Дивно, що досі в кнайпах і на лотках між перекурами не обговорюють проблему «золота Завіні» на кшталт «золота Довбуша» чи вже геть легендарного «золота Полуботка». Створити міф галичанам просто, потім треба придумати, що з ним робити…  

Колись про наші часи складуть якісь казки і бувальщини, а поки що галичани дуже ориґінально «живуть» з війною.   Особовий склад батальйону територіальної оборони Тернополя налічує понад 350 осіб, він укомплектований на 86 %. Місцеві вояки кажуть, що вони найбільше потребують панцерожилетів і кевларових шоломів. Тим часом тернопільські білборди, які закликають вступати до армійських лав, мають «маленький» ґандж.    

Сто років тому, 24 червня 1914 року народився Верховний Архиєпископ Львівський, Митрополит Галицький, єпископ Кам'янецький УГКЦ, кардинал Мирослав Іван Любачівський.   Народився він у м. Долина (тепер Івано-Франківська область) в родині Євстахія й Анни (з Олійників) Любачівських. 28 червня Мирослав Іван був охрещений у долинській церкві Різдва Пресвятої Богородиці, у якій у травні 1921 року прийняв також перше Святе Причастя.  

Війна з Росією триває і в Галичині. Наразі має вигляд споживацького бойкоту всього, що вироблено на теренах східного сусіда. Щоправда, товари і послуги, забрендовані російським капіталом, іґнорують далеко не всі — лише найсвідоміші. Оглядачі констатують: «Цю війну ми програємо».  

70 років тому, в червні 1944 року, червона армія наступала на Львів. Чимало галицьких спортсменів разом із багатьма земляками залишили батьківщину й емігрували на Захід. Але навіть у таборах для «переміщених осіб» вони спромоглися досягти значних спортивних успіхів. Окремі з них грали на світових першостях під прапорами інших держав.  

Інформаційна війна прийшла в Галичину. Поки що недолуга, але «все починається в житті з малого».   У столиці Західної України створено Львівську народну республіку зі своїм триколором і претензіями, з девізом: «Союз з Новоросією! Зупиніть АТО! ВИЗВОЛИЛИ ЛЬВІВ У 1944 — ВИЗВОЛИМО І СЬОГОДНІ». Сторінка «борців» з'явилася у російській соціальній мережі, автори радять дописувачам зберігати анонімність, бо «бандерівці» не дрімають.  

В час, коли країні важко, хтось поводиться як людина, але трапляються і громадяни, що вміють качати права.  

7 червня 1919 року почався героїчний наступ Української Галицької Армії, відомий в історії як "Чортківська офензива". Затиснуті поляками, неначе пружина, до "Трикутника смерті" між Дністром і Збручем корпуси УГА перейшли у контрнаступ під Ягільницею та Чортковим і відкинули польське військо на захід.  

Разом з весною і свободою курс гривневий курс долара-євро пішов вгору і потягнув за собою ціни на бензин-дизпаливо. Галицькі транспортні тарифи, зокрема на проїзд у маршрутці, що було заспокоїлися на рівні 2 гривень, теж почали виказувати бажання до зростання.   У Львові це бажання було зреалізовано на диво легко і, на початках, непомічено: 3 грн.   У Франківську – через страйк і фрустрацію влади: 2,75, з липня.  

    Вихід із підпілля Української Греко-Католицької Церкви, 25-річчя якого ми відзначатимемо, тісно пов’язаний з ім’ям отця Ярослава Лесіва. Багаторічний політв’язень, член Української Гельсінської Спілки, голова Комітету легалізації УГКЦ, поет. За душпастирське служіння, тісно переплетене з громадською діяльністю, Євген Сверстюк порівнював його з о. Маркіяном Шашкевичем.