Польські і москвофільські голоси.
Голоси польської преси про бл. п. архикнязя наслїдника престола держать ся або в области загальних комуналів, які в "таких оказиях" говорить ся, або — о скільки входять вони в полїтичну область — то держать ся більш або менш отверто того самого основного тону, в якім держаний був надрукований на кілька годин перед катастрофою відомий нашим читачам відзив Dziennik-a polsk-ого про "українські інтриги" бл. п. архикнязя Франца Фердинанда.
І так Gazeta wieczorna (ч. 1948) пише:
"В голосних ревеляциях редактора Крисяка про антипольський союз гакати з Русинами появили ся також документи, з яких можна було вивести, що інформатором престолонаслїдника в польських і українських справах був відомий гакатист (?!), професор істориї на віденськім унїверситетї, Іберсберґер. Мало ся вражінє, що пан Іберсберґер інформував престолонаслїдника тенденцийно і зі шкодою для нас, і може тому відношенє престолонаслїдника до польських справ і інтересів не було таке, як сього треба би бажати. В кермуючих сферах утримало ся переконанє, що траґічно убитий престолонаслїдник мав живі симпатиї до українського руху й був рішучим приятелем Українців."
Знов-же Kurjer Lwowskіj не криє ся з радістю (!), що наслїдком катастрофи упаде полїтика "Бельведеру" (палата бл. п. Франца Фердинанда у Відни), а запанує неподїльно "полїтика Бурґу" (палата ціс. Франца Йосифа І., котрого Поляки вважають за звязаного польською полїтикою). Читаємо в ч. 271:
Особа покійного архикнязя престолонаслїдника мала рішаючий вплив на всї справи в монархії. Не лише на війсковість, в якій він був самостійним керманичем. Також в заграничній полїтиці, в її частих зворотах і наглих закрутах чути було молоду й нервову руку покійного. У внутрішній полїтиці мінїстри навчили ся числити ся й виконувати волю будучого монарха. Тепер раптом курс зміняєть ся. Не буде полїтики Бельведеру. Від тепер буде лише полїтика Бурґу. Про се мусять памятати також ті, що коло сьвятого Юра зосереджували свої інтенциї й через людий, що мають в нїм силу, впливали на Бельведер."
Брутальнїйше висловити свої почуваня до покійного польська преса вже не могла: адже кодекс карний кладе певні границі у висказуваню критики особам пануючого дому..."
"Розперезав ся" із своїми "чувствами" також орґан росийських аґентур в Галичинї. Пpuкapпaтcкая Русь повідомила своїх читачів, що передучорашний день приніс "сензацию"! Взагалї Пpuк. Русь думає лише, що "... були часи, коли полїтичні атентати були єдиним засобом самооборони горожан, але ті часи в Европі давно вже належать до минувшини. Правна орґанїзация сьогочасних европейських держав не дає нїякої причини до того, щоби хапати ся подібних засобів самооборони". І в тім дусї дальше... Прик. Русь бачила в убитю архикняжої пари лише... сензацию.
***
Особу Покійника і ситуацию, витворену ненадїйною смертю, характеризує Berliner Tageblatt (ч. 323) осьтак:
"Його уважали за чоловіка, який мав власну думку в важних справах і в рішаючих хвилях буде йти власною дорогою. Та як би там не було, коли чоловік, на якого вже від довшого часу нарід привик дивити ся як на будучого володаря, раптом гине, се не лишаєть ся звичайно без потрясаючих наслїдків. Ми Нїмці вже пережили се, коли вмер цісар Фридрих, ледви зачавши правити. Треба відучити ся від усього, що покладало ся в страху або надїї на Франца Фердинанда, як на будучого володаря. Се не відбуваєть ся так швидко й без ріжних помилок і замішань."Надїї й побоюваня, які доси були звязані з Францом Фердинандом, перейдуть тепер на його небожа. Його, про якого ще нїхто нїчого не знає, старати муть ся перетягнути на свою сторону то одні, то другі. І йому не можна побажати нічого красшого, як те, щоби доля дала йому час призвичаїти ся до величезної задачі, яка з неозначеної далечини раптом так страшно поблизько підійшла до нього".
Подробиці про замах.
