Форум «Галицька кухня: славні традиції, велике майбутнє» ініціював дискусію серед експертів та симпатиків кулінарії, поставивши головне питання: «Що ж таке галицька кухня, якою вона була і якою мала би бути?». «Z» вирішив розпитати знаних українських та польських експертів про суть цього поняття та перспективи розвитку галицької кухні.  

  Останніми роками найбільшим інтелектуальним викликом і захопленням правдивих галичан – тих що не мають владних «хлібних» посад і великих грошей, жителів малих (і не тільки) міст, містечок і сіл, став пошук своїх давніх і, відповідно, моцно забутих, родинних польських коренів.  

  90 років тому на своїй конференції в Парижі 14-15 березня 1923 р. Рада послів (амбасадорів) держав Антанти остаточно затвердила права Польської держави щодо окупованої нею у 1918 р. території Галичини.  

6-7 березня в 4 населених пунктах Галичини вчинено напади на пам'ятники та меморіальні таблиці, встановлені провіднику ОУН Степанові Бандері та головному командиру УПА Романові Шухевичу.  

  Вони не живуть у теперішнім часі, вони економлять і відкладають на потім. Докладають і множать. Це не завтра, це далеке гіпотетичне майбутнє, безмежно розтягнуте в часі. Рік, два, п’ять, десять, десятки років на чужині, на заробітках.   Коли нарешті добудують цю хату, десь у полі, серед подібних крикливих псевдопалаців і псевдозамків, цих величезних «спортзалів», огороджених муром і залізною брамою, що виходить ніяк не на вулицю (її тут немає) – на дорогу. На просту ґрунтову, розбиту машинами дорогу.

Кожна кухня є не лише способом приготування їжі, але й елементом культури. Причому елементом культури, який не можна звести тільки до технології приготування їжі. Кухня є способом життя людини, а це передбачає і те, що кухня неминуче повинна відображати світоглядні, релігійні, філософські, етичні, естетичні погляди людей тієї чи іншої культури чи навіть цивілізації.  

  Зараз під партією вважається об’єднання громадян для політичної діяльності з метою захисту своїх прав та інтересу і боротьби за владу на місцевому й загальнодержавному рівнях.  

Мешканці Миколаївського, Жовківського, Буського і Золочівського районів Львівської області неохоче сприйняли можливість видобутку сланцевого газу на своїх територіях. Представники цих громад на прес-конференції 18 лютого заявили, що вони не категорично проти, але спершу хочуть почути відповіді на всі свої питання. Зокрема: чи зміниться склад питної води і наскільки економічно вигідним буде видобуток?

  Як відомо, It takes two to dance tango – для танго потрібна пара. В провінції It takes one, тут танго кожен танцює сам.  

Господарювати так, аби не завдавати шкоди природі й виробляти екологічно чисті продукти, навчатимуть у центрах карпатського господарювання. До їх створення, а точніше відродження, сьогодні взялася Асоціація «Великий Карпатський Бренд — "Чиста Флора"».   Старі, добрі, забуті школи