В Києві помпезно відзначили 70-річчя визволення міста від нацистських окупантів.
Цікаво, що всі попередні роки цю дату – 6 листопада – з таким розмахом ніколи не святкували. А цьогоріч від заходів, приурочених владою до річниці, голова обертом іде. Тут тобі і парад, і святкові концерти для ветеранів і молоді, і салют, і дещо дивний дозвіл Кабміну оголосити цей день вихідним для працівників бюджетних установ міста.
Як згодом продемонстрували деякі телеканали, вихідний бюджетникам був потрібний, аби дружною шеренгою за списком їх можна було загнати на мітинги (для масовості). Така схема не є новою для сучасної української влади, адже більшість теперішніх урядовців шеренгами ходили на радянські мітинги. Як свідчить практика, вони стали гідними учнями своїх учителів.
Наша влада ніколи нічого просто так не робила, і нинішня не є винятком. За дивним збігом обставин, весь цей помпезний гамір стався «напередодні» можливих виборів мера Києва, а заодно на фактичному початку президентської кампанії. Тобто тоді, коли політики не оминають жодної можливості попіаритися перед електоратом. У цей час витрачені гроші ніхто не рахує. Тому ми не почули заперечень від прем’єра про недоцільність витрати коштів на такі заходи в часи економічної кризи – як це було під час відзначення 20-річчя Незалежності. Нагадаємо, що тоді Микола Янович заявив про неможливість масштабних святкувань, адже держава переживає складний фінансово-економічний період. Він уже минув? Ні. Але в 2011-му було далеченько до виборів, тому можна було економити бюджетні кошти.
А на 2014 рік, згідно з указом президента, заплановані ще одні грандіозні святкування – визволення цілої України від німецьких військ. І знову будемо відзначати «круглу дату» – 70 років. Я не здивуюся, якщо тоді Віктор Янукович 29 жовтня теж оголосить вихідним днем. Прецедент є.
Прикметно, що саме в такі дні влада згадує про ветеранів і, позичаючи очі в Сірка, обіцяє їм добротне соціальне забезпечення, а отже – й гідну старість. Проте наступного дня забуває за обіцяне. Коли ветерани жаліються на мізерні пенсії, уряд відрубує: немає коштів у бюджеті. Парадокс – Олександр Попов захотів і знайшов 7 мільйонів гривень на святковий салют 6 листопада, а на гідне життя ветеранам – не може. Щоправда, голова КМДА зауважив, що кошти пожертвували бізнесмени. Але бізнесмени в нас дають гроші «на благо держави», сподіваючись у майбутньому з допомогою урядовців «відбити» їх у рази.
Логічніше було би ці мільйони віддати ветеранам, а не вистрілювати у небо. Але влада не хоче так робити, бо втратиться грандіозність заходу, а, отже, й піар. На святковий концерт, із салютом на завершення, прийдуть десятки тисяч людей, і їм – між ділом – скажуть, хто організував свято. А ветерани отримають кошти, ЗМІ щось там про це скажуть – і все.
Був ще один варіант, як витратити кошти. У 1943-му під час переправи через Дніпро загинули сотні тисяч радянських солдатів, значну частину їхніх тіл досі не знайдено і не поховано за християнським звичаєм. Може, краще попросити бізнесменів-меценатів оплатити ці пошукові роботи? Але знову все впирається в широту піару...
Звичайно, ми маємо пам’ятати свою історію. Ось тільки влаштовувати святкування за радянським зразком на третьому десятку незалежності?.. В Європі, куди так прагне Україна, такі дні не святкують, а вшановують пам'ять про загиблих. І чиновникам навіть на думку не спаде піарити себе на цьому. А в нас люди з Партії регіонів кажуть в ефірі відомого політичного ток-шоу, що грандіозним концертом влада привертає увагу молоді до історії. Ну, що тут скажеш? У цивілізованих країнах увагу молоді до історії привертають не концертами, а чітко виробленою концепцією історичної пам’яті, зовсім відсутньою в нас. Там не змінюють наповнення підручників з історії за кожної зміни влади. І кожен реґіон не викладає історію на власний розсуд.
08.11.2013