Шарлоттсвілль у американському штаті Вірджінія зненацька став всесвітньо знаменитим. Невелике, консервативне, мирне містечко перетворилося на символ расового протистояння з одного боку, а з іншого – на свідчення того, що історія 150-літньої давнини може розколоти навіть таке просунуте громадянське суспільство, як у США.    

Політикум і медіа-спільнота передвиборчої Німеччини несподівано отримали нову тему для обговорення. Її надав голова Вільної демократичної партії (ВДП) Крістіан Лінднер (Christian Lindner) своїм висловлюванням про необхідність примирення з Москвою й евентуальним заплющенням очей на анексію Криму.                                                                   Крістіан Лінднер  

Минулі дні польська вулиця жила протестами. Багатотисячні акції були спровоковані намаганням урядової партії «Право і справедливість» провести котроверсійну реформу судочинства. Залунали навіть заяви про «польський Майдан». Брюссель же погрожував позбавити Варшаву права голосу в Раді ЄУ. Поки що справа зупинилася на тому, що президент заветував два з трьох законів з пакета реформ.    

Газотурбінний скандал із концерном Siemens, з одного боку, не може не засмучувати, адже вкотре засвічує недієвість антиросійських санкцій. З іншого боку, гамір довкола зіменівських турбін у Криму змусить і німецький уряд, і уряди інших країн-членів ЄУ ретельніше пильнувати за тим, чи місцеві бізнесмени дотримуються санкційних приписів.                                                                    Путін і Кезер  

НАТО ніяк не може виборсатися з Афганістану. Замість запланованого урочистого виходу з неспокійної країни доводиться, навпаки, нарощувати військову присутність. Дехто проводить паралелі з тим, як СРСР потрапив в афганську пастку у 1980-х роках. Хоча насправді ця аналогія аніскілечки не коректна.    

Минулого тижня Сенат США підтримав посилення санкцій проти Росії. Це можна вважати однією з найвизначніших перемог українського лобі в Сполучених Штатах. Після того, як закон про санкції підпише президент США, Росії буде ой як не солодко. Хоча болісного удару зазнають і ті європейці, котрі все ще ставлять на енергетичну співпрацю з Кремлем.    

5 червня 2017 року можна вважати епохальним днем для НАТО. Військовий блок здобув нового, 29-го члена – Чорногорію. Причому цей здобуток дався і Подгориці, й Брюсселю надзвичайно важко з огляду на шалений спротив Кремля.    

Китай намагається відновити Великий Шовковий шлях через більш як півтисячоліття від його занепаду. Мета надзвичайно амбітна й коштовна, її вже назвали спробою «Ґлобалізації 2.0». Міжнародний форум «Один пояс – один шлях», який нещодавно відбувся в Пекіні, засвідчив, що ідеєю зацікавилося понад 100 держав, хоча реально долучитися до проекту забажало не так уже й багато.    

З оголошенням перших результатів президентських виборів у Франції прихильники євроінтеграції повсюдно зітхнули з полегшенням: 39-річний євроентузіаст Емманюель Макрон впевнено переміг невиправну євроскептичку Марін Ле Пен.     Курс єдиної європейської валюти без зволікань стрибнув догори, досягнувши піврічного максимуму щодо долара, єни й швейцарського франка. Відбулося зростання торгівельних індексів фактично на всіх фондових ринках світу.  

Через два тижні ми вже точно знатимемо прізвище нового президента Франції. З великою часткою ймовірності можна припустити, що воно буде «Макрон». Утім не будемо лізти поперед батька в пекло – минулорічні електоральні сюрпризи навчили нас бути дуже обачними з прогнозами, навіть коли вони нам видаються напрочуд вірогідними.