Орест Друль

На початку засідання філологічної секції НТШ 18 березня 1904 року Іван Франко повідомив, що секретар секції Михайло Павлик зрезиґнував зі свого секретарства, а тому протоколюватиме засідання він сам. Таким чином у нас лишилися чотири протоколи, писаних рукою Франка: від 18 березня, 26 травня, 15 липня та 18 листопада 1904 року.

 

 

В 1892 році Товариство імені Шевченка, засноване ще у Львові 1873 року як літературне, було реорганізоване в наукове, яке мало стати предтечею української Академії наук. Наприкінці 1880-х років на Великій Україні пішла чутка ("Барвінський, бувши в Києві, підвіз їм такого москаля,"¹ писав Франко Драгоманову 8 червня 1891 р.), яка переросла у переконання, "що коли б тільки Товариство видало 2-3 томи праць наукових, то цісар буде мусив по конституції (!?) признати Товариству характер академії наук, що сполучене з річною субвенцією 30 000 гульд."².

 

У Львові цю справу було озвучено на загальних зборах Товариства 19 квітня 1890 року. За два роки, 13 березня 1892 року, знов таки на загальних зборах у кількості — щоб не було в читача ілюзії масовості занґажованих в цю протоакадемічну активність — 27 членів, прийнято відповідний новий статут, складений Ол.Барвінським та — що додає цимусу до викладеного в наступному абзаці — Ів.Франком. Галицьке намісництво статут затвердило 16 грудня цього ж року.

 

І тут принагідно варто зазначити, що зі згаданих 27 членів п'ятьох (проф. Василя Тисовского, проф. д-ра о. Іосифа Олеськова, о. Евгенія Гузара, проф. Івана Верхратского і кандидата адвокатского д-ра Олександра Кулачковского) було прийнято в члени цього ж таки засідання ("скрутінія виказала, що на 22 відданих голосів одержали всї голоси", звітувало про засідання "Діло"³), а шостий кандидат в члени Товариства Іван Франко ("редактор «Народа» і сотрудник Kurjer-a Lwowsk-ого Іван Франко"⁴) "дістав 5 голосів, отже перепав"⁵. Франко, зрозуміла річ, образився (йому обіцяно позитивне голосування: "oświadczam, że w tym względzie porozumiewałem się z jednym członkiem towarzystwa, który mię najsolenniej upewnił, że bę­dę przyjętym"⁶), в непідписаній реляції про засідання він писав: „To nieprzyjęcie w poczet członków towarzystwa naukowego człowieka, którego pracom literackim w języku ruskim prof. Ogonowski poświecił cały szereg artykułów w Zorji i którego prace naukowe z zakresu historji literatury i etnografji ruskiej ten sam profesor niejednokrotnie nazwał bardzo cennemi — to skandal równorzędny chyba z nieprzyjmowa­niem narodowców do towarzystw moskalofilskich. Jeżeli panowie narodowcy użalają się na rozdor panujący w lonie Rusinów, na walki partyjne itp., to cóż sądzić o tem, że sami oni uważają, iż praca ludzi innych partyj nawet na neutralnym gruncie nauki, archeologii i etnografji z nimi ra­zem jest niemożliwą? Nie, to nie mężowie nauki postępują w podobny sposób: To klika szkaralupni­ków i monopolistów, która wzięła w swe ręce in­stytucję, przeznaczoną dla całej Rusi-Ukrainy, du­siła ją przez lat 18 a i obecnie boi się wypuścić ją z rąk lub bodaj dopuścić do niej nieco świe­żej myśli.»⁷

 

Щоб завершити цей фраґмент з членством Франка в НТШ, варто додати, що через рік, 28 червня 1893 року, Франко успішно захищає докторат у Віденському університеті, а ще через два роки, 14 червня 1895 року, його приймають в члени НТШ; з наступного ж року — з 17 липня 1896 року він головує на засіданнях філологічної секції Наукового товариства.

