Антизахідна нафтова змова

У Досі, столиці Катару, в неділю, 17 квітня, відбудеться доволі значуща подія. Організація країн-експортерів нафти вперше сяде за стіл перемовин зі своїми євразійськими конкурентами — Росією і Казахстаном. Учасники зустрічі домовлятимуться про заморожування видобутку «чорного золота». Чи можна стверджувати, що готується картельна змова? Безумовно. Причому змова явно антизахідна.

 

 

Домовитися про заморожування обсягів видобутку нафти її експортери безуспішно намагаються від минулого року. Необхідність такого заходу спричинена надлишком пропозиції сировини на ринку. Наслідком цього є низькі ціни на нафту.

 

Росія, бюджет якої може бути збалансований лише тоді, коли ціни на нафту зафіксуються на рівні принаймні 50 доларів за барель, серед перших виступає за заморожування обсягів видобутку. Причому висока ціна на нафту має для Кремля не лише економічну складову, а й геополітичну, оскільки дає йому набагато ширші можливості для впливу на міжнародні процеси.

 

Тому вже сама домовленість про цю зустріч — це, поза сумнівами, чималий політичний успіх Москви. Адже конференція в такому складі і з таким порядком денним — безпрецедентна. Вперше робиться спроба сформувати нафтовий картель з приблизно 15 країн, який об'єднає і членів ОПЕК, і країни-продуценти нафти, котрі не входять до Організації.

 

Причому за бортом зустрічі опиняться такі монстри вуглеводневої галузі, як США, Канада й Норвегія. Тобто їхні інтереси на зустрічі репрезентовані не будуть. Саме тому можна стверджувати про антизахідну спрямованість конференції в Досі.

 

Варто зазначити, що організація зустрічі далася Кремлю дуже нелегко. Адже один з головних гравців на нафтовому ринку і ключовий член ОПЕК — Саудівська Аравія — довший час навіть чути не бажала про якесь обмеження нафтовидобутку.

 

Здавалося б, чому? Адже зростання кількості нафти на ринку хоч-не-хоч тиснуло на її ціну в бік зменшення. А обмеження видобування допомогло б принаймні стабілізувати ціни, а то й зіграти на їх зростання.

 

Утім Ер-Ріяд, попри втрати від падіння цін на нафту, діставав з того й суттєву користь: позбувався слабших конкурентів. Окрім того, аравійські монархи не бажали обмежувати видобуток саме зараз, оскільки на ринок після тривалої перерви вийшла іранська нафта. Тегеран — найважливіший супротивник і конкурент Ер-Ріяда в реґіоні — заявляв про твердий намір нарощувати нафтовидобування, аби надолужити згаяне.

 

Тож спершу Саудівська Аравія ставила згоду на заморожування нафтовидобутку в залежність від участі в зустрічі Ірану. Той, своєю чергою, чітко заявляв, що, навпаки, буде нарощувати видобуток, поки не доведе його до 4 мільйонів барелів на день. Саме таким був його обсяг перед запровадженням міжнародних санкцій проти Тегерану, скасованих щойно в січні цього року. А вже у березні Іран вийшов на рівень 3,3 мільйона.

 

І все ж Росії за підтримки Венесуели та деяких інших членів ОПЕК таки вдалося не лише переконати саудівців погодитися з ідеєю спільного заморожування рівнів видобутку, а й домогтися скликання зустрічі в Досі.

 

Зважаючи на все, саме Москві вдалося переконати й Тегеран, свого нинішнього союзника в сирійському питанні, хоч би формально взяти участь у зустрічі в Досі. Однак туди демонстративно не поїде іранський міністр нафти, а лише заступник міністра, що різко знижує рівень всієї делеґації. Тож ухвалювати рішення і брати на себе якісь зобов'язання Тегеран не буде. І те, що Саудівська Аравія врешті-решт погодилася навіть з таким варіантом, теж можна вважати дипломатичним успіхом Москви.

 

Утім треба відразу ж звернути увагу на одну суттєву деталь: напередодні зустрічі в Досі про жодне скорочення навіть не йшлося. На порядку денному — лише заморожування видобутку, тобто збереження його на рівні січня чи березня (і щодо цього ще розгорнеться дискусія). Тобто в умовах очевидного надлишку нафти на світовому ринку її експортери збираються взяти на себе зобов'язання лише припинити нарощувати її виробництво.

 

Приблизно від середини лютого цього року на біржовому графіку чітко простежується взаємозв'язок між зростанням котирувань і повідомленнями про наміри заморожувати видобуток. Тобто вже самі повідомлення про можливість проведення такої зустрічі дозволили суттєво підняти нафтову ціну. За минулий місяць «чорне золото» здорожчало приблизно на 50 відсотків і в останні дні перед зустріччю в Досі досягало ціни 45 доларів за барель. Хоча, звісно, таке здорожчання не мало достатніх економічних передумов, а отже, було головно наслідком гри спекулянтів на підвищення ціни.

 

Чи треба чекати стрімкого зростання цін на нафту після Дохи? Більшість експертів збігаються на думці, що радше ні, ніж так. Такий прогноз, з одного боку, видається дивним, адже така епохальна зустріч не може пройти намарно, без жодних результатів. А збирали її для однієї мети — щоб стримати нафтовидобування, а отже, підвищити ціну. Тож учасники зустрічі просто не можуть собі дозволити встати з-за столу перемовин з порожніми руками.

 

Експерти погоджуються, що це справді так. Навіть більше, вони не заперечують, що якоїсь домовленості буде досягнуто. Але ключове питання: якої?  Жорсткої чи розпливчастої?

 

І все вказує на те, що домовленість у Досі буде суто формальною й доволі розпливчастою. Вона не міститиме ні конкретних цифр, ні термінів, ні тим більше механізмів контролю.

 

Тож учасники ринку переконаються, що «антизахідна картельне змова» виявилася простісінькою мильною бульбашкою. І після того експертам залишиться тільки прогнозувати: впаде найближчим часом ціна за барель лише до сорока доларів чи таки нижче.

16.04.2016