Студії над топонімічним ландшафтом середньовічної Галичини мають уже понад півторастолітні традиції, але локалізація деяких об’єктів досі є дискусійною. До їх числа належить літописна Лиса гора, згадана у першій чверті ХІІІ століття під час “війни за галицьку спадщину”.   Галицька та Волинська землі у ХІІ–ХІІІ ст. Мапа Івана Крип’якевича.    

  Ми вже колись розповідали про Гусятини – районний центр Тернопільської та село Хмельницької областей. Колись це було єдине містечко, але не поталанило йому з географією – лежало-бо на берегах Збруча. Далі можна не казати – й так усе зрозуміло. Як з'ясувалося, славетна річка колись розділила не лише живих, але й мертвих.  

  Станиславів (нині – Івано-Франківськ) всередині вересня 110 років тому – очима газети Kurjer Stanisławowski та журналу Nowości Illustrowane.     Продовження серіалу. Попередня серія – «Трамвай не збудували, а на дуелях билися».    

15 вересня 1772 року війська Габсбурґів зайняли столицю Галичини.    

 

Давний переказ.   І.   Ну-ко діти, всі до мене, Я вам казку розповім! Не коротку і не довгу, Та цікаву вам усім.               Слухайтеж! Давно було це,             Ще в століття чар-пригод,             У німецькім місті Гамельн,             Близь Везери синіх вод.   От у тім містечку, діти, Над рікою, при горі, Тому літ сімсот, як кажуть,

  Городок-Подільський, розкопки корчми. Тут пили та курили....    

  Чоловік Розалії Паукевич називав її «соловейком на калині». Справді, ця жінка була співуча, як соловей. Окрім таланту музичного, бойківчанка мала здібності до в’язання, вишивання,  малювання, а найбільшим її вмінням було навчити того всього інших.  

  Станиславів (нині – Івано-Франківськ) на початку вересня 110 років тому – очима газети Kurjer Stanisławowski.       Продовження серіалу. Попередня серія – «Літники, рідкісні майже, як комета Даніеля».    

  Арета Ковальська – американка українського походження. Шість років тому вона перебралася з Чикаго до Львова і зараз разом із сестрою перекладає англійською мемуари своєї тітки Марії Левицької-Загоруйко, що пережила чотири окупації – польську, дві сталінські і гітлерівську, що була між ними.