 

Сама ж секція, власне, була створена внаслідок згаданої реорганізації Товариства — за ідеєю академічної установи і зразками тогочасних європейських академій наук НТШ було поділено на наукові секції: історично-філософську, філологічну та математично-природознавчо-лікарську.

 

Через півроку після затвердження статуту "на загальних зборах «Наукового товариства імени Шевченка»  дня 11 мая 1893 уконституовала ся секция фільольоґічна так, що директором вибрала собі д-ра Омеляна Огоновського, єго заступником проф. Омеляна Партицкого, а секретарем студента унів. Остапа Макарушку⁸" (голосувало 14 членів⁹).

 

"Директор секциї витає членів такими словами, — зазначив в протоколі О.Макарушка, свіжообраний секретар: «Нас, каже він, чекає робота не мала, на нас будуть звернені очи всїх земляків, бо ми, перші члени-основателї фільольоґічної секциї, що маєм витичити новий шлях, що заріс терням. Но є надія, що вдїєм щось путнього, бо до нашої секциї вписались мужі вельми дїяльні“ ¹⁰.

 

Ом. Огоновський головував на перших восьми засіданнях секції, 1 червня 1894 року головування перейняв Ів. Верхратський (Огоновський помер 28 жовтня 1894 р.) і провів до 6 травня 1896 року 7 засідань (на трьох засіданнях в цьому проміжку головував Мих. Грушевський); далі всі засідання до 6 березня 1900 року провадив Ів.Франко.

 

Сходу до секції записалося понад тридцять членів, чи не поголовно всі члени НТШ (всього — до реорганізації засад членства в Товаристві — до секції записалося 83 члени; Франко з указаних причин його непевного минулого був серед них 48-м, після значно молодших А.Кримського та Б.Грінченка).

 

На першому засіданні секції 8 червня 1893 року з них були присутні 9 членів ("8 місцевих і 1 замісцевий"), вони постановили засідати в першу п'ятницю кождого місяця. На друге засідання дійсно зібралися 7 липня (16 членів), але вже на третє — аж 13 жовтня, в п'ятницю, хоч і не першу.

 

Відвідуваність засідань секції відображено на діаграмі, єдино що 1900-1901 роках кількість присутніх в протоколі не фіксувалась, не завше ця кількість відображалась в окремих протоколах засідань 1897-1899 рр., 1902-1903 рр. та 1905 р.

 

 

 

Франко, треба відзначити, належав до найретельніших членів секції, з другої половини 1896 року і до війни було тільки два періоди, коли він був відсутній на деяких засіданнях: під час антигрушевської "револьти" 1902—1903 років та хвороби 1908-1909 років.

 

 

Зрештою, "ретельність" надто м'яке означення щодо ролі Франка в організації наукової роботи секції — з 118 рефератів, прочитаних на засіданнях секції в 1900-х роках, 44 підготував Ів.Франко, до хвороби його рефератів було майже половина (33 з 71).

 

 

Як зазначалося, 1899 року "в орґанїзациї секций зайшла протягом року дуже велика і важна зміна. Відповідно до ново уложеного статута Товариства членом секциї не може бути кождий член, що впишеть ся до Товариства, як давнїйше, лише член з науковим цензом вибраний одною з секций і затверджений Видїлом" ¹¹. 1 червня "у фільольоґічній секциї вибрані: О. Барвінський, В. Гнатюк, М. Дикарів, І. Кокорудз, О. Колесса, О. Кониський, В. Коцовський, С. Смаль-Стоцький, К. Студинський, І. Франко" ¹² (далі дійсними членами Товариства до філологічної секції до війни було обрано:  13.03.1901 року — М.Комаря (Одеса), 17.02.1903 року — П.Житецького (Київ), А.Кримського (Москва), Ос. Маковея (Чернівці), 2 травня 1903 року— В.Яґіча (Відень) та Ол. Пипіна (Петербурґ), 3 червня 1908 року — В.Перетца (Київ), М.Сумцова (Харків), 9 грудня 1909 року — Філярета Колессу, Зенона Кузелю (Чернівці), Юліяна Романчука, Федора Корша (Москва), 31 травня 1911 року — К.Михальчука (Київ), М. Ів. Петрова (Київ), 15 лютого 1914 року — Я.Гординського, І.Свєнціцького, М.Тершаківця, Евг. Тимченка, В,Щурата та Е.Бернекера, І.Бодуена де Куртене, О.Брікнера, Ол. Брока, Т.Ґарднера, М.Мурка, С.Новаковича, Ю.Полівку, І.Шішманова).

