Джордж Сорос — знаний американський фінансист і філантроп мадярського походження — вже не раз доводив своє щире українофільство. І ще раз продемонстрував його, даючи інтерв’ю австрійській газеті Standard. Водночас він вказав на хиби, притаманні європейцям в оцінці України та її ролі. А також мимоволі викрив і власні помилки в оцінці конфлікту на сході України.  

Тінь гібридної війни лягає на Молдову чимраз густіше. Загрози аґресії від Росії набувають чіткіших форм. Роль тамтешнього Донбасу чудово зможе виконати Гагаузія, новообрана керівниця якої навіть не те що не приховує, а й нахваляється своїми тісними контактами з Кремлем.    

Партія чинного прем'єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу «Лікуд» вийшла лідером з дочасних парламентських перегонів. Хоча інтриґа щодо формування уряду все ще залишається. Можливі три варіанти, про які йтиметься далі. Кожен з них залишить свій глибокий відбиток на майбутній політиці Ізраїлю щодо Палестини й на добрих взаєминах з Вашинґтоном і Брюсселем.    

Нафта на світових енергетичних біржах знову почала дешевшати. Сподівання російських урядовців, що ціна за барель незабаром досягне 80-ти доларів, що дозволило б Росії вийти з рецесії, розбилися вщент. Нині всі аналітики енергетичного ринку безапеляційно стверджують: «чорне золото» дешевшатиме, оскільки у світі відчувається його надмір, нафтосховища вичерпують свій потенціал.    

У вівторок, 3 березня, в Москві на Троєкуровському кладовищі поховали Бориса Нємцова. Тисячі людей прийшли попрощатися з одним з найславніших лідерів російської опозиції, якого невідомі нападники застрелили в самому центрі Москви пізно ввечері 27 лютого. Катафалк з його тілом люди проводжали під гучні оплески і вигуки «Росія буде вільною!». Може, й буде колись. Але коли? Чи спровокує смерть Нємцова бунтарські настрої в Росії?    

Парламентські вибори в Естонії, які відбулися 1 березня, сподівано завершилися перемогою урядової Партії реформ. Щоправда, до законодавчого органу – Рійґікоґу – потрапили дві нові партії, а ще проросійська Центристська партія поліпшила свої результати. У будь-якому разі є підстави поміркувати над політичною ситуацією в малій, але гордій балтійські державі.                                                               Тааві Рийвас

Нещодавно у середовищі країн-членів НАТО сталася неприємна, але знакова подія: Берлін відмовив Вільнюсу у його проханні щодо постачань новітнього озброєння. Прецедент дав привід укотре замислитися, з одного боку, над спроможністю Північноатлантичного Альянсу спільно протистояти загрозі ззовні, а з іншого — над впертим намаганням Берліна не допустити постачання зброї до України.                    

Сьогоднішня ніч проти 19 липня відзначилася історичною подією: політичне керівництво України вирішило запросити міжнародних миротворців у зону конфлікту. Це фактично радикальна зміна позицій Києва у цьому питанні. Аналогічно змінила свою позицію і Москва, але вже зі «за» на «проти».  

Депутати Бундестаґу висунули бундесканцлерку Німеччини Анґелу Меркель на Нобелівську премію миру. В такий спосіб вони бажають вшанувати її заслуги у справі відновлення миру на сході України. Хоча сама німецька лідерка вважає, що до реального миру й спокою там ще далеко. Щобільше, вона не відкидає можливості відновлення кривавих боїв найближчим часом.      

Україна, безумовно, була центральним персонажем на 51-й Мюнхенській конференції з безпеки. Фактично всі головні дебати крутилися навколо неї і російської аґресії. Щоправда, вирішення питання надання збройної допомоги Києву зависло у повітрі. Але позитив полягає вже в тому, що його принаймні обговорюють на найвищому рівні. Отже, жевріє надія, що Мюнхен-38 не повториться.