Доступність міста для дитячого пізнання є чималим показником якості життя у місті. А уявлення, які дитина формує під час дослідження простору, стають компонентом символічного капіталу міста, тому є важливими для різного роду мисленнєвих колективів міста, і для самих його мешканців.

Подолання минулого не є корекцією пам’яті. Досвід України показує: що менше реформ, то більше історичної пам’яті. Бо це емоційно, це діє, цим легко мобілізувати електорат

Бути людиною – це бути добрим і злим водночас, мати в собі тваринне й божественне, належати пітьмі й світлу. Розуміння своєї природи і прийняття своєї суті, а також подальше давання собі ради із нею, полягає насамперед у щирому визнанні власної внутрішньої темряви.

Цього тижня члени Шевченківського комітету приїдуть на вистави опери «Лис Микита» до Львова, щоб оцінити твір, який увійшов у другий тур конкурсу в номінації «Театральне мистецтво» на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року.

Український театр, який переживає зміну режисерських поколінь і зміну світоглядних моделей, незворотно опиняється на роздоріжжі репертуарної політики. І завмирає в нерішучості, обираючи між «вічним» і «сучасним».

Мисткиня підпорядковує загальний вигляд картин певній ритмічній, кольоровій і тональній градації, створюючи єдину органічну форму, яка найбільш вдало виявляє природну властивість матеріалу, – яскраво освітленого та майстерно ушляхетненого.

Використавши час соціальної ізоляції для творчих експериментів, поетеса і композитор стали спвівавторами аудіокнижки «Обійми мене…», якою прагнуть обдарувати слухачів настроєм об’єднання, любові та підтримки.

Яскраво виписаний малюнок домашньої деспотії дає акторці Ірині Швайківській багатий матеріал для сценічного втілення, з діапазоном інтонацій, з неодмінною присутністю елементів магічних народних ритуалів і наскрізним відчуттям Божої присутності.

Група львівських волонтерів підготувала спеціальні мілітарні листівки, календарі та розмальовку для привітань хлопцям, які проходять строкову службу і воюють на передовій.

Не так важливо, чи справді існував художник Марко Мазур, як те, що українське мистецтво все ще неналежно поціноване у світі – величезні пласти мистецької спадщини були викреслені з історії через російські репресії.