 

На першому засіданні нової секції 14 червня 1899 року "уконституувала ся вибравши": "Др. Іван Франко, директор, Др. Олександер Колесса, заступник директора, Володимир Гнатюк, секретар" ¹³.

 

1 квітня наступного року цей склад підтверджено, 13 березня 1901 року замість Колесси обрано К.Студинського, а секретарство В.Гнатюка посилено заступником  — В.Коцовським; коли 28 листопада В.Гнатюк зрезиґнував з секретарства, то на його місце обрано О.Колессу.

 

Секція почала розколюватися на дві "партії", і в 1902 році з двох спроб (9 і 10 лютого)  не змогла переобрати Ів. Франка ("при виборі президиї розстрілили ся голоси"¹⁴), лиш 19 лютого "опозиції" вдалося обрати секретарем М.Павлика, а 6 березня — директором Ол. Колессу, статус же Ів.Франка в секції понизили до рівня заступника директора ("Перед вибором президиї секциї поставив др. К.Студинський внесок, аби без огляду, який буде результат нового вибору, виразити признанє дру І.Франкови за знаменитий провід як директора секциї, запротоколувати і опублїкувати се признанє в „Хронїцї“. Внесок ухвалено" ¹⁵).

 

Наступного року, 11 квітня 1903 року знову двічі безрезультатно голосовано при виборі голови, 2 травня — знов безрезультатне голосування, а 17 червня "др. Ол. Колесса складає гідність директора секциї, після чого директуру секциї обіймає заступник директора Ів. Франко"¹⁶.

 

А на першому засіданні наступного року "Др. І.Франко повідомляє секцию, що д. Павлик зрік ся секретарства в секциї. З огляду на обмежений час ухвалено справу секретарства і иньші формальности відложити до дальшого засїданя." Так, власне, у нас лишилися чотири протоколи, писаних рукою Франка: від 18 березня, 26 травня, 15 липня та 18 листопада 1904 року, текст яких опубліковано трохи нижче.

 

11 травня 1905 року "при уконституованю секції вибрано тільки директора, дра Івана Франка, а вибір иньших членів президиї з причини розстріленя голосів відложено до дальшого засїданя"¹⁷. Протокол цього засідання вів ще Павлик, але на наступному засіданні 19 жовтня "переведено доповняюче уконституованє секції; заступником голови вибрано д. І.Кокорудза, секретарем д.В.Гнатюка"

 

17 жовтня 1907 року цей склад президії підтверджено, але на час хвороби Франка, а фактично, до кінця 1911 року, головував на засіданнях секції Ілля Кокорудз (протокол вели К.Студинський і Ол. Колесса)

 

І аж в 1914-му році, 10 березня, "секція уконституувала ся на ново вибравши: Директором дра С.Смаль Стоцького, заступ. директора дра К.Студинського, секретарем дра В.Щурата. Заразом висловлено через повстанє подяку дру Ів. Франкова за дотеперішний провід у наукових працях секції" ¹⁹.

 

Після цього дещо затягнутого вступу пропонуємо тексти цих чотирьох протоколів, писаних рукою Івана Франка (Книга протоколів філологічної секції НТШ за 1893—1913 рр. // ЛННБ ім. В.Стефаника НАН України. — Від. рукописів. — Ф. 1 (Бібліотека НТШ). — Оп. 2. — Спр. 42а). Рутинна, здавалося б, робота — вести протокол, але на фоні протоколів інших авторів цієї ж філологічної секції (а особливо яскраво нарцистичних протоколів М.Павлика) таки відчувається інший стиль: в нюансах, в концептуалізації тощо.

