Парламентські вибори в Естонії, які відбулися 1 березня, сподівано завершилися перемогою урядової Партії реформ. Щоправда, до законодавчого органу – Рійґікоґу – потрапили дві нові партії, а ще проросійська Центристська партія поліпшила свої результати. У будь-якому разі є підстави поміркувати над політичною ситуацією в малій, але гордій балтійські державі.
Тааві Рийвас
Отже, парламентські вибори в Естонії, з одного боку, не віщували жодних радикальних змін. Економічне зростання в країні було найвищим не лише серед держав Балтії, не лише серед держав Східної Європи. Естонія стала лідером зростання в Європейській Унії. При тому світові рейтинґові аґенції прогнозують підвищення зростання ВВП країни ще принаймні пртягом наступних двох років.
З іншого боку, саме за часів економічної стабільності та соціального добробуту електорат країни зненацька відчуває втому від уряду й задається питанням: а чи не час змінити владу?
І певні зміни в естонському партійно-політичному ландшафті таки відбулися. Погляньмо на виборчу статистику. Її завдяки можливості інтернет-голосування (з якої скористалися близько 20 відсотків виборців), оперативності роботи виборчих комісій і невеликим розмірам самої країни, вдалося підбити й оприлюднити ще до опівночі проти понеділка.
Результати виявилися такими. Партія реформ здобула 158 885 голосів – (27,7%) і 30 місць в Рійґікоґу. На другому місці – Центристська партія, яка заробила 142 442 голоси (24,8%) і 27 місць в Рійґікоґу. Третє місце посіла Соціал-демократична партія, набравши 87 257 голосів (15,2%) і 15 місць в Рійґікоґу. На четвертому місці – Союз Батьківщини і Res Publica – 78688 голосів (13,7%) і 14 місць в Рійґікоґу. П'яте місце за Вільною партією Естонії, у неї – 49 883 голосів виборців (8,7%) і 8 місць в Рійґікоґу. І нарешті шосте місце посіла Консервативна народна партія Естонії – 46 770 голосів (8,1%) і 7 місць у парламенті. Дві останні партії вперше потрапили до законодавчого органу. Загалом на парламентських виборах проголосували 63,7% виборців.
Попередній уряд формували дві політичні сили: Партія реформ і Соціал-демократична партія. Перша мала в Рійґікоґу 33 місця, друга – 19. Отже, разом реформатори й соціал-демократи, мавши 52 мандати, мінімально забезпечували собі більшість в естонському парламенті, який налічує 101 депутата.
Варто зазначити, що Партія реформ перебуває в урядових коаліціях з певними перервами вже останні 20 років. Спершу як молодший партнер, а від 2007 року – як лідер урядової коаліції.
Чинний прем'єр Естонії Тааві Рийвас є наймолодшим керівником уряду в Європейській Унії. Прем'єрську посаду і головування у Партії реформ він здобув минулого року в спадок від Андруса Ансипа, який подався на Олімп брюссельської політики, обійнявши посаду віце-президента Європейської Комісії.
Молодий політик буде змушений самостійно продемонструвати свій хист у справі кування коаліції та формування нового уряду. І це вже буде не так просто. Адже тепер колишні коаліціянти диспонують лише 45 парламентськими «багнетами», а отже, їм доведеться закликати до урядової спілки ще одного концесіонера.
Естонія – не Україна, там не звикли зволікати з формуванням уряду по кілька тижнів. Щойно стали відомими результати голосування, як відразу ж почалися коаліційні перемовини.
О другій годині ночі 2 березня, в талліннському готелі Palace за одним столом опинилися представники потенційної урядової коаліції – голова реформістів Рійвас, лідер соціал-демократів Свен Міксер та член Вільної партії Артур Тальвік.
Як повідомили естонські мас-медія, першим з кімнати о 2:45 вийшов Тальвік. Він запевнив журналістів, які чували під дверима, що його не проганяли, а перемовини відновляться після завершення нарад на рівні політрад партій. Зокрема, нарада в потенційного нового учасника урядової коаліції – Вільної партії – відбудеться у вівторок зранку.
