Нещодавно у середовищі країн-членів НАТО сталася неприємна, але знакова подія: Берлін відмовив Вільнюсу у його проханні щодо постачань новітнього озброєння. Прецедент дав привід укотре замислитися, з одного боку, над спроможністю Північноатлантичного Альянсу спільно протистояти загрозі ззовні, а з іншого — над впертим намаганням Берліна не допустити постачання зброї до України.                    

Сьогоднішня ніч проти 19 липня відзначилася історичною подією: політичне керівництво України вирішило запросити міжнародних миротворців у зону конфлікту. Це фактично радикальна зміна позицій Києва у цьому питанні. Аналогічно змінила свою позицію і Москва, але вже зі «за» на «проти».  

Депутати Бундестаґу висунули бундесканцлерку Німеччини Анґелу Меркель на Нобелівську премію миру. В такий спосіб вони бажають вшанувати її заслуги у справі відновлення миру на сході України. Хоча сама німецька лідерка вважає, що до реального миру й спокою там ще далеко. Щобільше, вона не відкидає можливості відновлення кривавих боїв найближчим часом.      

Україна, безумовно, була центральним персонажем на 51-й Мюнхенській конференції з безпеки. Фактично всі головні дебати крутилися навколо неї і російської аґресії. Щоправда, вирішення питання надання збройної допомоги Києву зависло у повітрі. Але позитив полягає вже в тому, що його принаймні обговорюють на найвищому рівні. Отже, жевріє надія, що Мюнхен-38 не повториться.    

Німецький бізнес починає втрачати інтерес до Росії. У ділових колах Німеччини зростає розчарування Росією, її ринками й господаркою. Шанси, що німецькі підприємці знову стануть стіною проти антиросійських санкцій, виглядають щораз примарнішими.    

На позачергових виборах у Греції впевнено перемогла коаліція радикальних лівих сил СІРІЗА. Такий вислід може фатально вплинути на економічну стабільність у цілій Європі. Вихід Греції з єврозони, про який говорили кілька останніх років, стає чимраз реальнішим.    

Останнім часом МЗС Росії мусить відбиватися від атак, які мовою користувачів соцмереж в Інтернеті можна було б назвати «жорстким тролінґом». Майже одночасно Москву «затролили» США, Польща і Японія. Що ж, це теж одна з граней сучасної інформаційної війни, і вона має свій сенс.     Почнемо з так би мовити «найтлустішого» тролінґу. Він пролунав у виступі президента Сполучених Штатів Барака Обами перед Конґресом.  

У Вірменії кілька днів поспіль відбуваються протестні демонстрації. Почалися вони як вилив гніву проти жорсткого вбивства вірменської родини російським солдатом-дезертиром, а переросли в антиросійські акції протесту зі спалюванням прапора РФ.      

Саміту в Астані таки не буде, принаймні поки що. На ньому мали зійтися лідери України, Франції, Німеччини та Росії, щоб спробувати вирішити проблему російської аґресії на Донбасі. Вівторкові перемовини в Берліні голів МЗС згаданих країн мали підготувати ґрунт для саміту, але вони завершилися безвислідно.    

Безпрецедентний за числом учасників антитерористичний марш пройшов недільного вечора центром Парижа. Близько мільйона людей вшановували пам'ять працівників журналу Charlie Hebdo, що загинули внаслідок збройного нападу на редакцію. Тим часом французькі та міжнародні експерти розмірковують над версіями теракту й намагаються зрозуміти, хто був його лялькарем.