 

 

Протоколи філологічної секції НТШ за 1904 рік

 

XI засїданє д. ... . .  .  .  1904

 

Присутні: Ол. Барвінський, І.Кокорудз, проф. О.Колесса, проф. К.Студинський, др. І.Франко, М.Павлик, др. В.Коцовський, і др. Копач.

 

Др. Франко заявляє, що д. М.Павлик, листом написаним до нього зрік ся секретарства в секциї. З огляду на обмежений час ухвалено справу секретарства і инші формальности відложити до дальшого; протоколованє тимчасом обняв др. Франко.

Проф. Кокорудз реферує справу підручника правописного, що має бути в поправній формі виданий для ужитку шкіл. ЦК Радою шкільною краєвою. Рада шкільна зарядила в тій справі нараду, де виготованя такого підручника поручено проф. Кокорузови. Надто Рада висловила бажанє, щоб справа була роздивлена фільольоґічною секциєю Наук. Тов. ім. Шевченка, щоб сим способом довести до одноцїльної правописи в руських виданях і щоб нїхто не міг сказати, що Рада шкільна накидає Русинам правопись. З огляду, що проф. Стоцький приготовляє другий наклад своєї граматики, зміни в новім виданю покажчика правописи мають бути мінїмальні.

Др. Коцовський згоджується з проєктом проф. Кокорудза і звертає увагу на те, щоб нїхто не мав претензії, аби все те, що тут ухвалить ся, було зараз обовязкове для всїх. Пос. Ол. Барвінський додає, що те, що тут ухвалимо, не мусить видати Наук. Тов. ім. Шевченка, але Рада шкільна бажає мати опінїю секції що до виробленого з її інїціятиви проєкту.

По тих загальних увагах проф. Кокорудз відчитав вироблений ним і передискутований уже в Комісії, зложеній з інїціятиви Ради шкільн. Кр. проєкт норматива правописи. По дискусії, в якій забирали голос усії присутні, проєкт одобрено.

Др. Ів.Франко реферує працю: Король Балаґулів Антін Шашкевич і його українські поезії. По деяких увагах д. О.Барвінського ухвалено надрукувати сю працю в „Записках".

Др.М.Павлик подає реєстр фолькльорних праць М.Драгоманова в хронольоґічнім порядку і вияснює свої заходи коло зредаґованя дальшого тому їх збірного виданя нашою мовою.

Проф. К.Студинський підносить потребу виданя переписки наших давнїйших лїтературних дїячів і пропонує секції видати на самперед богату переписку Як. Головацького з рр.1850-1857, що зложена в біблїотецї Народнього Дому у Львові. Секція згодила ся на се і уповноважила проф. Студинського поробити заходи для скопіованя листів.

Пос. О.Барвінський комунїкує, що знайшов у біблїотеці Оссолїнських між паперами Т.Василєвського незвісний доси лист Маркіяна Шашкевича до Василєвського. — На тім засїданя скінчено.

                                                           Др.Ів.Франко

[арк.41(зв.)— 42]

 

 

 

XII Засїданя д. 26 мая 1904

Присутні проф. Студиньский, проф. І.Кокорудз, М.Павлик, В.Гнатюк і Ів.Франко.

По відчитаню протоколу проф. Студиньский реферує про розпочатий ним друк кореспонденції Головацкого, яку пропонує роздїлити з адмінїнстраційних оглядів на два тому (кожний в обємі 240 сторін), але видати оба томи разом з покажчиком.

В.Гнатюк реферує лист проф. Пулюя до секції в справі виданя великого толкового словаря укр. мови, який би би міг узискати премію петербурської Академії. З уваги на те, що такий словар приготовується в Київі, признано проєкт проф. Пулюя безпредметовим.

Д.Павлик порушив справу язикової Комісії. Ухвалено скликати членів Комісії і доконати її розвязаня, евентуально реорґанїзації.