Зустріч у готелі Palace закінчилася о 03:15. Прем'єр-міністр Рійвас одразу застеріг журналістів, щоб вони не називали її «коаліційними перемовинами». «Це була лише бесіда», – запевнив він. Рійвас додав, що перші офіційні переговори почнуться щойно після завершення наради керівництва партій. До речі, Партія реформ теж запланувала свою політраду на вівторок. Рійвас натякнув пресі, що колишнім коаліціянтам вдалося знайти з Вільною партією точки дотику.
Утім відомо, що Партія реформ має намір побалакати й з представниками Союзу Вітчизни та Res Publica. Тому остаточно говорити про конфіґурацію урядової коаліції ще зарано.
Можна лише з впевненістю стверджувати, що до неї не увійде Центристська партія – найбільша опозиційна політична сила країни. Більшість учасників виборів наперед заявили, що не будуть об'єднуватися з центристами у коаліцію за жодних умов. І навіть президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес ще 2010 року, після політичного скандалу з центристами (про нього – згодом), дав обіцянку «не допускати Центристської партій до уряду», якщо не відбудеться змін в її керівництві.
Чому ж так всі цураються цієї партії і хто ж є її лідером? Партію було створено ще на світанку естонської незалежності – 11 жовтня 1991 року. Очолив її Едґар Савісаар – один із засновників антирадянського Народного фронту Естонії, перший прем’єр-міністр незалежної держави, творець концепції економічної незалежності країни etc.
Едґар Савісаар
Свого часу він був чи не головним прокляттям Кремля і російськомовних громадян Естонії. А сьогодні – він їхня головна надія. Що ж привело Савісаара з табору «естонських самостійників» у лави «друзів Росії»? Головною причиною експерти вважають корупційні скандали.
1995 року Савісаар мусив з ганьбою подати до демісії зі своєї тодішньої посади міністра внутрішніх справ. Його спіймали на намаганнях підслуховувати опонентів. Тоді він вперше пообіцяв покинути політику, але раз за разом порушував свою обіцянку.
Зрештою, чого ж йому відмовлятися від політичної кар'єри? У свої 64 роки він залишається одним з найпопулярніших політиків країни. Таллінці від 2007 року обирають його своїм мером, а на недільних парламентських виборах він став чемпіоном за кількістю відданих за нього голосів, обійшовши ледь не вдвічі чинного прем'єр-міністра.
Для характеристики самої Центристської партії вистачило б вже того, що ще 2004 року вона уклала угоду про співпрацю з «Єдиною Росією». Експерти нині виявлять чимало доказів того, що партія отримує щедрі фінансові вливання з Кремля. Так, приміром, у грудні 2010 року Поліція безпеки Естонії оприлюднила інформацію, згідно з якою, голова найбільшої опозиційної партії, мер Таллінна Едґар Савісаар, просив у російської сторони надати «законспірованим способом» кошти на проведення виборчої кампанії. Звернення Савісаар адресував керівникові компанії «Російські залізниці» Володимиру Якуніну. А гроші на парламентську виборчу кампанію мали б надійти під виглядом фінансування будівництва православної церкви в талліннському районі Ласнамяе.
Зрозуміло, що після цього скандалу Центристська партія втратила будь-яку довіру серед автохтонних мешканців Естонії, проте здобула додаткову підтримку – серед російськомовних. Саме цим можна пояснити, що вона на цих парламентських виборах отримала на півтора відсотки голосів більше, ніж на попередніх.
Утім, враховуючи, що перемогу таки здобули «реформісти», треба сподіватися, що курс Естонії найближчими роками не зміниться. Керівництво країни й далі присвячуватиме багато уваги зміцненню оборони (у тому з допомогою НАТО), триватиме нарощування військових витрат з огляду на щораз більшу небезпеку від Кремля. Не зміниться, найпевніш, й економічна політика уряду, оскільки вона довела свою цілковиту ефективність.
02.03.2015