Політикум і медіа-спільнота передвиборчої Німеччини несподівано отримали нову тему для обговорення. Її надав голова Вільної демократичної партії (ВДП) Крістіан Лінднер (Christian Lindner) своїм висловлюванням про необхідність примирення з Москвою й евентуальним заплющенням очей на анексію Криму.                                                                   Крістіан Лінднер  

Минулі дні польська вулиця жила протестами. Багатотисячні акції були спровоковані намаганням урядової партії «Право і справедливість» провести котроверсійну реформу судочинства. Залунали навіть заяви про «польський Майдан». Брюссель же погрожував позбавити Варшаву права голосу в Раді ЄУ. Поки що справа зупинилася на тому, що президент заветував два з трьох законів з пакета реформ.    

Газотурбінний скандал із концерном Siemens, з одного боку, не може не засмучувати, адже вкотре засвічує недієвість антиросійських санкцій. З іншого боку, гамір довкола зіменівських турбін у Криму змусить і німецький уряд, і уряди інших країн-членів ЄУ ретельніше пильнувати за тим, чи місцеві бізнесмени дотримуються санкційних приписів.                                                                    Путін і Кезер  

НАТО ніяк не може виборсатися з Афганістану. Замість запланованого урочистого виходу з неспокійної країни доводиться, навпаки, нарощувати військову присутність. Дехто проводить паралелі з тим, як СРСР потрапив в афганську пастку у 1980-х роках. Хоча насправді ця аналогія аніскілечки не коректна.    

Минулого тижня Сенат США підтримав посилення санкцій проти Росії. Це можна вважати однією з найвизначніших перемог українського лобі в Сполучених Штатах. Після того, як закон про санкції підпише президент США, Росії буде ой як не солодко. Хоча болісного удару зазнають і ті європейці, котрі все ще ставлять на енергетичну співпрацю з Кремлем.    

5 червня 2017 року можна вважати епохальним днем для НАТО. Військовий блок здобув нового, 29-го члена – Чорногорію. Причому цей здобуток дався і Подгориці, й Брюсселю надзвичайно важко з огляду на шалений спротив Кремля.    

Китай намагається відновити Великий Шовковий шлях через більш як півтисячоліття від його занепаду. Мета надзвичайно амбітна й коштовна, її вже назвали спробою «Ґлобалізації 2.0». Міжнародний форум «Один пояс – один шлях», який нещодавно відбувся в Пекіні, засвідчив, що ідеєю зацікавилося понад 100 держав, хоча реально долучитися до проекту забажало не так уже й багато.    

З оголошенням перших результатів президентських виборів у Франції прихильники євроінтеграції повсюдно зітхнули з полегшенням: 39-річний євроентузіаст Емманюель Макрон впевнено переміг невиправну євроскептичку Марін Ле Пен.     Курс єдиної європейської валюти без зволікань стрибнув догори, досягнувши піврічного максимуму щодо долара, єни й швейцарського франка. Відбулося зростання торгівельних індексів фактично на всіх фондових ринках світу.  

Через два тижні ми вже точно знатимемо прізвище нового президента Франції. З великою часткою ймовірності можна припустити, що воно буде «Макрон». Утім не будемо лізти поперед батька в пекло – минулорічні електоральні сюрпризи навчили нас бути дуже обачними з прогнозами, навіть коли вони нам видаються напрочуд вірогідними.    

У суботу, восьмого квітня, в усіх великих містах Росії пройдуть мітинги проти тероризму. Вони будуть присвячені пам'яті загиблих під час вибухів у петербурзькому метрополітені третього квітня. Особливу увагу організатори акцій приділять тим містам, де 26 березня відбулися масові антикорупційні акції протесту. Таким чином Кремль без зволікань почав розігрувати на свою користь карту тероризму.