[арк.42]

 

 

XIII Засїданя д. 15 липня 1904

Присутні дд.Гнатюк, Колесса, Павлик, Студиньский, Коцовський, Франко

На внесок д. Павлика приступлено до обговореня кандидатури проф. Романчука звичайним членом. Проф. Колесса мотивує цей внесок. По довшій дискусії проф. Студинський ставить внесок, аби над вибором звичайних членів цього року перейти до порядку денного. За цим внеском заявилася половина присутних. Супроти рівности голосів голова вірішує за внеском проф. Студинського.

Приступлено до уконтитуованя секції і по короткій дискусії вибрано тайним голосованєм 6 голосами против одного директором дра Франка. Перше голосованє на заступника директора не дало більшости голосів; при другім голосованю одержав проф. Кокорудз 5 голосів на 7 голосуючих. Секретарем одноголосно 5 голосами вибрано М. Павлика.

Проф. Студинський подає до відомости, що друк збірки кореспонденції Головацького скінчений і студію про ту кореспонденцію предложить з початку по вакаціях.

Павлик повідомляє секцію, що друк збірки творів Драгоманова може розпочати ся вже лїтом. Так само заявляє, що вже пороблено копії з актів до інспекторату Федьковича, про які студїю напише пізнійше.

                        Ів.Франко.

[арк.42(зв.)— 43]

 

XIV Засїданя д. 18 падолиста 1904

Присутні: Франко, проф. Студинський, Гнатюк, яко гості проф. Громницький, др. Вол. Охримович і Ол. Сушко.

На вступі др. Франко повідомляє секцію про надіслані до секції комітетом для ювілею М.Павлика запросини до участи в тім ювілею. Голова користаючи з сеї нагоди подає нарис наукової дїяльности ювилята, підносить його відчит із 1876 р. Про потребу збираня етноґрафічних матеріялів, далї пізнїйшу працю про народнї читальнї, про Якуба Ґавата і над виданєм фолькльорних праць Драгоманова. Секція постановляє на внесок проф. Студинського переслати ювилятови адрес, а зредаґованє його поручити дру Франкови.

Проф. Студинський реферує працю д.Созанського про письменську спадщину Василя Ильницького, якого папери зберігають ся в біблїотецї Наук. тов. ім. Шевченка. Ухвалено друкувати в Записках.

Проф. Студинський підносить справу греко-руського словаря проф. Левковича і вносить рішити сю справу відмовно на основі нового статута, який не позволяє товариству друкувати книжок з прямим дидактичним призначеням. По поясненях д. Гнатюка і проф. Громицького секція згодила ся з сим.

Др. Франко реферує свою працю „Причинок до української ономастики.“ В дискусії над нею забирають голос Др. Охримович і д.Сушко.

[арк. 43]

 

 

А ось як ці протоколи було зреферовано в Хронїці Наукового Товариства імени Шевченка (1904 р., чч.18—20) — очевидно, самим Франком, ба, навіть зміст двох з трьох заслуханих на засіданнях рефератів викладав Ів. Франко:

 

 

Засїданя фільольоґічної секциї.

 

І зас. дня 18 марта.

 

1) Др. І. Франко повідомляє секцию, що д. Павлик зрік ся секретарства в секциї. З огляду на обмежений час ухвалено справу секретарства і иньші формальности відложити до дальшого засїданя. 2) Д. І. Кокорудз предложив справу правописного підручника, що має бути виданий в поправній формі для ужитку шкіл. Виготовленє  сього підручника поручила рада шкільна д. Кокорудзови, але при тім висловила бажанє, щоб фільольоґічна секция Наук. Тов. ім. Шевченка видала свою опінїю про нього. По довшій дискусиї, в якій забирали голос усї присутні, проєкт одобрено. 3) Д. Мих. Павлик подає реєстр фолькльорних праць М. Драгоманова в хронольоґічнім порядку і вияснює свої заходи коло зредаґованя дальшого тому їх збірного виданя. 4) Др. К. Студинський підносить потребу виданя переписки наших давнїйших лїтературних діячів і пропонує секциї видати насамперед богату переписку Як. Головацького з рр. 1850—57, що зложена в біблїотецї Народного Дому у Львові. Секция згодила ся на проєкт і уповажнила дра К. Студинського поробити заходи, потрібні для виданя. 5) Д. Ол. Барвінський комунїкує, що в біблїотецї Оссолїньских знайшов між паперами Т. Василєвского незвісний доси лист Маркіяна Шашкевича. 6) Др. І. Франко предложив свою працю: „Король балаґулів Антін Шашвевич і його українські поезиї“, яку ухвалено друкувати в „Записках“.