Neue Freie Рrеssе одержала від одної війскової особи з окруженя архикнязя такі інформациї: По першім вистрілї княгиня Гогенберґ осунула ся, поцілена в правий бік живота. Архикнязь спитав: Що тобі? і піднїс ся притім з сидженя. В сїй хвилї розложив руки і впав на перед автомобіля, вхопивши ся за горло. Струя крови бухнула і залила мундур. Автомобіль поїхав ще з десять кроків і задержав ся. Шеф краю Потьорек, що сидїв проти князя, безпосередно по вистрілї мав вражінє, що взагалі нїщо не стало ся, бо архикнязь і жінка сидїли в випростованій поставі. Щойно як побачив кров в устах архикнязя, та що архикняжа пара нахилила ся до себе, казав шоферови завернути до найблизшого моста, щоби дістати ся до конаку. По дорозі Потьорек розірвав мундур архикнязя. Княгиня, побачивши кров на шиї мужа, піднесла ся і дрожачою рукою старала ся заткати рану на шиї архикнязя. Але обезсилена за хвилинку промовила: "Боже мій, Боже!" тай опала непритомна на подушки автомобіля. Автомобіль помчав до конаку, де сподївали ся дістати лїкарську поміч. Коли доїздили до конаку, обоє ранені лежали непритомні й харчали. На сходах конаку архикнязь отворив ще кілька разів очи і ловив воздух. Обоїх перенесли до сальону в партері, де за чверть години сконстатовано смерть. Лїкарська поміч, яка найшла ся безпроволочно, була безуспішна.
Neue Freie Presse подає, що послїдні слова престолонаслїдника, які чули сьвідки атентату, були: "Софіє, остань, жий для наших дїтий!". В послїдній хвилї прикликано з сусїдного монастиря Францісканів провінцияла і він удїлив умираючим розгрішеня. Полевий курат відправив над покійними молебнї.
Виновники замахів.
Сербський анархіст, котрий кинув бомбу на архикнязя, Надейко Кабринович має 21 лїт, є сином сараєвського реставратора. Бомбу запалив насамперед ударом об мур, щойно потім кинув її на автомобіль архикнязя. Бачив се добре фризиєр Марозі. Він пустив ся за виновником. Та Кабринович перескочив через поруче і кинув ся до ріки Мілячки. Фризиєр кинув ся й собі у воду, а за ним детектив Сейнолович. Детектив хотїв стріляти до виновника, та фризиєр викликнув: "Нї, мусимо мати його живого!" Схопили його в водї, а коли зявили ся полїцаї, заведено його на полїцию. Тут поводив ся Кабринович цинїчно і заявив, що цїлию атентату було убитє архикнязя. Бомбу дістав з Білгорода від незвісного йому анархіста. В кишенях його найдено число сербської часописи Народ (яка ще зараз по приїздї архикнязя до Боснїї остро виступала проти него) і число полудневославянської часописи Звоно. На Кабриновича кинула ся публика і подерла на нїм убранє.
Кабринович уже з молоду не любив праці, перебував якийсь час в Чехії, був анархіст і синдикалїст. З социяльно-демократичної робітничої орґанїзациї його виключено. По оголошеню памфлєту на социяльну демократию, котрий сконфісковано, відїхав до Сербії і занятий був в державній друкарні. Перед чотирма тижнями вернув до Сараєва, шукав там праці, але її не дістав, бо його знали яко лихого робітника. Послїдними часами Кабринович мав велику суму гроший, котру тратив по найгірших льокалях.
Другий виновник Гаврило Прінціп родом з села Ґрагово в північній Боснїї, син селянина, скінчив 4 кляси середної школи в Сараєві. В 1912 р. виключено його зі школи за участь в протиавстрийських демонстрациях підчас балканської війни. Виїхав до Білгорода, де студиював дальше. До Сараєва вернув перед кількома днями. По атентатї зловив його богослов Бузіч. Приведений на полїцию підчас переслуханя на питанє, чого прийшов до Сараєва, відповів: "Таж бачите чого я прийшов!" На запит чому виконав замах, заявив: "В архикнязеви бачив я персонїфікацию австрийського імпериялїзму і представника найбільшої сили, тому я виконав атентат!"
Батьки і дїти.
