Чи здатна наша мова стати тлом для того, щоб завершити розмову про XX століття? Чи вистачить нам слів і як з ними продовжувати жити? Як потім використовувати ту ж мову для розмов про прекрасне? Людське, буває, входить у таку темряву, де нема мови, зрештою, як і самої людини.

«Вийти з мовчання…» демонструє рівень культурологічних студій в Польщі, уміння інтерпретувати прозові, драматичні, візуальні артефакти й у філософсько-естетичній перспективі бачити в них визначальні тенденції культурного та соціального вимірів.

Чим подібні covid-19 та Чорнобильська катастрофа? Чому попри те, що авторитарні країни є лідерами ядерної енергетики, безпека та авторитаризм є непоєднуваними?

Онлайн-читання у прямому ефірі, синхронний переклад та спеціально перекладені уривки ще невідомих в Україні авторів, насичені і відверті вечірні розмови з найцікавішіми автор(к)ами сучасної української літератури у вільному доступі.  Програма МАЧ 2021.

Щось у цьому абсурдистському сюжеті, у цій атмосфері безглуздих спроб «маленьких» бушонців стати «великими та видатними», є плачевним. Від нашарування комічних прийомів стає не так вже й смішно: реалії нашої дійсності виявляться такими близькими до світу «бушонців».

У класових суспільствах буття могло визначати свідомість. У суспільствах ризику навпаки – свідомість визначає буття. Минуле втрачає свою здатність визначити теперішнє. На його місце заступає майбутнє

Саме у жанрі мистецтва плаката якнайкраще можна спробувати інтегрувати сучасні мистецькі тенденції, діджитал інструменти, для того, щоб презентувати новий погляд на таку відому особистість як митрополит Андрей Шептицький.

Біле вино, зрештою, як і червоне, ні з Австрії, ані з Угорщини не врятує світ і не сповільнить плин часу, але періодичне віднайдення в ньому тієї леткої легкості вартує пошуку.

Малярське осмислення Шевченка і Франка в роботах Валерія Шаленка, виконаних в естетиці наївного мистецтва розкриває нам глибоку й гармонійну натуру самого художника, який передчасно відійшов у засвіти торік.

Ті, хто прямо дає відсіч ворогові, ніколи не є арифметичною більшістю суспільства. Зрештою, це і не потрібно. А що дійсно потрібно — присутність такого умовного бійця чи воїна у суспільній свідомості.