 

Зміст працї дра І. Франка: Автор дає з разу короткий огляд українських віршів писаних Поляками та біблїоґрафію українських пісень, зложених та співаних по панських польських дворах. Потім подає характеристику балаґульщини, що запанувала була при кінцї 30-их та в 40-их роках серед одної части польської шляхетської молодїжи Волинї та Поділя, та дошукуєть ся з суперечних польських реляцій правдивого значіня тої появи. На тлї балаґульщини рисуєть, ця постать її „короля“ Антона Шашкевича. Автор подає біоґрафічні звістки про нього; розбирає його вірші, опубліковані От. Бущинським, до яких додає три нові, знайдені в рукописї, з яких особливо одна важна для характеристики суспільно-полїтичних поглядів Шашкевича.

 

[ч.18, с.15—16]

 

II зас. дня 26 мая.

 

1) Др. К. Студинський предложив секції переписку Я. Головацького, яку ухвалено друкувати в „Збірнику“ секції і з огляду на її обєм постановлено подїлити на два окремі випуски. 2) Відчитано лист дра І. Пулюя в справі видана великого словаря української мови. Супроти того що словарь такий готуєть ся тепер у„ Київі, не розводжено над сею справою дискусиї. 3) На бажанє д. Павлика постановлено в найкоротшім часі скликати язикову комісию для наради над її реорґанїзациєю.

 

[ч.19, с.20-21]

 

 

III зас. дня 15 липня.

 

1) Дискутовано над вибором нових дїйсних членів, але по переведеній дискусиї ухвалено не вибирати сього року нїкого. 2) Переведено уконституованє секції вибравши: Директором дра Ів. Франка, заст. директора д. І. Кокорудза, секретарем д. М. Павлика. 3) Др. К. Студинський подає до відомости, що друк переписки Я. Головацького закінчений та що вступну студію до неї предложить по вакаціях. 4) Д. Павлик повідомляє секцію, що друк дальшого тому фолькльорних праць М. Драгоманова розпічнеть ся вже лїтом. Так само заявляє, що вже має копії з актів до інспекторату О. Федьковича, про який предложить пізнїйше студію.

 

[ч.19, с.21]

 

ІV засїданє дня 18 падолиста.

 

1) Директор секциї, др. І. Франко відчитав письмо комітету для обходу ювилея 25-лїтної літературної діяльности д. М. Павлика і додав коротко її характеристику. Опісля ухвалено вислати від секції д. Павликови привітне письмо. 2) Др. К. Студинський предложив працю д. І. Созанського п. н. „Письменська спадщина В. Вінницького“, яку ухвалено друкувати. 3) Др. І. Франко предложив працю п. н. „Причинки до української ономастики“, призначену до „Наукового Збірника“, що має вийти в 1905 р.

 

Зміст працї д. І. Созанського: Автор переглянув рукописпу спадщину Василя Ільницького і вибрав із неї найцїкавійший матеріал для публїкациї в „Записках“ Товариства. З записок Ільницького подав автор отсї: І. Рік 1848. II. Завяванє Ради Руської в Станїславові 1848 р. III. Собор „учених“ у двох редакціях. IV. Виклад про словенську фільоcофію, який виголосив Ільницький на соборі „учених“. V. Проєкт орґану „Матицї“. VI. Мисли над образованєм малор. язика. VII. Листи. Самі матеріяли попередив автор вступом, в якім зупиняєть ся над кождою запискою, обговорює її вартість та додає від себе доповненя і уваги. Більшість сих записок подає нам дуже цїкаві причинки до пізнаня культурного руху Галицьких Русинів, почавши від 1848 р. Статї про собор „учених“ містять у собі не в порівнаню більше даних, чим „Очерк“ Якова Головацького. В замітках Ільницького про образованє малор. язика та в проєктї орґану Матицї находимо вірну характеристику лїтерат. прямованя Галицьких Русинів у 50 і 60 роках мин. віку, як і неменше цїкавий причинок до пізнаня особи Мик. Устияновича. До сих лїтературних матеріялів долучив автор кілька листів із приватної переписки В. Ільницького, з яких годить ся піднести лист Г. Онишкевича, як інтересну характеристику лїтерат. роботи Буковинських Русинів у 80 роках.

