Негативні процеси в китайській господарці виявилися не випадковим і не тимчасовим явищем. Ознаки глибинності кризи ми отримуємо звідти чи не щотижня. А негаразди в Піднебесній здатні спричинити поважні пертурбації у світовій економічній системі загалом.    

Нові аспекти польської геополітики    

У четвер, 23 липня в Криму відбулася не надто приємна для України подія: півострів відвідала делегація французьких депутатів. Кремлівські речники вже висловили надію, що ці відвідини стануть першим кроком у визнанні Заходу приналежності Криму до Росії. Чи не поспішили?    

У Відні у вівторок, 14 липня, нарешті поставлено крапку в безпрецедентному за тривалістю і напруженістю переговорному марафоні. Тегеран і «шістка» міжнародних посередників завершили роботу над всеосяжною угодою щодо іранської ядерної програми, до якої йшли майже 13 років.    

Цього тижня білоруські депутати вирішили питання з датою виборів президента. 11 жовтня цього року білоруси обиратимуть собі нового лідера. Ну, як нового? Шанс, що переможе не чинний голова держави, балансує коло нуля на межі статистичної похибки.    

Почався «вірменський Майдан»? Акції протесту проти зростання тарифів на електроенерґію в Єревані переросли в сутички з правохоронцями. Проблема з соціальної площини переходить в політичну. Антиросійські настрої в республіці зростають.    

Фірташівська афера з Аґентством модернізації України (АМУ) несподівано набула польського розвитку. Двоє колишніх прем'єрів Польщі висловили бажання співпрацювати з опальним українським олігархом. Отже, Дмитро Фірташ не має наміру складати зброю в боротьбі за Україну.      

Саміт G7, який відбувся на початку цього тижня у замку Ельмау в Баварських Альпах, ознаменував перехід позиції Заходу від розриву до конфронтації з Росією. Принаймні позірної. Про умиротворення Москви вже не йшлося, лише про санкції. Україна ж у цій конфронтації перетворилася з містка чи сірої зони на палицю для биття.    

Важко пояснити з раціональних позицій, чим керувалися російські пропаґандисти, запустивши в ефір документальну (радше псевдодоукментальну) стрічку «Варшавський договір – розсекречені сторінки» про празькі події 1968 року. Те, що вона мала б спровокувати дипломатичний скандал між Прагою й Москвою, між Братиславою й Москвою, – було зрозуміло з перших кадрів. У такий спосіб Кремль, за цілком дивною логікою, втрачає останніх союзників у Європі.

Європейський політикум перебуває на порозі великої реструктуризації: антисистемні політичні сили нарощують свій вплив. Про це ще раз засвідчили результати локальних вибрів в Іспанії.