїтью ужито на всякого рода инвестіції як на будову зелїзниць, будови монументальні, реґуляцію рік, на пристань в Трієстї, запомоги і акції ратункові, сплату асиґнат салінарних — на лучше узброєнє держави (41,000.000 зр.) і усмиренє ворохобнї босаньско-герцеґовиньскої (20,000.000 зр.) — круглу суму 260 міліонів зр. Яка частина з тих инвестіційних сум пійшла на Галичину, того анї офіціальна анї польска праса не уміла обчислити, але — обі ті сторони, раді результатам фінансової господарки п. міністра.
З нашої сторони не хочемо анї п. Дунаєвскому, анї згаданій прасї псувати хвилевої радости. Цифри говорять найвиразнїйше, то им треба і дати віру. Після тих цифр удалось п. Дунаєвскому не тілько знищити давнїйші постійні дефіцити буджету долитавского, не тілько привести сей буджет до рівноваги, але видобути ще півтрети міліонову надвишку в 1890 р. Надвишка показалась вже в минувшім (1889) роцї. Як пійде так дальше, то ми, хоч видатки рік-річно ростуть, знесемось на висоту господарки Анґлії та Франції, котрі одні в Европі виказують надвишки в доходах своїх. Віримо при тім на слово прасї офіціяльній, що п. Дунаєвскій щадить богато, що фондами державними не приходить в поміч скрахованим банкам віденьским; що він капіталами Заходу (якими? — праса офіціяльна не каже докладно) висвободив Австрію з тяжкої зависимости від всяких Ротшильдів, і що, виказуючи надвишки в буджетї, п. Дунаєвскій піднїс значно кредит держави нашої так, що рента паперова, срібна і золота пійшли високо в гору і т. д. Всему тому даємо віру навіть без застереженя. Але при всїх тих успіхах господарки фінансової п. Дунаєвского не хочемо і не можемо забути на одну дуже важну і рішаючу справу обставину, именно: що теперішний міністер скарбу державного надвишки свої витиснув з народів долитавских.
В десятилїтній ері трудів своїх піднїс п. Дунаєвскій податок ґрунтовий, домовий, цловий, нафтовий, вишинковий, цукровий та спірітусовий. А намірив він піднести ще податок доходовий, заробковий і лично доходовий. Все то упало на плечі народів австрійскої Долитавщини. і длятого, наколи вільно п. Дунаєвскому глянути з гордостію на свої заслуги десятилїтні, то най бу де вільно сказати нам в ті роковини, що народи долитавскі з більшою ще гордостію можуть повеличатись тим, що були в силї видержати шрубу фінансової системи и. Дунаєвского. Народи долитавскі обходять про-те ceгo року ювілей ери, в котрій значно висше оподатковано майно их, промисл і всякі жерела доходів.
Слова наші не повинні нїкому попсувати радости ювілейної. П. Дунаєвскій — можемо сказати — потис кріпше, як хто другій, калити наші, а ми их розкрили широко, може навіть дуже широко, і тим знищили давнїйші правильні недобори. Як мине ся хвилеве одушевленє праси польскої для міністра-rodaka, то наш погляд на справу найде загальне одобренє.
Але мимо того, що на поли операцій фінансових не відмовляємо п. Дунаєвскому єго дїйстних заслуг mutatis mutandis, то з становища руского мусимо єму яко міністрови слова, яко души нинїшного кабінету, защитникови так званої автономії країв і системи польско-ческо-консервативного верховодства в Долитавщинї, — мусимо єму зробити той всесторонно оправданий заміт, що він душа кабінету — для справи рускої в Галичинї був завсїгди що-найменше — рівнодушним. Наколи Галичина підносила нераз перед святом ювілейним заміти що-до високого оподаткованя нафти, спіритусу, ґрунтів та хат, то ми і посеред свята того не можемо промовчати того peсcatum omissionis, що п. Дунаєвскій до полагоди межинародних відносин в краю нашім за тих 10 лїт нїчим не причинив ся, хоч нарід рускій рівною мірою з Поляками галицкими причинив ся до рівноваги буджетової. Рівновага буджетова єсть, але рівноваги в правах національвих у нас нема. А чи одно з другим не повинно ити в парі, на се відповісти прийшло би легко п. Дунаєвскому, наколи би, знаючи край наш, п. міністер міг або хотїв взнестись на становище обєктивне, не польске, а більше австрійске.
Жаль, якій мають до него колишні геґемони нїмецкі, єсть уроєним і неоправданим. П. Дунаєвскій не може в Австрії стояти на становищи нїмецкім і ми не вміняємо єму в провину, що п. міністер фінансів боре ся успішно против колишних централів. Але було би порадно і се лежало би в интересї держави, щоби п. Дунаєвскій міг зірвати з польскими своїми пересвідченями на стілько, щоби в кабінетї ґр. Таффого станути по сторонї оправданих жадань Русинів галицких і з надвишок буджетових призначити з гори відповідну частину гроша руского на заспокоєнє духових потреб наших, хоч би лише на поли шкіл середних і висших. Тогдї і ми могли би з чистим серцем заспівати бодай один пеан в честь міністра австрійского...
[Дѣло]
28.06.1890