Зміст праці дра І. Франка: Згадавши на вступі про важність досліду над прозвищами і про дотеперішнї працї на тім полї у нас (проф. Сумцова та др. Вол. Охримовича) автор подає проби систематики прозвищ, зроблені обома сими вченими і зупиняєть ся над ґрупою прозвищ тепер або вимерлих, або близьких вимертя, а власне над прозвищами, що мають форму gen. sing. masc. або femin. від імени патронїмічного або метронїмічного або иньшого (Іван Панькового, Глухого, Кривої), далї над ґрупою, що має форму gen. plur. neutr. прим. Процевят, Романчат, і нарештї посередню ґрупу plur. neutr., Романча, Процевя і т. и. На основі актового матеріялу, опублїкованого в перших чотирьох томах Жерел до історії України Руси автор дослїджує соціяльний і національний підклад тих прозвищ і пробує винайти звязок між ними і устроєм тзв. дворищ у нашім краю.

 

[ч.20, с.6—7]

 

____________________________

¹ Лист І.Франка до М.Драгоманова від 8 червня 1891 р. //Франко І.Я. Зібрання творів у 50 т. — К., 1986. - Т. 49. - С. 279-280.

² ibid.

³ Загальні збори членів львівского товариства имени Шевченка. // Дѣло, 14.03.1892

ibid.

ibid.

Odpowiedź szkarałupników // Kurjer Lwowski, 24.03.1892, № 84, s.2–3:

«засвідчую, що з цього плані я порозумівся я з одним членом товариства, котрий мене щонайповажніше запевнив, що буду прийнятий»

Towarzystwo imienia Szewczenki // Kurjer Lwowski, 18.03.1892, № 78, s.2–3:

«Це неприйняття в число членів товариства людини наукової, літературним працям котрої руською мовою професор Огоновський присвятив цілий ряд статей у Зорі і наукові праці царини історії літератури та руської етнографії той самий професор неодноразово називав дуже цінними, — це скандал рівнозначний хіба з неприйняттям народовців до москалефільських товариств. Якщо панове народовці нарікають на пануючий в лоні русинів роздор, на партійну боротьбу і т.п., то що ж думати про те, що самі вони вважають, працю людей інших партій навіть на нейтральному ґрунті науки, археології та етнографії з ними разом є неможливою? Ні, то не мужі науки поводяться таким чином: це зграя шкаралупників і монополістів, яка прибрала до своїх рук інституцію, призначену для всієї України-Русі, душила її впродовж 18 років і тепер боїться випустити її з рук чи бодай допустити до неї трохи свіжої думки»

⁸ Книга протоколів засідань філологічної секції НТШ за 1893–1913 рр. – ЛННБ ім. В. Стефаника НАН України. – Від. рукописів. – Ф. 1 (Бібліотека Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові). – Оп. 2. – Спр. 42/а, арк. 2

⁹ ibid.

¹⁰ ibid., арк. 4

¹¹ Хронїка Наукового Товариства імени Шевченка, ч.1, 1900 р., с. 27

¹² ibid.

¹³ ibid., с.28.

¹⁴ Хронїка..., ч.9, 1902, с.20—26

¹⁵ ibid.

¹⁶ Хронїка..., ч.15, 1903, с.18

¹⁷ Хронїка..., ч.23, 1905.

¹⁸ Хронїка..., ч.24, 1905, с.10

¹⁹ Хронїка..., ч.58—59, с.16

 

04.08.2017