Польща під монітором ЄУ

Польща потрапила під унійний монітор. Таким було рішення Європейської Комісії, яка у середу, 13 січня, провела в Брюсселі засіданні, на якому обговорювалося питання про дотримання норм і принципів правової держави в Польщі. На ньому, зокрема, вирішувалося питання, чи не задіяти правовий механізм ЄУ і не вдатися до моніторингу дотримання принципу верховенства права в Польщі.

 

 

 «Сьогодні ЄК ухвалила рішення дати попередню оцінку ситуації у рамках процедури контролю верховенства закону», - повідомив віце-голова Єврокомсії Франс Тіммерманс. Це перший такий випадок в історії Євроунії.

 

Між Брюсселем і Варшавою серйозний конфлікт зрів останні кілька місяців. Його спричинили нещодавні реформи Конституційного трибуналу та суспільних радіо і телебачення. Головним обвинувачувачем нового польського уряду виступив президент Європейського Парламенту Мартін Шульц. Саме через громадянство останнього поляки розглядають цей конфлікт радше як польсько-німецький.

 

Звісно, серед німецьких політиків не лише Мартін Шульц критикував останнім часом нове польське керівництво. Проте саме його слова були для Варшави найбільш дошкульними. Президент Європарламенту, зокрема назвав політику нового польського уряду «небезпечною путінізацією», «державним переворотом», вона, на думку чиновника, порушує базові європейські цінності. Що більше, Шульц виступав за те, щоб не обмежуватися критичними заявами, а запровадити проти Польщі економічні санкції.

 

Розглянемо детальніше, що Мартінові Шульцу та його однодумцям не сподобалося в діях нового польського президента й уряду. Передовсім критика стосувалася обмеження впливовості Конституційного трибуналу (КТ) в Польщі.

 

Після парламентських виборів, які відбулися в Польщі наприкінці жовтня минулого року, правоконсервативна партія «Право і Справедливість» (ПіС) під проводом екс-прем’єра Ярослава Качинського здобула абсолютну більшість у Сеймі та Сенаті. Вона й сформувала однопартійний уряд на чолі з прем'єром Беатою Шидло.

 

Кількома місяцями раніше президентом країни був обраний представник ПіС Анджей Дуда. Він заступив на цій посаді Броніслава Коморовського з ліберальної «Громадянської платформи».

 

Отже, уряд, Сейм, Сенат, президентська канцелярія опинилися в руках ПіС. Для абсолютного контролю бракувало «свого» Конституційного трибуналу (КТ).

 

Для усунення згаданої перешкоди нове польське керівництво країни й провело через Сейм і Сенат закон, який фактично є реформою КТ. «Z» вже писав про цю реформу, тому лише коротко нагадаємо її суть.

 

Склад трибуналу тепер розширено до 15 членів, в основному за рахунок кандидатів від ПіС. Крім того, введено норму, згідно з якою рішення ухвалюються більшістю у дві третини голосів суддів, а не простою більшістю як колись. На кожному засіданні КС повинні бути присутніми як мінімум 13 суддів. А слухатися справи повинні не залежно від їхньої важливості або актуальності, а суворо в порядку надходження. При тому президент Польщі дістав низку повноважень, зокрема право призначати голову КТ.

 

Багато експертів у Польщі й за кордоном висловили побоювання, що ухвалені поправки підривають принцип поділу влади. Зокрема, колишній суддя Федерального Конституційного суду Німеччини Дітер Ґрімм (DieterGrimm) написав досить розлогу статтю, опублікованому в авторитетному німецькому часописі Frankfurter Allgemeine Zeitung, де детально проаналізував польську реформу КТ. У тексті німецький правник робить висновок, що нововведення практично паралізують роботу суду.

 

«Трибунал, який складається тепер з 15 суддів, не має більше права ухвалювати рішення невеликою групою. Всі справи повинні розглядатися повним складом. Щоб ухвалити рішення необхідна присутність як мінімум тринадцяти суддів. За відсутності понад двох членів КТ стає недієздатним. Дивною є вимога розглядати справи не залежно від їхньої важливості й нагальності, а  керуватися винятково порядком надходження. Окрім того, для визнання якогось закону таким, що суперечить Конституції, необхідне рішення двох третин суддів.

 

Федеральний Конституційний суд (Німеччини – «Z») в таких умовах був би практично паралізований. Адже йому доводиться розглядати близько семи тисяч справ за рік. Менш важливі справи можна розглядати в так званих камерах. Лише від 30 до 40 справ за рік доводилося розглядати повним складом суду... Якщо б довелося розглядати всі справи повним складом у порядку надходження, то заявники мусили б чекати роками на вердикти. А до того часу суперечні з конституцією закони безперешкодно б застосовувалися», – пояснив Дітер Ґрімм.

 

 

Тепер про другу реформу, яка стосується суспільних ЗМІ. Відтепер вони мусять набути статусу «національних інститутів культури». Серед іншого, прийняті Сеймом і вже підписані президентом поправки в законодавство дозволяють уряду без пояснення причин звільняти керівників Польського суспільного телебачення та Польського радіо, після чого кандидатів на ці посади буде затверджувати міністр скарбу. Уряд і не приховує, що має намір таким чином посилити свій вплив на ЗМІ.