В недїлю вислав престолонаслїдник перед виїздом з Ілїдже до Сараєва телєґраму до дїтий. В телєґрамі описує свою подорож, а кінчить словами "Поцілуї і поздоровленя від батька".
Також і родичі одержали від дїтий телєґраму недовго перед атентатом. Підчас їзди до ратуша задержано автомобіль престолонаслїдника і директор почтового уряду вручив кн. Гогенберґ телєґраму, надїслану дїтьми.
Оба хлопчики дуже люблять війско і перед виїздом архикнязя просили, щоби забрав їх з собою до Боснїї.
Дїти ще й тепер не знають про смерть родичів, їм сказали, що родичі тяжко недужі.
Перед похороном.
Перевезенє жертв атентату ще точно не означене. Похорон, як зачувати, відбуде ся торжественно около 10 липня. На похорон прибуде нїмецький цісар Вільгельм. Специяльний поїзд перевезе обі домовини до Боснїйського Броду, відси на Будапешт до Відня. На похорон, як зачувати, приїде також король баварський, саксонський й еспанський.
Завіщанє архикнязя переховуєть ся в однім з банків у Празі. Специяльний двірський урядник має перевести його до Відня.
Приїзд цісаря до Відня.
Цісар вернув учера рано о год. 11.10 до Відня в добрім здоровлю. На двірци привитав його лише престолонаслїдник арх. Кароль Франц Йосиф, поцілувавши цісаря в руку. При стрічі цісаря з архикнязем Каролем Францом Йосифом на двірци в Пенцінґ, бачили, що оба мали сльози в очах і так були зворушені, що не могли промовити нї слова. За хвильку цісар узяв архикнязя під рамя і так вийшли на перон. Цісар поїхав отвореним поїздом до Шенбруна, серед аклямаций публики. Всї улиці від двірця до Шенбруна були прибрані жалібно. Місто прибрано також жалібно.
Мінїстерська рада.
Мінїстер заграничних справ ґр. Берхтольд недїлю перебув у своїм моравськім замку в Бухляв і вернув до Відня щойно вечером.
Нарада в справі мінїстерської ради не могла тому відбути ся в недїлю. Мінїстерська рада відбула ся в понедїлок передполуднем.
Демонстрациї. Воєнні суди.
Протисербські демонстрації повторили ся вчера в Сараєві о ще більших розмірах. Хорватська і музулманська молодїж і великі товпи народа ходили улицями міста, несучи портрет цісаря і співаючи австрийський гимн, причім підносили оклики в честь цісаря, а проти Сербів.
В готели европейськім, де є "Сербське культурне товариство", вибили всї шиби, кричачи: "Проч з сербськими убийниками, не потребуємо в нашім краю скритоубийників!" Здемолювали кілька домів. На місци, де згинула архикняжа пара, відспівали гимн, кричали "Слава" і "Жівйо" на память архикнязя, виголошували промови. Ціла товпа уклякла на місци злочину перед церквою і відмовила молитву за душі убитих. Появу війска і проголошенє воєнного суду привитано окликами в честь монарха. Коли аклямовано віддїл війска, полковник викликнув до манїфестантів: "Коли любите цісаря, то розійдїть ся зараз до дому!" Присутні спокійно розійшли ся. В Сараєві демонстранти заняли таке грізне становище проти Сербів, що вчера о 11. год. проклямовано при звуках барабанів виїмковий стан. Всї важнїйші місця обсаджено війском. Улицями міста переходять віддїли війска під командою офіцирів, на улицях патролюють жандарми, піша і кінна полїция. Склепи майже всї позамикані. По містї бівакує війско, розложивши карабіни в піраміди.
Демонстрациї в Загребі.
ЗАГРЕБ (Ткб.) В недїлю вечером хорватські студенти уладили по вулицях міста похід. Несено трибарвний прапор, закритий чорною крепою і підношувано оклики проти Сербів. В демонстрациях взяла участь численна публика, котра давала вислів свойому обуреню з приводу атентату. В сербських домах, редакциях і в церковній громадї вибито шиби. Полїция розігнала товпу. Бурмистр видав до людности відозву.
