Програма концерту «За межі людського», яка у рамках V Міжнародного фестивалю LvivMozArt об’єднала творчість Ніколо Паганіні, Любави Сидоренко, Густава Хьолста та Стефанії Туркевич-Лукіянович, постала в цікавому концепті дихотомії пітьми та світла, диявольського та божистого, реального та ірреального. Виконавці вечора – Молодіжний симфонічний оркестр України/YsOU під керівництвом білоруського диригента Віталія Алексейонека, солісти – Софія Соловій, Яків Коваленко.
Першим з черги прозвучав концерт для скрипки з оркестром Ніколо Паганіні – італійського композитора-романтика, однієї з найскандальніших постатей музичного мистецтва: за віртуозну гру та неймовірну складність власних творів композитору приписували зв'язок із дияволом. Створені ще на початку ХІХ століття скрипкові партії і нині є еталоном професійності артиста.
Цього вечора соло скрипки лунало у виконанні юного віртуоза – Якова Павленка. У травні 2021 року він здобув Другу премію на Міжнародному конкурсі скрипалів «Odesa International Violin Competition» у м. Одесі, і власне нагородою стала можливість співпраці артиста з оркестром YsOU.
Гра Якова була витримана у кращих традиціях романтичного мистецтва. Музикант показав техніку, чіткість артикуляції, тонкі динамічні градації. Особливої уваги заслуговують кантиленні епізоди, виконані з романтичним піднесенням, характерними «зітханнями» на закінченні фраз та ледь помітними glissando у русі довшими ритмічними вартостями.
У першій концертній частині, де дуже тісно переплітаються віртуозні епізоди та розніжені мелодійні фрази, Якову Коваленку вдавалось швидко змінювати характер висловлювання, і показувати найтонші образні нюанси.
Не можна було не зауважити й майстерності диригента та оркестру, що зуміли створити довершений акустичний ансамбль.
Другий відділ вечора відкрила «Космічна симфонія» Стефанії Туркевич-Лукіянович – світова прем’єра твору першої української жінки-композиторки стала ще одним важливим крок на шляху популяризації творчості мисткині.
«Space symphony» – масштабне симфонічне полотно у трьох частинах: І частина Alpha (Земля); ІІ частина Galileo Galilei; ІІІ частина Місяць (Армстронг). Так показаний шлях людини до Космосу – від хаосу та незнання через спроби, помилки та терпіння до осягнення. Перед слухачем постають два пласти – поверхневий, що полягає в ілюструванні етапів технічного прогресу (споглядання небесних тіл – перші відкриття – підкорення Космосу), і значно глибший філософський пласт, що передбачає вдосконалення особистості та розвиток людства.
Характерною ознакою І частини стала велика кількість коротких мотивів у різних інструментів та груп оркестру. Тут варто відмітити неймовірну роботу диригента та оркестрантів, які зуміли втримати цілісність композиції. Фрази і мотиви у різних інструментів змінювали один одного у межах одного динамічного відтінку з поступовим зростанням гучності. Тому не було відчуття розрізненості, раптових вигуків чи динамічних «провалів». Кульмінація прозвучала в кінці частини, її можна назвати динамічно стриманою, проте з неймовірною внутрішньою силою.
У ІІ частині (Галілео Галілей) вчувалось більше особистого, душевного. На фоні загального тривожного характеру музики виринали мелодійні соло віолончелі, англійського ріжка, струнної групи. Хоральні мотиви, квартові поєднання викликали асоціації із звуковим простором часів Галілео Галілея.
ІІІ частина (Місяць, Армстронг) відображала Космос – холодний та химерний. Відтак, на першому плані – колористика тембрів та гармоній. Перед слухачами постав калейдоскоп звуків: вигуків, посвистів, стукоту тощо. Напевне, єдина тема, що привертає увагу слухача – уривок гімну Америки, введена у партитуру з притаманною композиторці несподіваністю та лаконічністю.
Виконавцям та диригенту більш ніж вдало вдалося створити цілісну музичну-образну композицію, передати різні настроєві нюанси. За відносно короткий час тривання симфонії (близько 15 хвилин) музиканти на повну дали відчути погляд композиторки на шлях людства до осягнення Всесвіту.
Музичне полотно органічно доповнив і візуальний ряд, створений на основі малярських творів Соні Делоне. Під час першої частини на екрані чітко прочитувались гори, які то зринали, то розчинялись (ілюстрація етапу формування Землі). В ІІ частині анімація була більш статичною, на зміну хвилям прийшли відцентрові рухи (як символ наукових відкриттів, розширення людських можливостей, збагачення знань). В ІІІ частині не можна не звернути увагу на особливу чіткість ліній та геометричних фігур (як уособлення досягнутої людиною досконалості, опанування Космосу, де коло – як символ Місяця).
Наступний твір логічно продовжив програмну лінію концерту. Спокій, невагомість, світло … Цей асоціативний ряд характеризує твір сучасної львівської композиторки Любави Сидоренко (1979 р.н.) «Білий Ангел» для сопрано та електроакустичного фортепіано (2009). Поетичною частиною твору став однойменний вірш Ігоря Калинця, що своєю чергою інспірований роботою «Ангел» Сальвадора Далі.
Бездоганне виконання відомої оперної співачки Софії Соловій перенесло слухачів у химерний світ на межі реального та потойбічного. Розвиток музичного матеріалу – плинний, без звичного для слухача передчуття кульмінації, повторів та інших композиційних «атрибутів» класичних творів. Це – твір-медитація, який від перших до останніх приковував увагу до сцени.
На завершення програми оркестр виконав частину «Юпітер» з симфонічної сюїти «Планети» Густава Хьолста. Написана ще на початку ХХ століття, вона відобразила зовсім інше бачення Космосу – як далекий казковий край, без тривоги та мороку, який ми побачили у творі С. Туркевич-Лукіянович. Фінальний твір прозвучав у виконанні оркестрантів у особливому піднесеному настрої. Варто відмітити чудове виконання групою мідних духових інструментів та ударної групи.
Загалом програма презентувала різні епохи та композиторські стилі, і показово, що й звучання оркестру, і диригентський штрих були різноплановими: романтична бравурність Паганіні, гострота та лаконізм Туркевич-Лукіянович, медитативність Сидоренко, оптимізм та піднесеність Хьолста, – уся ця широка палітра композиторських інтенцій яскравіла у доречному й доладному виконані музики, що справила слухачам неабияку естетичну й інтелектуальну насолоду.
Фото: сторінка fb Міжнародного фестивалю LvivMozArt, авторка Ельза Жеребчук
31.08.2021