Тему евентуальної ядерної війни віднедавна знову активно обговорюють у світі. Підкинув її лідер КНДР Кім Чен Ин, залякуючи світ своїми ракетами з атомними боєголовками. Дипломатичні інструменти вгамування Пхеньяна чимраз виразніше демонструють свою недієвість.    

Чи дійсно Росія готова виводити свої війська з Донбасу? Таке питання почало мусуватися в ЗМІ після мінської зустрічі Волкер–Сурков. Серйозною підставою для таких тверджень можна вважати вплив західних санкцій на Росію, який стає чимраз болючішим.    

Дві події, якими почався цей тиждень, можуть, на перший погляд, здатися прохідними, але насправді вони дають змогу окреслити чіткі рамки чинного геополітичного протистояння на лінії Вашингтон-Москва і його розвитку в осяжному майбутньому. Мовиться про східноєвропейське турне віце-президента США Майка Пенса і «дипломатичні санкції» Москви.    

Минулий тиждень був доволі насиченим на міжнародні імпрези: саміт G20, конференція «Трьох морів», двосторонні зустрічі на найвищому рівні. Почали вимальовуватися, хоч і доволі нечіткі, орієнтири майбутнього розвитку ситуації на, послуговуючись термінами Збіґнєва Бжезинського, «великій шахівниці». А нас цікавить шанс України зайняти на ній більш-менш вигідну позицію. Принаймні до наступної рокіровки.    

Для Німеччини засяяли світлі перспективи потужного вигодонабувача від Brexit. Адже тепер саме туди може передислокуватися багато фінансових інституцій із Великої Британії. Таким чином Франкфурт-на-Майні здобуде шанс стати фінансовою столицею світу.    

Нині можна стверджувати майже напевно, що у Франції разом із Макроновою партією «Вперед, Республіко!» переміг єврооптимізм. Тепер прихильники європейської ідеї сподіваються на перемогу партії Анґели Меркель на парламентських виборах у Німеччині. Актуальна соціологія сприяє оптимізму.    

Європейське турне американського президента замість того, аби налагодити трансатлантичні взаємини, лише спричинило ще більше чвар. Зазвичай стримані європейці відгукувалися про зустріч із Дональдом Трампом на межі дипломатичного фолу. Експерти навіть чи то жартома, чи всерйоз зазначили, що Європа дала добро на імпічмент глави Білого дому.    

Наприкінці минулого тижня світ пережив досі небувалу кібератаку. За приблизними підрахунками, офірами комп’ютерного вірусу стали близько 200 тисяч юридичних і фізичних осіб у 150-ти країнах світу. То хто ж той зловмисник? Чи часом не Кремль?    

Вашингтон змінює пріоритет в сирійській політиці? Принаймні постійна представниця США при ООН Ніккі Гейлі (Nikki Haley) заявила в інтерв'ю телекомпанії CNN, що тепер головні зусилля Америки в Сирії спрямовуватимуться на повалення Башара Асада. І важко було поставити ці слова під сумнів після поважного ракетного аргументу – 59 крилатих ракет Tomahawk, які вдарили по сирійській авіабазі.    

Шпигунський скандал у Молдові несподівано викрив цілі глобальні схеми Кремля з поширення свого впливу у світі. І не лише на так званих «канонічних теренах впливу», тобто територіях колишнього СРСР.