ЗАГРЕБ. (Ткб.) Вчера прийшло знова до манїфестаций льояльности. Ґрупа студентів Хорватів переходила з прапором улицями міста з окликами: "Проч з убийниками, честь памяти архикнязя!" Падали також обидливі оклики проти Сербів.
Ще бомби!
В Сараєві якийсь молодий чоловік кинув учера бомбу, котра вибухла і ранила одного чоловіка. Виновника арештовано. Подробиць нема. Опісля кинено ще одну бомбу, але вона не заподїяла нїякої шкоди. Виновника не зловлено. Гадають, що се спільники сих, котрі в недїлю виконали замах.
Слїдство.
Дотеперішне слїдство покищо виказало, що в замаху брало участь троє людий, з котрих третому по замаху вдало ся втечи. Він викинув бомбу на улицю, але вона не експльодувала. Також віденська полїция веде слїдство. Назвища Кабриновича і Прінціпа не є виказані в лїстах віденської полїциї, яка веде спис підозрілих осіб.
В Боснійськім Бродї арештовано 18 осіб. Полїция запорядила строго пильнувати подорожних.
Сараєвська полїция пильнує сербських стоваришень і каварень, до котрих ходять Серби. За вчерашний день переведено богато ревізий у підозрілих осіб. Богато з тих задержано у вязници. Найшли обширний компрометуючий материял.
Моральні виновники.
Vossische Zeitung доносить з Відня, що головних авторів замаху треба шукати в Білгородї. Часопись пригадує кілька попередних замахів, доконаних в Боснїї і Герцеґовинї, причім констатує, що всї виходили з Білгорода.
Lokal Anzeiger доносить з Льондону, що коли там недавно був сербський князь Юрій, кілька разів висловлював ся в розмовах з визначними особистими, що декотрі сербські круги відносять ся з великою ненавистю до арх. Франца Фердинанда.
Москалїв і Сербів, які були на зїздї чеських Соколів в Бернї моравськім, повідомив урядник державної полїциї, що мають безпроволочно покинути місто.
Нездарність полїциї.
Fremdenblatt доносить з Сараєва, що тамошна полїция стрічаєть ся з острими закидами. Вже тому кілька тижнїв звернули учителї середних шкіл увагу на провокуюче поведенє сербських студентів і їх напади на товаришів і австрийських урядників. Великосербські тенденциї стрічали ся з живим відгомоном серед сербських студентів. Учительство плянувало вчаснїйше замкненє шкіл. На все те полїция не звертала належної уваги.
Виновники атентату.
САРАЄВО. (Ткб.) Оба виновники атентату заховують ся дальше незвичайно цинїчно, не проявляють найменшого жалю; виглядає, наче би тїшили ся тим, що повів ся їм їх ганебний злочин. На питанє по більшій части не дають відповіди, не перечать одначе, що бомби одержали з Білгороду від своїх однодумців. Також признають ся, що дїлали в порозуміню зі собою; вони умовили ся, що на случай коли не вдав би ся перший атентат, другий має його повторити.
Настрої в Білгородї.
БІЛГОРОД. (Прив. тел.) Дневник Білгородські Новости, обговорюючи перед кількома днями намірену подорож архикнязя до Боснїї, писав таке: "Нехай австрийський наслїдник престола дуже добре огляне Боснїю, бо се може бути послїдна подорож в тій ціли". Сю знаменну погрозу лучать з атентатом; виходило би, що сей дневник був повідомлений про наміри убийників.
БІЛГОРОД. (Прив. тел.) Премієр Пашіч на відомість про атентат був дуже обурений і в розмові з дипльоматами висловляв своє обуренє з приводу морду.
БІЛГОРОД. (СБП.) Президент Николич вислав до президентів парляменту у Відни і Будапештї кондолєнцийні письма. Прапори, вивішені з нагоди національного сьвята, знято. Більшість ґазет осуджує атентат.
БІЛГОРОД (Ткб.) С. Бюро доносить: Відомість про атентат в Сараєві викликала констернацию. Мимо національних торжеств правительство зарядило, щоби всї публичні льокалї по 10 годинї замкнено. Правительственна Самоуправа містить статю, в котрій висловлюєть ся жаль з приводу траґічної подїї і впевняєть ся про співчутє для австрийсько-угорської монархії.
