22 червня 1915 року російські війська залишили Львів після 10 місяців окупації. Галицька столиця повернулася під панування цісаря Франца Йосифа І.    

Майже століття його нема з нами, але геній Івана Франка з роками лише молодшає. Під його зіркою уже влаштовують масштабні молодіжні фестивалі-гуляння, на яких Франко зазвучав по-новому. Зокрема, пісні на його вірші там виконують багатьма мовами світу різножанрові гурти й солісти. Ні Франко-соціаліст, ні Франко-атеїст, ні Франко-заробітчанин не фігурують на цих багатотисячних фестах, які вже відгриміли у Дрогобичі та Нагуєвичах. Молодь досліджує іншу філософію Франка: геніально просту залюбленість у життя.    

    Йде Січове Військо Та співає стиха: Як поборем воріженьків, Не буде в нас лиха!   Йде Січове Військо В боротьбу кроваву: Як поборем воріженьків, Добудемо славу!   Йде Січове Військо Пісня степом лине: Як поборем вороженьків, Слава не загине.    

В Росії дві традиційні проблеми — дороги і дурні. В Галичині з дорогами також швах, а людей з альтернативним способом мислення в нас заступають хабарники-невдахи.   Подорож із Франківська до Львова і навпаки...  

Мріялося, що приїдуть «нічні вовки» Путіна і буде розвага, а насправді Святий Юрій показав, хто головний, і довелося згадувати, що всі під Богом ходять.  

Руска Исторична Бібліотека пôдъ редакцією Олександра Барвѣньского.   Томъ I.     Цѣна 1 р. 50 кр. ВЪ ТЕРНОПОЛИ Зъ друкарнѣ Іосина Павловского. 1886.   Свѣтлому Товариству „ПРОСВѢТА“ вельми заслуженому задля розбуджена національнои свѣдомости въ Рускомъ народѣ присвячує сей перекладъ незнакомый перекладчикъ.       I.  

Нам треба вчитися, як живуть мешканці Ізраїлю. В них триває війна, відколи створена країна. Там від Середньовіччя місце таке, пороблене. Нашу землю поки що не називають обітованою.  

Дискусії щодо культу Франка у міжвоєнній Галичині.   Урочисте відкриття надгробного пам'ятника І.Франкові на Личаківському цвинтарі (1933). Виступає Василь Мудрий. Світлина з особистого архіву Любомира Полюги    

Поки на Тернопіллі збирають урожай бомб часів Другої світової, решта Галичини занурилася в дослідження і використання нашого цікавого минулого.  

Природа не дала можливості паскам, шинці та яйкам спокійно перетравитися у шлунках, потім додали драйву політика й екзотика.   Порядні й не дуже люди сходили до церкви і думали, що вже мають ґарантовану індульґенцію. У Вищого розуму була з цього приводу своя думка, і після обливаного по Галичині трошки шваркнула стихія. Падали погано закріплені білборди, ламалися дерева; жертв і великих руйнувань не було, але в людей з неміцною психікою пришвидшився метаболізм, і сантехніка мала роботу.