У роки німецької окупації Галичини український хокей (гаківка) не мав таких успіхів, як футбол. Адже цей вид спорту є досить дорогим, і не всі тогочасні спортивні товариства могли собі його дозволити. До того ж, найкращі льодові арени призначалися для німців, а другорядні перебували у занедбаному стані.
У довоєнній Галичині хокейні команди існували у Львові, Коломиї, Станиславові, Тернополі. В кінці 1941 року відновили декілька з них. Серед перших фігурувала львівська «Україна», до складу якої ввійшли брати Юрко і Роман Дицьо, Микола Скрипій, Омелян Бучацький, Роман Маринець.
У січні 1942 року «Україну» як одну з найпопулярніших команд Галичини окупаційна адміністрація запросили на міжнародний кубковий турнір до Кракова. Поїздці посприяв «Відділ над молоддю та родиною» при Українському Центральному Комітеті. Згідно з реґламентом змагань, організованих німецькою командою D.T.S.G. (Deutsche Turn und Sport Gemeinschaft), 4 команди мали розіграти 3-4 січня між собою трофей. Суперниками львів’ян були D.T.S.G., Ostbahn і польський колектив Trzaniec («Тшанєц»). Перемогу в турнірі здобули українці, перемігши по черзі всіх своїх опонентів із розгромними рахунками.
На церемонії вручення призу українських спортсменів чекав неприємний сюрприз. Організатори відмовилися віддавати трофей переможцям, аргументуючи це тим, що нібито на кубку ще не вигравірували напис «Україна», а щойно це зроблять, його відразу відішлють до Львова. «Наше спортивне товариство, – зазначив у своїх спогадах «З футболом у світ» О.Скоцень, – ще довго чекало на цей трофей, але так і не дочекалося».
Згодом часопис «Краківські вісті», відзначаючи успіх хокеїстів «України» на турнірі, писав: «Майже вся команда, а передусім напад, показали чудову технічну підготовку, шалену швидкість, зіграність і притаманну молодим спортсменам віддачу. При цьому не варто забувати, що переїзд зі Львова до Кракова дещо виснажив спортсменів… Словом, наші молоді хокеїсти зі Львова полонили серце не лише нашої, а й німецької публіки».
Намагаючись взяти реванш за поразку у Кракові, німці вдруге запросили українців на турнір, тепер уже до курортного містечка Криниця – на 10-11 січня 1942 року. Отримавши дозвіл від німецьких властей на переїзд, делегація «України» вирушила в дорогу. Шлях до Криниці видався важким: 16 годин добиралися до Тарнова, там 12 годин чекали потяга до пункту призначення. «До Криниці приїхали ми пополудні, – писав О.Бучацький у своїх спогадах «Найкращий різдвяний спомин». – На двірці нас привітала незвичайно тепло делегація українців. До змагань було стільки часу, щоб умитися, попоїсти і перевдягнутися».
Омелян Бучацький на хокейному матчі в Криниці, січень 1942 року
На стадіоні були присутні близько 1 тис. вболівальників. Суперниками українців знову стали команди «Тшанєц», D.T.S.G. (Краків) і господарі D.T.S. (Криниця). Відповідно до регламенту, змагання починалися з півфіналів. Першу півфінальну пару склали «Тшанєц» і краківська команда. Другу – «Україна» та D.T.S. (Криниця). «Тшанєц» без жодних проблем переміг D.T.S.G. 4:0, тоді, як у протистоянні львів’ян і німців переможець визначився в овертаймі. Основний час матчу закінчився внічию, причому українці зрівняли рахунок за 2 хвилини до завершення гри, а в додатковий час дотиснули суперника.
У фінальному поєдинку «Україна» без проблем перемогла «Тшанєц» – 5:1. По дублю записали на свій рахунок брати Дицьо та раз відзначився Бучацький.
На урочистій церемонії закриття змагань бургомістр Криниці Наве вручив кришталевий кубок переможцю і побажав подальших перемог. Нацисти були вражені грою львів’ян. «Після обох турнірів німецька преса висловлювалася про «Україну» в самих суперлативах – захоплювалася технікою, швидкістю і знаменитою комбінаційною грою, – писав О.Бучацький. – Порівнювала з найкращими дружинами Європи. Крім цього наголошувала, що декілька наших хокеїстів – у першу чергу воротар і перша трійка могли б грати в кожній найкращій дружині в Європі. Здавалося, що перед «Україною» ціла Європа стоїть отвором».
Це була остання визначна перемога наших хокеїстів у роки німецької окупації. У подальшому зустрічі українських команд із військовими не проводилися через заборону влади. Офіційно зазначалося, що такі турніри організовують лише для німецьких команд. Сповіщення про це гравці «України» отримали напередодні від’їзду на черговий міжнародний турнір до Криниці. У ньому мали грати команди з Кракова, Криниці, Варшави, Радома та чемпіон Словаччини «Славія» (Братислава). «В останній хвилині одержав провід СТ «Україна» телефонічне повідомлення від спортивної влади у Кракові і Криниці, що в гаківкових мистецтвах у Криниці беруть участь тільки німецькі дружини, отже тим самим участи «України» не можна брати під увагу», – повідомили любителів хокею «Львівські вісті» від 6 лютого. Це була остання згадка в місцевій пресі про міжнародні турніри.
Загалом хокеїсти львівської «України» на турнірах із військовими в 1942 році зіграли 6 поєдинків, у жодному не програли, при цьому закинули 32 шайби, а пропустили – 10.
У січні 1943 року ланка спортивних ігор при Референтурі тіловиховання УЦК намагалася провести Краєву хокейну першість. Позмагатися за звання найкращої хокейної команди Галичини зголосились 6 колективів: «Україна» (Львів), УССК (Львів), «Заграва» (Станіславів), «Черник» (Станіславів), «Довбуш» (Коломия), «Сян» (Перемишль). Чемпіонат планували провести за олімпійською системою. Три пари в одному поєдинку мали визначити переможців, які в фіналі трьох розіграли би звання чемпіона. Господарі матчів зобов’язувалися 50% виручки з проданих квитків віддати своїм суперникам, а також завчасно повідомити місце і час проведення гри. Після проведення жеребкування склалися такі пари: в Коломиї: «Довбуш» – «Заграва», в Станіславові: «Черник» – УССК, у Львові: «Україна» – «Сян». Перші два матчі мали пройти в неділю 31 січня, третій – 7 лютого. Але запланований чемпіонат перенесли.
Потім УЦК провів змагання впродовж двох днів у Коломиї, на які приїхала лише львівська команда УССК і «Довбуш». Ці команди розіграли між собою звання чемпіона краю 1943 року. Перемогу з розгромним рахунком 9:3 здобули більш досвідчені львівські хокеїсти. Чемпіони в складі Е.Волинця, Л.Цимбалистого, Я.Гелена, Ж.Новаківського, О.Бучацького, Ю.Диця, Р.Диця отримали перехідний плакат УЦК і грамоту.
У січні 1944 року хокеїсти студентського клубу зіграли дві товариські гри зі збірною Львова. Перша (2 січня) завершилась із нічийним рахунком 4:4. Другій матч (9 січня) приніс перемогу 6:4 збірній міста. Власне, якщо вірити тогочасним газетним публікаціям, це було останнє хокейне протистояння у піднімецькому Львові.
05.01.2014