БІЛГОРОД (Ткб). Сербське пресове бюро оголошує отсей комунїкат: Під вражінєм траґічних подїй в Сараєві не маємо досить слів, щоби осудити страшний злочин. Сердечно жалуємо над смертию арх. Франца Фердинанда і його подруги, смертию серед так несподїваних і страшних обставин — а заразом співчуваємо з дуже цінним і стареньким монархом Австро-Угорщини, констатуючи, що сумні подїї викликали також в нашім краю почуванє найвисшого обуреня і найбільшого осудженя.
Голоси заграничної преси.
ЛЬОНДОН (Ткб.) Ранїшні дневники містять широкі статї про страшне нещастє, яке впало на австрийського монарха, і висловлюють глибокий жаль і обуренє з приводу замаху. Згадують про те, яке незвичайно симпатичне вражінє викликав побут бл. п. архикнязя в Анґлїї. Загально проявлявляєть ся співчутє для цісаря Франца Йосифа, котрий тільки перенїс нещасть. Богато дневників помістило портрети архикнязя і його подруги. Times пишуть, що перша думка звертає ся з усїх сторін до старенького монарха, котрого так тяжко діткнула судьба. В такім самім дусї пишуть і инші часописи.
Daily Telegraph думає, що смерть архикнязя Франца Фердинанда є великою втратою не лише для Австро-Угорщини, але і для цілої Европи. В хвили, коли сьвітови якраз потрібно великих осіб, смерть сього сильного чоловіка є нещастєм, котрого вагу годї предвидїти. Симпатия цілого цивілїзованого сьвіта звертає ся до цісаря Франца Йосифа. Нїколи ще атентат не був так глупий як сей. Сумна лїста атентатів з найновійших часів виказує, що анї ідеали, анї визначні характери не є охороною проти легкодушної кулї якогось на пів безумного фанатика. Полїтика Австро-Угорщини не може змінити ся внаслїдок сього атентату, бо вона відповідає потребам монархії і її народів.
Daily Graphic також висловлює погляд, що смерть архикнязя є нещастєм не лише для Австриї але і для Европи.
БЕРЛЇН. (Ткб.) Berliner Tageblatt пише, що мотивом чину є ненависть Сербів до монархії, і каже, що належить в інтересї Австриї й Німеччини надїяти ся, що цісар Франц Йосиф перенесе сей глибокий жаль. Доки жиє цісар, доти монархія легко перебуде всякі трудности.
Також Vossische Ztg. і Berl. Neueste Nachrichten висловлюють жаль з приводу смерти архикнязя, котрий був вірним приятелем і союзником цісаря Вільгельма.
ПАРИЖ. (Ткб.) Преса висловлює обуренє з приводу страшного злочину в Сараєві і співчутє для цісаря. Figaro пише: В сїм страшнім нещастю, яке впало на австрийський пануючий дім, прояви жалю і смутку звертають ся передовсїм до високоповажаного монарха. Нема Француза, котрим не потрясла би до глибини страшна судьба старенького монарха, нема серед нас нїкого, котрий не прилучував би ся до сього великого болю.
Soleil пише: Смерть архикнязя є тяжким ударом для Австриї. Коби лише смерть сього князя, котрий своєю льояльністю і проворністю був запорукою мира і порядку в Европі, не мала фатальних наслїдків для Европи.
Matin пише: Франция бажає, щоби Австрия була велика, бо се потрібне для европейської рівноваги.
ПЕТЕРБУРГ. (Прив. тел.) Ціла преса, не виключаючи націоналїстичної, висловлює жаль з приводу смерти архикнязя. Новое Время пише: Наслїдник престола Франц-Фердинанд нїколи не числив ся до наших приятелїв. Одначе відчуваємо найглибший жаль і висловлюємо найбільше обуренє з приводу фанатичного сербського вчинку. Всї дневники підносять, що наслїдник престола і його жінка впали жертвою жевріючої націоналїстичної ненависти.
ПЕТЕРБУРГ. (Ткб.) Всї дневники висловлюють глибоке співчутє і жаль з причини траґічних подїй в Сараєві. Пет. Газета пише: Енерґічний престолонаслїдник, котрий цілою душею був жовнїром, згинув з руки молодика — він і його подруга, котра була далека від полїтики, впали жертвою злочину. Вже само її товариство повинно бути ґарантиєю, що рука нїякого полудневого Славянина не піднесеть ся на них.
