Нещодавно вітчизняним інформаційним простором прогуркотіли заголовки, що ексспікер парламенту Дмитро Разумков міг би перемогти Володимира Зеленського в другому турі президентських виборів. М’яко кажучи, це пересмикування, але завдяки таким (і не лише) пересмикуванням і стають президентами. Зеленський не дасть збрехати.
Коли за рік-два до останніх президентських виборів соціологи почали включати в свої опитування коміка Володимира Зеленського та його віртуальну партію – в більшости це не викликало нічого, окрім глузливої посмішки. Та й самі перші рейтинги теперішнього гаранта Конституції бовталися в межах соціологічної похибки. Проте робота політтехнологів, нерішучість Святослава Вакарчука та антирейтинг інших політиків зробили свою справу. Поступово.
Цілком ймовірно, що переломний момент стався саме тоді, коли Зеленського почали включати в перелік кандидатів на боротьбу в другому турі. Робити це стали значно раніше, ніж рейтинг Зеленського дозволяв займатися такими маніпуляціями. Проте робили ж це не просто так, бо при моделюванні другого туру, на відміну від першого, вирішальну роль відіграє не рейтинг, а антирейтинг. І Зеленський за цим показником демонстрував шалену перевагу над тогочасним президентом Петром Порошенком, чого не демонстрували його найближчі конкуренти Юрій Бойко та Юлія Тимошенко. І ось цей засяг, з яким теоретично шоумен міг виграти, – це й зробило свою справу.
І ось тепер Разумков. Перевага, котру начебто міг би здобути в другому турі ексголова парламенту над чинним Президентом, відповідно до тих самих листопадових результатів соцопитування Центру Разумкова, становила 0,8%. Себто в межах похибки. Себто ні про яку навіть потенційну перемогу Разумкова не могло йтися, що засвідчує певну маніпулятивність заголовків тих медій, котрі її проголосили. Але ще ширшу посмішку вони викликають через те, що колишній спікер Ради, за результатами того ж опитування, до другого туру не вийшов би – в нього лише п’ятий показник (після Зеленського, Порошенка, Бойка та Тимошенко). Але роботу виконано. Повідомлення запущено в інфопростір.
Не віриться? Тоді ось результати найсвіжішого грудневого опитування… Центру Разумкова (як несподівано!): електоральна підтримка Дмитра Разумкова виросла із 5,5% до 7% серед всіх опитаних. А от при моделюванні другого туру Зеленський би тепер отримав на 12%!!! менше – 44% проти 56%. І байдуже, що в першому турі Разумков може бути, в кращому випадку, четвертим. Важливий посил. А до потрібного місця в таблиці він добереться через кілька наступних соціологічних бадань. Десь це вже було. Хм.
Зеленський все відчутніше починає набридати українцям. Його рейтинг хоч і залишається найвищим серед вітчизняних політиків, проте йде донизу, натомість зростає антирейтинг. І з наближенням виборів показники недовіри до нього лиш масштабнішатимуть, а підтримка – падатиме. Натомість Разумков тепер ні за що не відповідає й просто може час до часу критикувати владу, насолоджуючись красою гри, коли втратив посаду, але здобуваєш необхідний приріст популярности.
Здавалося б, що неможливість створити депутатську групу (більшість членів «Розумної політики» – списочники «Слуги народу», для яких вихід з фракції означатиме втрату мандату), а доводиться перебиватися лиш міжфракційним об’єднанням – це мінус, адже обмежує вплив. Не можна вивести своїх депутатів і розвалити коаліцію. Не можна торгувати золотою акцією. Проте це тактичні забавки, а насправді важлива стратегічна мета, тому в цій ситуації для Разумкова це плюс – не бути на виду й ні на що не впливати. Трохи світитися перед екранами, аби нагадувати ім’я своєї політсили і що ти живий, але при цьому не говорити нічого по суті, ніякої чіткости.
Разумкову важливо залишатися такою ж загадкою, якою був Зеленський для виборця. І ексспікер чудове все це розуміє. Ба більше, він може банально повторювати кампанію теперішнього Президента кількарічної давности і збирати вершки. Хоча, цілком ймовірно, що в обох цих кампаній один і той ж мозковий центр.
Можна було би довго говорити про якусь ідеологію, економічні та політичні преференції, про стратегію внутрішньої та зовнішньої політики, проте українцям це ж насправді здебільшого байдуже. Обрання флюгера Зеленського це чітко засвідчує. Чи багато українців можуть окреслити, яку саме політику провадить їхній президент? А політологи? Те саме можна сказати й про Разумкова, себто майже нічого, попри те, що цей чоловік близько двох років керував Верховною Радою.
Тож нічого дивного, що й зараз соціологи включають у свої опитування не лише Разумкова як потенційного кандидата на президентську посаду, а й додають його віртуальну партію до переліку тих, з кого респонденти мають обирати на парламентських виборах.
Тому варто очікувати, що Разумков продовжуватиме уникати гострих питань, як це робив Зеленський, тим самим залишаючи українцям простір для додумування та наповнення його ідей власними рожевими мріями. Бо дурень думкою багатіє. А потім знову плюється, якщо раптом, дууууууууууже несподівано, виявиться, що все не зовсім так чи абсолютно не так.
Тож немає нічого дивного, що віртуальний Разумков перемагає не менш віртуального Зеленського у віртуальному другому турі. Це було б смішно, якби не сум з того приводу, що це реальність.
13.01.2022