Несамовитий ритм ліній і плям, екзальтованих форм і контрформ: обвуглені груші граків, сяйво спокуси дзьобатих плодів, вазонкова порість, розсипи кави, стовп пари над чайником вибуховою вертикаллю, чорне птаство пожадливе, що по миті вже мертве, – грона наших тривог.

Кераміка Ганни Друль: Людина є рушій поступу і творець цивілізації, митець і автор шедеврів. Вона має здатність любити і собою жертвувати. Водночас її вроджена агресія є каталізатором війн. І виникає питання: чи це все ще людина?

Жодних самоповторів, вичовганих кліше, стилістичного упізнавання з першого погляду, жодної комфортної закубленості в окресленому ареалі побутування. Присутність несподіванки простежується в кожному творі Ганни Друль.

Із спізненням, але в українському мистецтві другої половини ХХ століття таки постали самобутні твори світового рівня й музейної художньої цінності. Уведені вони до рангу пам'яток чи загрожені?

У Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» відкрилась виставка «Моє серце рветься на волю», де представлені експонати зі збірки Тернопільського історично-меморіального музею політичних в’язнів.