95 років тому, 14 травня 1919 року, о пів на 5-у ранку, після кількох гарматних залпів польське військо почало наступ на позиції Української Галицької Армії (УГА). Через двократну перевагу ворога та нестачу зброї й амуніції УГА не змогла стримати польсько-румунського натиску і, попри героїчний опір (згадаймо Чортківську офензиву), за два місяці мусила відійти за Збруч.    

Правильно розумні люди роблять, що борються, аби довкілля було чистішим, але ж деяким громадянам пасувало б і мозок прочистити.   Керівник Російського культурного центру в Луцьку Ольга Саган запропонувала носити одночасно дві стрічки: георгіївську та синьо-жовту. Це неможливо зрозуміти, просто варто констатувати, що громадянка живе у своїй реальності, де злочинці з георгіївськими «лєнточками» не палять українські прапори, не стріляють в українських солдатів, не обіцяють втопити нас у крові.  

Без танків та автоматичної зброї в Західну Україну прийшла «мода» захоплювати адміністративні приміщення, як на Донбасі, а можна було б сконцентруватися на чомусь більш оптимістичному.    

ЗМІСТ: Творення галицької дійсності ● Давньопольський сарматизм vs йосифінське просвітництво ● Нова німецька літературна сцена і її „галицький дискурс” ● „Галицький лоялізм”.

На тлі загостренням сепаратистських настроїв на сході країни й асиметричної (даруйте за сарказм) відповіді на це від чинної влади, цьогорічна позапланова президентська кампанія за багатьма параметрами суттєво відрізняється від усіх попередніх. Претенденти на президентство добре відомі, беззаперечних лідерів нема. Зрештою, чи повноцінно відбудуться самі вибори — теж питання. Однак передвиборча робота провадиться. Мляво, але і в реґіонах формуються штаби.

У ніч проти 11 квітня 1945 року на теренах Галичини на волі не залишився жоден єпископ УГКЦ.   Разом з митрополитом Йосипом Сліпим МГБ затримало Миколу Чернецького та Никиту Будку – єпископів, які мали осідок у Львові, а також єпископа-ординарія Григорія Хомишина та його помічника Івана Латишевського – владик станіславівських. Впродовж наступних 5 днів «квітневого арешту» позбавили волі майже сотню греко-католицьких священиків (за іншими даними, їх було значно більше).  

Доки Схід України дедалі глибше грузне у сепаратизмі, Галичина рухається поступально — після перемоги над старою владою не дає діяти звиклими методами владі новій. Насамперед йдеться про кадрові рішення, наразі в реґіональних відомствах силового та контролюючого блоків. Нині (9 квітня) країну облетіла звістка про штурм львівськими активістами приміщення обласної прокуратури. Вчора предметом розмов була історія з протестами франківчан проти призначення голови тамтешнього СБУ.

Проблема нового підходу до історії Галичини частково спонукана нещодавньою монографією американського вченого Ларрі Вулфа «Ідея Галичини. Історія й фантазія в габсбурзькій політичній культурі».

175 років тому, 7 квітня 1839 року, у Маркіяна Шашкевича народився син, якого назвали Володимиром. Молодший Шашкевич намагався продовжити справу свого батька. Він став поетом й одним із діячів народовського руху в Галичині.   Перед своїм висвяченням Маркіян Шашкевич одружився в лютому 1838 року з Юлією, донькою о. Теодора Крушинського (1785–1866), пароха церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Деревня на Жовківщині. Мати Юлії – Катерина походила з шляхетської та священичої родини Янкевичів.