Зайве казати, що негативний результат на нідерландському референдумі став тлустою ложкою дьогтю в діжці меду – солодких євроатлантичних устремління України. Але й для самого європейського проекту він став не меншою прикрістю і загрозою. Деякі європейські топ-політики навіть стверджують, що для Брюсселя це може вилитися у значно серйозніші проблеми, аніж для Києва.    

«Супервівторок» у США став днем тріумфу для демократки Гілларі Клінтон і республіканця Дональда Трампа. Одна й другий перемогли на праймерізах та кокусах у семи штатах й таким чином значно наростили свій відрив від конкурентів-однопартійців у боротьбі за номінацію на звання кандидата в президенти. І хоча, як стверджують фахівці, говорити про їхню перемогу як очевидний факт, ще явно зарано, ми можемо вдатися до певних моделювань ситуації.    

У п'ятницю, 12 лютого, на Кубі має статися подія історичної ваги: Папа Римський нарешті зустрінеться з Патріархом Російської Православної Церкви. Глави двох Церков відбудуть бесіду, не виходячи з міжнародного летовища Хосе Марті в Гавані, й навіть підпишуть спільну декларацію. Хоча фактично ніхто з експертів не прогнозує, що зустріч спричинить більш-менш відчутне позитивне зрушення у взаєминах Церков. Поки що для цього не створено належних підстав.    

Каталонія вирішила трохи датися на стримання. Представники уряду провінції, який ще зовсім недавно декларував твердий намір створити самостійну державу, вже не проголошують своїх звичних полум'яних філіппік. Все вказує на те, що місцеві політики усвідомили нереальність втілення в життя попередніх гасел про незалежну державу Каталонію до середини 2017 року.     

Польща потрапила під унійний монітор. Таким було рішення Європейської Комісії, яка у середу, 13 січня, провела в Брюсселі засіданні, на якому обговорювалося питання про дотримання норм і принципів правової держави в Польщі. На ньому, зокрема, вирішувалося питання, чи не задіяти правовий механізм ЄУ і не вдатися до моніторингу дотримання принципу верховенства права в Польщі.    

Експертно-журналістська група Bellingcat, яка, зокрема, займається розслідуванням катастрофи авіалайнера Boeing 777 Malaysia Airlines, яка трапилася 17 липня 2014 року, звузила список ймовірних винуватців трагедії до 20 осіб. Це – російські військовики. Політичне ж керівництво Росії, без команди котрого фатальний постріл «Бука» був би неможливим, поки що виведене за дужки розслідування.    

Останні півроку політики Європейської Унії з тривогою поглядали в бік Варшави, де до влади впевнено йшла правоконсервативна опозиція — партія «Право і справедливість». Брюссельські завсідники інтуїтивно відчували, що раніше чи пізніше конфлікту з новою польською владою не уникнути. Адже ще свіжими були спогади про президентство Леха Качинського і прем'єрство його брата Ярослава. Але навряд чи хто передбачав, що до конфлікту дійде так блискавично.    

Франція чорнішає з кожним днем, немов ґанґренна кінцівка. Чорний — корпоративний колір ультраправої партії «Національний фронт» (Front National). Нині партія під керівництвом Марін Ле Пен є фаворитом політичних симпатій французів, і це яскраво продемонстрували результати першого туру локальних виборів. Перемогу правих радикалів у Франції Кремль може сміливо зарахувати у свій геополітичний актив.    

З часу паризьких терактів, від тієї фатальної «п’ятниці 13-го», минуло вже кілька днів, що дає нам шанс поговорити про ті інциденти розважливіше. Спробувати розібратися, як до цього дійшло, хто винен і чого очікувати далі.     Спершу пригадаємо послідовність  тих жахливих подій увечері, 13 листопада:  

Світова антидопінґова аґенція (WADA) звинувачує Москву, передовсім ФСБ і російське міністерство спорту. Існують досить обґрунтовані підозри, що російські спецслужбовці втручалися в допінґ-контроль своїх співвітчизників-спортсменів. Якщо інкримінації будуть доведені, то Росії загрожує тотальна спортивна дискваліфікація разом із забороною виставляти команду на літній Олімпіаді-2016.