Минулого тижня в партійному ландшафті Німеччини відбулася одна хоч і не масштабна, зате доволі неприємна зміна. Антиєвропейська партія продемонструвала успіх на виборах до ляндтаґу, обігнавши урядовий ХДС Анґели Меркель. Це дало оглядачам зайвий привід побалакати про «кінець епохи Меркель».    

Українці черговий День Незалежності святкували з тривогою: тільки б не повторилася історія 2014 року, коли відкрита російська інвазія відбулася саме на 24 серпня. Й слід відзначити, що цьогоріч інвазія в цей день таки відбулася, щоправда не проти України й не з боку Росії. Турецька армія розпочала наземну операцію на сирійських теренах проти ІДІЛ.      

Росія готує повномасштабну війну проти України? До такого припущення вперто підштовхувало активне роздмухування кремлівською пропагандою кримського інциденту цього тижня. Російський президент Володимир Путін звинуватив Україну, що та «переходить до терору». «З російського боку є втрати: вбиті двоє військовослужбовців. Ми, безумовно, повз такі речі проходити не будемо», – пригрозив він Києву.     

Візит Папи Римського до Польщі — велике свято для наших сусідів. Поляки заслужено послуговуються іміджем дуже релігійної і дуже католицької нації. Особливо це помітно сьогодні, коли вся влада в країні належить консервативній партії «Право і справедливість». Утім візит до Польщі Папи Франціска, його поведінка й промови — замість того, щоб зміцнити авторитет партії влади, можуть нівроку його підважити.    

Що продемонстрував Варшавський саміт НАТО 8-9 липня? Дві головні речі: єдність Північноатлантичного Альянсу і його рішучість протистояти агресивним планам Кремля. Чи готове НАТО посприяти Україні в її захисті суверенітету і територіальної цілісності? До певної міри, яка ще визначатиметься підводними політичними течіями в самих країнах-членах і здатністю Альянсу протистояти зухвалим діям російського керівництва.    

Позитивне голосування за Brexit, про який останні два роки з тривогою говорив західний світ і з радістю «рускій мір», відбулося. У п’ятницю, 24 червня, зранку стало остаточно відомо, що Велика Британія виходить з Європейської Унії.    

Цього тижня в одній з європейських столиць сталася доволі неприємна для України подія: 8 червня Сенат Франції ухвалив резолюцію зі закликом до поступового і поетапного скасування санкцій проти Росії, пов’язаного з «істотним поступом» у виконанні мінських угод. Одна з колон, на якій тримається Європейська Унія, похитнулася в бік Росії. Чи не слід побоюватися, що незабаром завалиться уся західна санкційна конструкція, спрямована на стримування російської агресії.    

Чи може наступний трафік біженців зі Сирії та Афганістану піти до Західної Європи через Україну? Принаймні така опція розглядалася як одна з найімовірніших під час зустрічі трьох десятків босів центральноазійських мафій, які контролюють перемитництво. Хоча цілком можливо, що акцію було здійснено лише для відвернення уваги.  

Цього тижня стало відомо, що відразу п'ятеро європейських бізнесових партнерів «Газпрому», тобто імпортерів російського газу, ініціювали арбітражні розгляди проти російського газового велетня. Європейці бажають скинути встановлену Росією ціна ну газ. Точніше не просто ціну, а саму концепцію газового ціноутворення, прив’язану до ціни на нафту.    

Один мій знайомий підприємець-авантюрист зізнався мені восени минулого року, що активно міняє всі наявні в нього долари на євро. Свої дії він пояснив впевненістю, що незабаром курс євро розпочне стрімке зростання. Я тоді лише покепкував з нього й порадив трохи датися на стримання. З прочитаних мною прогнозів західних аналітиків все виглядало з точністю до навпаки: євро мав би продовжити падіння щодо курсу долара.