У світі нема досконалості й існує паралельна дійсність. Когось би від того вже давно знудило, а ми виживаємо далі.

Новий президент призначатиме нових представників владної вертикалі у регіонах. Старі, тобто чинні нині голови обласних адміністрацій заметушилися – не всі з них морально готові залишити місця. Призначені ж бо буквально по кілька тижнів тому і щойно тільки почали входити у смак. Хто керуватиме Галичиною тепер? Хто вони тут – ці люди Порошенка?    ЛЬВІВЩИНА:  Сех іде ґонорово  

  На Донбасі, нехай і своєрідно, відгукнулися на заклик Майдану «перезаснувати державу». У Західній Україні про це наразі забули – проте навряд чи надовго.  

Найцікавіше, звичайно, відбувалося в неділю, але попри те достатня кількість людей в Галичині задумалася над тим, що робити далі.  

Галичина вибори відсвяткувала. Так, як належить, зрештою, вибори – свято демократії. Нарід у вишиванках створював черги на дільницях ще до служби Божої. Голосували злагоджено, тобто майже одностайно. Таких результатів, як тут, «кондитерський король» Петро Порошенко не отримав навіть у рідній Вінничині.   Сценка із голосування у Космачі   ЛЬВІВЩИНА: голосування по-європейськи  

Не варто бути впевненим, що все якось минеться і до нашої хатки біда на чотирьох лапах не доповзе. Цілком може статися негарний розвиток подій, і до цього треба бути готовим.   Протягом тижня на Прикарпатті траплялося таке, чого можна побажати тільки найзлішому ворогу. Несподівано в Івано-Франківській області сталися проблеми з улюбленою для всіх громадян «трубою». «Надзвичайники» кажуть про це так:

95 років тому, 14 травня 1919 року, о пів на 5-у ранку, після кількох гарматних залпів польське військо почало наступ на позиції Української Галицької Армії (УГА). Через двократну перевагу ворога та нестачу зброї й амуніції УГА не змогла стримати польсько-румунського натиску і, попри героїчний опір (згадаймо Чортківську офензиву), за два місяці мусила відійти за Збруч.    

Правильно розумні люди роблять, що борються, аби довкілля було чистішим, але ж деяким громадянам пасувало б і мозок прочистити.   Керівник Російського культурного центру в Луцьку Ольга Саган запропонувала носити одночасно дві стрічки: георгіївську та синьо-жовту. Це неможливо зрозуміти, просто варто констатувати, що громадянка живе у своїй реальності, де злочинці з георгіївськими «лєнточками» не палять українські прапори, не стріляють в українських солдатів, не обіцяють втопити нас у крові.  

Без танків та автоматичної зброї в Західну Україну прийшла «мода» захоплювати адміністративні приміщення, як на Донбасі, а можна було б сконцентруватися на чомусь більш оптимістичному.