10 лютого 1944 року на шпальтах «Одесской газеты» з’явилася розгорнута стаття про створення в причорноморському місті, за ініціативи румунських комерсантів, професійного боксерського клубу «Ринг». Його бюджет вимірювався десятками тисяч райхсмарок, що давало можливість керівництву утримувати на постійній платні у 800 райхсмарок (8 тис крб.) 12 боксерів-професіоналів. За кожен переможний бій спортсмен – залежно від статусу поєдинку – отримував від 500 до 3 тисяч райхсмарок.  

У роки німецької окупації Галичини український хокей (гаківка) не мав таких успіхів, як футбол. Адже цей вид спорту є досить дорогим, і не всі тогочасні спортивні товариства могли собі його дозволити. До того ж, найкращі льодові арени призначалися для німців, а другорядні перебували у занедбаному стані.  

Українська влада та  корупція – ці два слова нині є майже синонімами. Ганебне явище так пронизало своїми щупальцями всі сфери життя країни, що, здається, ми вже ніколи з них не виплутаємося. При цьому нинішня Комуністична партія України наголошує, що це явище є надбанням української незалежності, мовляв, за часів СРСР таких речей не було. Але, як засвідчують архівні документи, корупція за тих часів процвітала – просто це не афішували. Навіть під час німецько-радянської війни посадовці наживалися на корупційних схемах.  

Торгівля зброєю на «чорному ринку», корумпованість правоохоронних органів, «кришування» поліцією бізнесменів, уникнення покарань за скоєні злочини через відкуп – усі ці проблеми, притаманні сучасному українському соціуму, були поширені 70 років тому, в роки німецької окупації України.  

«Те, що раніше робили євреї, у значно вдосконаленій формі нині роблять арійці. Обмін провадять на кожному рівні і у великих обсягах… Спекулянти примудряються отримати до 10 центнерів солі з Райху. Центнер солі в Україні можна обміняти на 1000 райхсмарок, а за фунт солі – отримати курку, за 10 фунтів солі – барана… Проведення обмінної торгівлі у великих обсягах можливе лише через підкуп чиновників, корупцію та грубі порушення… З України корупція поширюється на Райх…», – так описували окуповані українські землі у листах додому працівники німецьких фірм і державні службовці.

70 років тому в селі Будераж на Здолбунівщині провід ОУН (бандерівців) провів Першу конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії, намагаючись у такий спосіб створити єдиний антиб

65 років тому перемогою українських футболістів над литовцями завершилася Олімпіада народів Ді-Пі, яка тривала з червня по листопад 1948 року в різних містах Німеччини.  

У час зайняття Галичини червоною армією улітку 1944 року багато галицьких спортсменів еміґрували до Західної Європи. Але навіть на чужих теренах вони не полишали занять спортом. А окремі з них саме завдяки спорту зуміли знайти себе у перші роки на еміграції, в так званих «таборах Ді-Пі».  

В Києві помпезно відзначили 70-річчя визволення міста від нацистських окупантів. Цікаво, що всі попередні роки цю дату – 6 листопада – з таким розмахом ніколи не святкували. А цьогоріч від заходів, приурочених владою до річниці, голова обертом іде. Тут тобі і парад, і святкові концерти для ветеранів і молоді, і салют, і дещо дивний дозвіл Кабміну оголосити цей день вихідним для працівників бюджетних установ міста.    

70 років тому радянські війська звільнили Київ від вермахту. Ця операція в історії Другої світової війни була найкривавішою. Під час її проведення на догоду Йосифу Сталіну (вимагав оволодіти столицею України до 26-ї річниці «великого жовтня») без докору сумління загубили сотні тисяч солдатських життів, а надто – так званої «чорної піхоти».