 

На знак протесту проти нововведень керівники чотирьох громадських каналів подали у відставку. А колишній міністр закордонних справ Польщі Ґжеґож Схетина прокоментував поправки так: «Партія "Право і справедливість" має змінити свою політику з тим, щоб уникати таких посягань на демократію, незалежність і пристойність в Польщі».

 

У польських містах знову, як і після реформи КТ, пройшли масові демонстрації протесту. Учасники акцій виступали проти підпорядкування суспільних ЗМІ уряду.

 

Протест вихлюпнувся за межі Польщі. Міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів» заявила, що «вкрай стурбована долею засобів масової інформації в Польщі». На думку її представників, уряд у Варшаві планує взяти ЗМІ під свій контроль і тим самим впливати на громадську думку недемократичним чином. Голова Спілки журналістів Німеччини Франк Юбераль (Frank Überall) прямо заявив: «Спроба надіти урядову вуздечку на радіо і телебачення несумісна з основоположними цінностями Європейської Унії, в першу чергу – з принципами свободи думки і незалежності суспільно-правових каналів».

 

Значно серйозніше щодо евентуальних наслідків для Варшави пролунала критика Європейської Комісії. Ще до ухвалення закону про ЗМІ з листом до міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського і міністра юстиції Збіґнєва Зьобра звернувся віце-президент Єврокомісії Франс Тіммерманс. Він застеріг польське керівництво від такого суперечливого кроку.

 

Згодом на цю тему висловився європейський комісар у справах цифрової економіки і суспільства Ґюнтер Еттінґер. У коментарі для Frankfurter Allgemeine Zeitung він застерігає:  «Ми будемо змушені запустити механізм контролю правової держави й запровадити в Польщі відповідну наглядову місію».

 

Як узагальнену реакцію польського уряду на випади внутрішньої опозиції та зовнішніх критиків можна сприйняти висловлювання міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського. В інтерв'ю німецькому таблоїду Bild він заявив: «Ми лише хочемо вилікувати нашу країну від кількох хвороб, щоб вона знову видужала. Попередній уряд втілював у них (ЗМІ – «Z») певну ліву програму. Так, наче світ, згідно з марксистським зразком мав би автоматично розвиватися тільки в одному напрямку – нової мішанини культур і рас, світу, що складався би з велосипедистів і вегетаріанців, які користуються винятково відновлювальними джерелами енергії та борються з усілякими проявами релігії. Це має мало спільного з традиційними польськими вартостями».

 

Про те, що новий уряд не зрезиґнує з місії «ремонту державу» (naprawy państwa) заявила і прем’єр-міністр Беата Шидло. Звучить це трохи дико, оскільки викликає прямі асоціації з гаслами російських комуністів, італійських фашисті та німецьких націонал-соціалістів.

 

Хоча насправді дві згадані реформи не є аж чимось таким надзвичайним і загрозливим, як це може видатися на перший погляд. Аналізуючи весь цей скандал варто згадати, що ще зовсім недавно опозиційна «Громадянська платформа», котра теж нещодавно контролювала і законодавчу, і виконавчу гілки влади, сама намагалася встановити контроль і над Конституційним трибуналом і над суспільними мас-медіями в Польщі. Щоправда ліберали робили це не так стрімко й безапеляційно, хоча практично суті це не змінює.

 

Також треба звернути увагу на той факт, що в багатьох країнах-членах Європейської Унії така інституція як Конституційний трибунал взагалі відсутня. Хоча це зовсім не значить, що така країна є антидемократичною.

 

З другого боку, намагання європейської країни в той чи інший спосіб обмежити демократичні інституції повинен наштовхуватися на спротив ЄУ. Проте цей спротив мав би бути значно делікатнішим, принаймні зовсім не таким, як різкі й безапеляційні заяви Мартіна Шульца.

 

Польсько-німецький публіцист Бартош Дудек, коментуючи суперечку між Варшавою, Берліном і Брюсселем, резонно зауважує: «Використання формулювань типу "встановити нагляд" або ввести "штрафні заходи" щодо країни, яка в минулому столітті втратила мільйони життів під "наглядом" Німеччини викликає найнегативніші асоціації не тільки у германофобів з числа прихильників "Права і справедливості". Німецьким політикам у Берліні та Брюсселі слід було б зберігати стриманість і ретельніше добирати слів. А ще краще – надати колегам з інших країн першість у критиці Польщі. Кожен, хто знайомий з гордим польським народом, розуміє, що погрози з німецьких вуст абсолютно контрпродуктивні і тільки погіршують ситуацію».

 

Тож, як вже говорилося на початку статті Європейська Комісія вирішила вдатися до моніторингу ситуації в Польщі. Механізм моніторингу був створений Унією минулого року в зв'язку з авторитарними тенденціями в Угорщині, хоча так і не був досі використаний. Він передбачає регулярне обговорення на зустрічах міністрів або глав держав та урядів країн-членів ЄУ політичної ситуації в «підмоніторинговій» країні. Потім у своїх рекомендаціях Брюссель запропонує заходи щодо виправлення ситуації, хоча вони не обов'язкові до виконання.

 

І тільки якщо буде встановлено «наявність серйозного і неодноразового порушення» державою-членом принципів, спільних для всіх країн, які входять до Унії, зокрема, принципу верховенства права, може бути ухвалено рішення про застосування сьомої статті Договору про Європейську Унію. А вона передбачає санкції аж до призупинення для країни-порушника права голосу в ЄУ.

 

13.01.2016