Можна нарешті пожити, а не проживати все на рівні заголовків. Але людство невротично оновлює стрічку новин, сподіваючись здибати повідомлення про кінець пандемії

Штучний інтелект, роботи, машинне навчання, біґ-дата. Проте достатньо з’явитися на горизонті якомусь вірусові, як все котиться під три чорти

Потрібен масовий привабливий міт, міський україноцентричний міт, котрий замінить старі совіцькі парадигми й лекала. Міт, котрий інтерпретуватимуть та розвиватимуть вже інші митці

Важливо, аби вітчизняний контент про українські реалії створювали самі українці. Бо якщо ми не будемо заповнювати ці ніші – Кремль радо це зробить за нас.

Шанс на перемогу «народних слуг» матиме така політсила, яка візуальне долатиме візією та підкріпить її раціо

Жити варто так, аби не зоставляти по собі зайвих слідів – ні на небі, ні на землі, ні в інтернеті. І плекати свій сад, аби не проскролити життя та планету.

Немає часу вникати – потрібно поспішати, аби дізнатися більше. Немає часу перевіряти інформацію – треба негайно постити, бо інакше випередять конкуренти

Є такі речі, вибір поміж котрих є визначальним. Цінності та влада, шлях власного розвитку. Делегувати право їх вибирати – це втрачати себе. Власне право називатись людиною

Поки що виглядає на те, що це і є те саме втілення ідеї держави в смартфоні. Держави пуш-повідомлень, котра задовбе вас своїм спамом

Ревіталізація через мистецтво: прекрасні переходи від буденної акустики цехів до мелодичного техно-індастріал саундскейпу створюють чудовий контраст із репертуаром місцевого хору – колектив «Чорнобривці» виконує здебільшого патріотичні та народні пісні.