Ентузиястичне принятє, якого дізнала архикняжа пара, було щире. Полудневі Славяни монархії бачили в наслїдникови престола свойого приятеля, а факт, що убийства доконано в часї переїзду по столици, доказує, що архикнязь мав до населеня довірє. Тому не населенє поносить вину, але ті полїтичні круги, котрі пхнули убийника до вчинку. Архикнязь старав ся про те, щоби Австро-Угорщина була сильна і непобідима, та щоби відіграла ролю в рядї великих держав. Архикнязь був справедливий для всїх народів монархії і не був приязно настроєний супроти відосередних напрямів у державі; навіть його противники признають, що він був особою визначною, повною сили й енерґії, полїтичних і війскових здібностей, вивінований всїми прикметами, які потрібні є пануючому великої держави.
АТЕНИ. (Ткб.) Тутешна преса висловлює однодушне обуренє і співчутє з приводу замаху в Сараєві.
Кондолєнциї і манїфестациї.
ВІДЕНЬ (Ткб.). Тутешна міська рада збереть ся нинї перед полуднем на надзвичайне жалібне засїданє. Депутация піде від міської ради до цісаря, щоби висловити кондолєнцию. Всї торжества в ратуши відложено, принятє з приводу міжнародного купецького зїзду відкликано.
Бурмістр одержав від маґістрату Берлїна телєґраму з висловами співчутя з приводу потрясаючої подїї, котра в цілій Нїмеччині викликала великий смуток і жаль. Обі союзні держави лучить в сю хвилю жаль над домовиною архикнязя.
БЕРЛІН (Ткб.). Без перерви тривають тут жалібні манїфестациї.
РИМ (Прив. тел.). Мимо заборони лїкарів пішов папа до церкви сьв. Петра, щоби відправити молитви за архикнязя. Замічено, що папа був так зворушений, що ледви держав ся на ногах.
БЕРЛЇН (Ткб.). Цісар Вільгельм приїде до Відня на похорони архикнязя.
ПЕТЕРБУРГ (Пет. Аґ.). На вчерашнім засїданю ради мінїстрів на зазив президента пошановано память архикнязя повстанєм з місць.
БРУКСЕЛЯ (Ткб.). Король Альбрехт приїде до Відня на похорони архикнязя.
КІЛЬОНЇЯ (Ткб.). О 12. год. в полуднє нїмецька фльота дала жалібну сальву для пошанованя памяти убитої архикняжної пари. До сього прилучила ся фльота анґлїйська.
ЦАРГОРОД (Ткб.). Великий везир явив ся австрийсько-угорського амбасадора і зложив іменем султана і правительства кондолєнциї.
БЕРЛЇН (Ткб.). Цісар Вільгельм приказав, щоби полки, котрих властителем був пок. архикнязь, через 8 днїв носили жалобу і щоби вислали депутацию на похорони до Відня.
ПЕТЕРБУРГ (Ткб.). Цар Микола вислав до цісаря Франца Йосифа кондолєнцийну телєґраму.
ПЕТЕРБУРГ (Ткб.). Мінїстер заграничних справ Сазонов поручив росийському амбасадорови у Відни Ґірсови, щоби висловив австрийсько-угорському правительству співчутє росийського правительства.
Парлямент.
ВІДЕНЬ (Ткб.). Президент Сільвестер вислав до премієра Штірка телєґраму такого змісту: Іменем президиї відроченої тепер палати послїв прошу Ексцелєнцию висловити перед Престолом з приводу потрясаючої і осудженя гідної подїї в Сараєві вислови найглибшого болю і співчутя.
ВІДЕНЬ. (Прив. тел.). На парляменті повіває чорна хоругов мимо того, що парлямент не радить. Архикнязь був членом палати панів і вже з сього титулу належало хоругов вивісити. Був проєкт скликаня парляменту на жалібну манїфестацию, одначе, здаєть ся, що таке засїданє не відбудеть ся, лише предс. Сільвестер возьме офіцияльну участь в похоронах, а справу манїфестациї полишить ся думці поодиноких клюбів.
[Дїло]
30.06.1914