Зайве казати, що негативний результат на нідерландському референдумі став тлустою ложкою дьогтю в діжці меду – солодких євроатлантичних устремління України. Але й для самого європейського проекту він став не меншою прикрістю і загрозою. Деякі європейські топ-політики навіть стверджують, що для Брюсселя це може вилитися у значно серйозніші проблеми, аніж для Києва.
«Тепер слід перейматися долею “цивілізаційного проекту Європа”», – застеріг голова Європейського Парламенту Мартін Шульц, коментуючи для журналістів видавничої групи Funke Mediengruppe результати голландського референдуму.
Палкий друг України, депутатка Бундестагу від Партії Зелених Ребека Гарм у цьому контексті вказала на вади плебісцитної демократії. «18% виборців Нідерландів загрожують поставити під питання Угоду про асоціацію з Україною, яку вже підписали всі європейські уряди й ратифікували парламенти. Це приховує в собі ризики для цілої структури Європейської Унії», – зазначила вона.
Загалом не таємниця, що ЄУ нині переживає досить глибоку політичну кризу, на яку чітке «Nee», сказане нідерландцями з приводу угоди про асоціацію з Україною, лише зайвий раз наголосило на ній. Політична криза Унії має кілька складових: це і міграційний криза, і криза довіри, і різнобій голосів у конфлікті з Росією, і зростання популярності євроскептичних партій, і невирішена грецька проблема...
Як слушно зауважив уже цитований нами Мартін Шульц: «Арґументи, з якими «Nee-табір» проводив кампанію і набував прихильників, стосувалися найрізноманітніших речей, але тільки не суті питання», – а саме угоди про асоціацію ЄУ-Україна. Мав він на увазі те, що голландці, які проголосували проти Угоди, радше мали на увазі голосування проти Унії як такої.
Прем’єр Нідерландів Марк Рюте голосує «за»
Це для українців цей документ має сакральне значення. Адже саме його непідписання запалило багаття народного повстання в Україні в листопаді 2013 року. Цей договір привів до повалення режиму Віктора Януковича і становлення, як нам здавалося, держави нової якості. Нам надзвичайно прикро, що саме нідерландці, які теж постраждали від російської агресії на Донбасі, створили нам проблеми на шляху до євроінтеграції.
Для пересічного ж голландця цей документ – зайве бюрократичне нагромадження у й без того забюрократизованій унійній системі. Це зайвий зв’язок з корумпованою, неправовою, жебрацькою (за західноєвропейськими мірками) країною, де ще й до того тривають воєнні дії. Це ще й спосіб позбутися зайвого конкурента на досить тісному аграрному ринку ЄУ, де Нідерланди грають далеко не останню скрипку.
Окрім того, Україні не поталанило, що її питання вирішується в Європейській Унії в той момент, коли, як вже згадувалося, маятник прихильності до «цивілізаційного проекту Європа», підходить до апогею торжества євроскептичних настроїв. Звичайно, прихильники Nee успішно скористалися туманними страхами людей – страхом перед напливом українців або вступом в ЄУ чергового лузера, не налаштованої на партнерство східноєвропейської країни зі слабкою економікою. Безумовно, кремлівська пропаганда має потужний вплив на західне суспільство. І вона теж зробила свою справу – і через «Рашу тудей», і через проплачених публіцистів, і з використанням інших провокаційних засобів.
Утім, нідерландське Nee – це не лише перемога Путіна, а й перемога всіх тих, хто з задоволенням стали би свідками негайного розпаду Європейської Унії. Навіть попри те, що підсумки референдуму не мають юридично зобов'язуючої сили для влади Нідерландів. Але якщо чинний уряд лібералів проіґнорує думку населення, то стане мішенню звинувачень в тому, що його не турбує воля народу.
Ініціатор референдуму правий популіст Ґеерт Відерс
Так, можна зробити оптимістичний підрахунок: у референдумі взяло участь лише 32 відсотка нідерландських виборців, з них лише 61 відсоток проголосував проти Угоди – отже неприхильними до асоціації ЄУ-Україна є якихось 18 відсотків електорату далеко не найбільшої європейської країни.
Утім більше 10 років тому Унія вже була свідком того, як приблизно така ж частка мешканців «країни тюльпанів» заблокувала ухвалення Конституції ЄУ. Це своєю чергою зупинило процес глибшої інтеграції. А саме тоді був надзвичайно слушний момент. Європа тоді прагнула єдності. Момент було втрачено.
Те ж саме може статися й тепер. Якщо Нідерланди стануть єдиною з 28 країн-членів ЄУ, яка відмовиться ратифікувати Угоду, то весь механізм договору може похитнутися. Саме тому для Брюсселя підсумки референдуму – це подвійний ляпас, це визнання нефункціонабильності механізмів ухвалення рішень.
Експерти досі ламають голови над питанням: як так, адже в часи підписання Маастріхтського договору, Шенґенського договору, впровадження єдиної валюти Нідерланди були чи не найактивнішою країною у царині євроінтеграції. Саме голландці беззастережно приймали всі євроінтеграційні новації. Що трапилося з ними за останні 15-20 років?
Та нічого особливого не трапилося. Звична проблема втрати ентузіазму й захоплення. Євроінтеграція всім давно приїлася, всі забули в чому полягає її мета, її функції, які вона дала переваги. Нині ніхто особливо не замислюється над тим, які ідеї закладалися в «європейський проект», чому йому так життєво необхідний розвиток. Всім європейцям нині кидаються у вічі проблеми, породжені Унією, а її переваги заховалися за пеленою буденності.
Голландський філософ, політик, дослідник проблем тоталітарного суспільства Сібе Шаап в інтервю для «Дзеркала тижня» дав таке пояснення небажання його співвітчизників робити зайві кроки в бік євроінтеграйції:
«Потужний потік біженців із Сирії, Північної Африки, Афганістану тощо був напруженим, і прибули вони за дуже стислий час. Це дестабілізує настрої в Європі. Тим часом ми також маємо справу з радикалами, які двічі закладали вибухівку в Парижі, а тепер і в Брюсселі. Відтак, чимало населення відчуває невпевненість, не знає, як на це реагувати, боїться. І це хороша пожива для нових популістів, які з'явилися нині в Європі, таких, як "Національний фронт" Марін Ле Пен у Франції, AFD в Німеччині ("Альтернативи для Німеччини"), "Партії за свободу" Ґерта Вільдерса в Нідерландах. Вони починають налаштовувати людей проти біженців, ісламу тощо. Це пряма загроза для ЄУ. Оскільки ми бачимо такі тенденції, посилюється схильність до націоналізму, і є бажання закрити свої кордони та забути про ЄУ».
Але можливо саме фіаско на референдумі змусить керівництво Європейської Унії замислитися над існуючими проблемами, спробувати знайти їхнє вирішення. Адже підмурівок «європейського проекту» чимраз активніше підточують хвилі скептицизму. І з цим треба негайно щось робити.
09.04.2016