Естетика божевілля у виставі має полярне значення, бо можемо також говорити про "шляхетне божевілля" як цінність моральної позиції Філоктета, який відкидає деградований світ.

Історія вчить, що той величезний поступ, який ми маємо, неможливий без катастрофи. Зворотна сторона поступу кривава та небезпечна.

Культура ніде не обмежується індустріями культури, хоча вділяє їм сили. Її сила співмірна людському зусиллю, і коли приділити цьому зусиллю належну інституційну увагу, якщо сприймати його не бонусом, а суттю, то ми ще здивуємося його фундаментальним наслідкам.

Своїми «Любовними елегіями»  блискуче дебютував, безсмертними «Метаморфозами»  прославився, а за поему «Мистецтво кохання» був вигнаний із Риму.

Нам досі складно прийняти факт, що дихотомія між українцями, які опинилися по різні боки барикад, – фальшива. Вона не про війну, вона про наше її сприйняття

Між публікою і театром вже не стільки єдності, як це було в період ренесансу в театрі ім. Марії Заньковецької. Ми тепер втратили контакт з публікою, а треба тримати рівень як на рівні професії, так і на рівні духу.

Коли працюєш із такими абстракціями, як час, простір, взаємозв’язки, то в певний момент чуєшся медіумом: коли щастить увійти в певний потік, починаєш ловити ритми та фактично їх оприявнювати.

Герої роману — донори-клони зроблені із людського матеріалу. Автор називає його словом «a possible», яке Софія Андрухович перекладає як «ймовірний/ймовірна я». Сенс існування клонів у тому, щоб бути донорами для справжніх людей.

"Застав я тут в Домбю голод, нещастя. Вози, на яких вивозили трупи, як сміття…".  Відзначаємо 135-річчя від уродин Лева Ґеца

Цифрова нерівність, кіберзлочинність, загальна вразливість нашого цифрового "я" – чи є місце етиці та приватності у сучасному диджіталізованому світі?