Їсти «начинені хімією» харчі ніхто не хоче. Однак їмо. Бо коли йдеться про сільське господарство, то добряче потруїти шкідників, «підсипати», щоби краще росло, зрештою, висіяти насіння генно-модифікованих сортів — це набагато простіше, аніж виростити продукцію «біо», «еко», «органік».
Екологічно чиста продукція вимагає суттєво більше праці, яка селу не окуповується просто з продажу своїх буряків чи капусти на базарі. Потрібні дотації на рівні держави. А їх у нас немає. Натомість є 164 на всю Україну (одинадцять з них в Галичині) органічних фермерських господарств, які свою продукцію готують здебільшого на експорт.
А тим часом в самій Україні попит на екологічно чисте щороку зростає.
Війна овочів
Згідно з українським законодавством, екологічна сертифікація є добровільною. По сертифікат звертаються тільки тоді, коли справді хочуть підтвердити «чистоту» того, що вирощують. І якщо вже фермер має таку посвідку, то покупець може бути певним, що придбав продукцію, не оброблену хімічно на жодному з етапів вирощування.
За інформацією Федерації органічного руху України, попит на «органіку» щороку зростає. У 2011 році споживання такої продукції було на рівні 5,1 млн. євро, а у 2012 — вже на рівні 7,9 млн.
«Господарства, які мають екологічну сертифікацію, вирощують свою продукцію з максимальним піклуванням як про землю, так і про людей. Фермер не може використовувати хімічно синтезовані добрива, засоби захисту чи насіння генно-модифікованих сортів. При цьому весь процес виробництва, включаючи посів, вирощування, збір, зберігання, переробку, пакування, постійно інспектують та сертифікують фахівці Федерації. В результаті отримуємо продукт максимально природний і безпечний», — запевняє Євген Милованов, голова Правління Федерації органічного руху України.
До слова, фахівці застерігають від найпопулярнішої помилки: мовляв, у бабусь під ринком — теж «органік». А це далеко не завжди так. Продавцям з базару доводиться вірити на слово, а вони з покупцями бувають не цілком чесними. Або й самі не знають, що продають, оскільки лише перепродують сільськогосподарську продукцію.
Шанс для України
Галицький фермер Олег Гураль після мандрів Швейцарією зрозумів, що українці просто мусять вирощувати органічну продукцію. Згодом у Німеччині та Польщі він познайомився ще з кількома підприємцями-органіками і тоді остаточно вирішив робити щось подібне в Україні. Тепер у нього є навіть свій деґустаційний ресторан, де всі пропоновані продукти вирощені на сертифікованих землях, а кожен відвідувач отримує тільки чисту страву на тарілці.
«Це моя філософія життя. Дід вчив мене працювати на городі, мабуть, це вже нюанси культури Галичини, де змалку прививають любов до того, що виросло біля тебе. Цим я живу з початку 2000 року. Зараз допомагаю іншим фермерам проходити сертифікацію, це тривалий процес, який займає кілька років», — розповідає Олег Гураль.
На думку фермера, нині українці мають чудовий шанс, бо у світі на натуральну продукцію попит просто шалений, а в нас — можливості, щоб її вирощувати.
«Але ми повинні розуміти, що в багатьох країнах це давно розвивається, як-от у Швейцарії. Щоправда, вони мають суттєву підтримку держави: на кожен вкладений франк отримують 80 сантимів дотації», — каже фермер.
Пряник для фермера
В Україні потужної державної підтримки «зеленим» господарствам немає. Щоправда, в деяких областях над цим вже почали працювати самотужки. На Івано-Франківщині обіцяють, що от-от розглянуть на сесії обласної ради документ, яким передбачать допомогти всім охочим господарствам розвивати в себе органічне вирощування продуктів. Надихнули тамтешню владу на цю справу місцеві фермери, які вже кілька років вирощують буряк, картоплю, моркву, полуниці та яблука з сертифікатами.
«На наступну сесію ми винесемо питання підтримки вирощування чистої екологічної продукції. Зараз ця програма у розробці. Разом з науковцями ми аналізуємо, що слід вирощувати і де. Маємо низку господарств, які готові і хочуть вирощувати чисті овочі, — каже Василь Ємчук, перший заступник голови департаменту аґропромислового розвитку Івано-Франківської ОДА. — Є кілька програм щодо розвитку аґропромислового комплексу, головний документ ми підписали до 2015 року. Ще маємо програму розвитку скотарства та сільськогосподарських кооперативів. На 2013 рік запланували витратити 1 мільйон 200 тисяч гривень: 780 тисяч — на тваринництво, решту — на рослинництво. За кошти програми плануємо вапнування земель, де є кислі ґрунти. Окрім того, ми боремося з борщівником Сосновського (небезпечна рослина, від контакту з якою виникають сильні хімічні опіки — «Z»). Цього року як ніколи багато земель засіялися цією рослиною, понад 500 гектарів».
На Львівщині про підтримку для фермерів обіцяють подумати восени. Як запевняє Петро Пешко, очільник комісії з питань розвитку села та аґропромислового комплексу у Львівській обласній раді, розвивати органічне фермерство якраз на часі, тож після цьогорічних жнив у Львові обіцяють зібрати фермерів для розмови на цю тему.
«У нас вже є низка підприємств, які цим займаються, але аби таких людей було більше, потрібно розробити спеціальну програму», — пояснює Петро Пешко.
Нині на Львівщині одна з небагатьох програм для підтримки рослинництва — компенсація за елітне насіння, яке закуповують фермери.
«Я чекаю, коли буде розпорядження голови ЛОДА про компенсацію за насіння, тоді відправлю пакет документів. У себе на господарстві ми вирощуємо насіння, а потім продаємо іншим господарствам. Цього року ми закупили 1 тонну насіння на 3 тисячі гривень, відшкодувати обіцяють 1 тисячу з цієї суми. Це насіння ячменю "Водограй", яке дає більший урожай, інше насіння має нижчу родючість», — розповідає Андрій Спільник, фермер з Львівщини.
Цього року органічним господарствам підтримки більше не пропонують. Проте, каже Євген Милаванов, якби держава зацікавилася цим сеґментом ринку, якби сприяла виробникам екологічно чистої сільгосппродукції, то український органічний ринок міг би досягти європейського рівня вже за 5–7 років.
08.07.2013