З часу паризьких терактів, від тієї фатальної «п’ятниці 13-го», минуло вже кілька днів, що дає нам шанс поговорити про ті інциденти розважливіше. Спробувати розібратися, як до цього дійшло, хто винен і чого очікувати далі.
Спершу пригадаємо послідовність тих жахливих подій увечері, 13 листопада:
- О 21:20, у сам розпал матчу між збірними Франції та Німеччини на стадіоні Stade de France, прогримів перший вибух на вулиці Жюля Ріме в районі Сен-Дені навпроти входу D на стадіон. На місці вибуху було виявили двох небіжчиків. Один з них, очевидно, – смертник, на якому був пояс шахіда.
- О 21:25, на розі вулиць Алібером і Біша, в 10-му окрузі Парижа, відвідувачі бару Carillon та ресторану Petit Cambodge були розстріляні з автомата Калашникова. На місці злочину були виявлені гільзи різного калібру, в основному 7,62 мм. За даними поліції, в цьому місці було вбито 15 осіб. Ще 10 постраждалих отримали важкі поранення.
- О 21:32 на розі вулиць Фонтен-о-Руа і Фобур-дю-Тампль в 11-му окрузі був знову відкритий вогонь перед баром A la Bonne Bière, внасліок якого 5 осіб було вбито і ще 8 були шпиталізовані у важкому стані.
- О 21:36 в ресторані Belle Equipe за адресою вулиця Шарон, 92 дев'ятнадцять осіб, які сиділи на терасі були застрелені з автомата.
- Близько 21:40, в ресторані Le Comptoir Voltaire, розташованому за адресою бульвар Вольтера, 253, терорист-смертник привів у дію вибуховий пристрій. Він використовував той же тип вибухівки, що і смертники біля стадіону Stade de France.
- О 21:40 автомобіль марки Volkswagen Polo чорного кольору зупинився перед концертним залом Bataclan за адресою бульвар Вольтера, 50. Троє озброєних осіб увірвалися в зал, де відбувався виступ американської групи Eagles of Death Metal, і відкрили стрілянину чергами, а потім взяли в заручники глядачів. Нападники змусили багатьох заручників перейти в оркестрову яму. Саме там було виявлено найбільше жертв. Під час перемовин терористи викрикували гасла про Сирію та Ірак.
- О 00:20 співробітники відділів спеціального призначення RAID і BRI почали штурм концертного залу, під час якого три терористи загинули. Один був застрелений правоохоронцями, внаслідок чого на ньому вибухнув пасок шахіда. Два інших терористи самі привели в дію вибухівку на своїх пасках після початку штурму.
Такий детальний виклад подій подав під час прес-конференції в суботу, 14 листопада, ввечері прокурором Парижа Франсуа Моленс. Він же повідомив, що внаслідок скоєних терактів загинуло 129 людей. Така цифра нині й вважається офіційною, попри те, що в ЗМІ фігурували найрізноманітніші повідомлення, у яких кількість загиблих доходила до 153 осіб.
Також Франсуа Моленс констатував, що серію атак вчинили три групи терористів, які «ефективно координували свої дії між собою».
Прокурор Моленс повідомив, що поруч зі смертником, який підірвала себе біля стадіону Stade de France під час футбольного товариського матчу між Францією і Німеччиною, було виявлено сирійський паспорт, який належить чоловікові 1990 року народження, зареєстрованому 3 жовтня як біженець на грецькому острові Лерос. Повідомив він також про єгипетський паспорт, виявлений в одного з вбитих терористів.
Ці «знахідки» мали б чітко вказувати, по-перше, на «біженецький» слід в терактах, а, по-друге, прив’язати їх до Сирії з натяком на участь Франції у антитерористичній коаліції, очолюваній США. На посилення цієї прив’язки мала б спрацювати й телефонна заява від імені «Ісламської держави», яка досить оперативно після вчинених терактів з'явилася в ЗМІ. ІДІЛ взяла на себе відповідальність за теракт й пригрозила новими, якщо Франція не відмовиться від участі в коаліції.
За кілька днів з’явилося ще одне послання від терористів. Цього разу – відеопослання, на якому з'являються три бойовики, котрі заявляють, що напади 13 листопада в Парижі були помстою за «страждання мусульман» від дій Франції. Джихадисти також попереджають, що знову мають намір «завдати удару в самому серці Парижа».
Навіщо ми подаємо такий скрупульозний виклад тих подій? Для того, щоб не лишалося сумнівів, що теракти 13 листопада були вчинені не спонтанно на хвилі гніву засліпленими жагою помсти релігійними фанатиками. Це була досконала, ретельно спланована за всіма канонами військового і пропагандистського мистецтв спецоперація.
Французька столиця лише на перший погляд виглядає незахищеною і легкодоступною для терористів усіх мастей. Насправді ж там віддавна функціонує маса програм антитерористичної безпеки, які щороку вдосконалюються. Щоб визначити там вразливі точки, прорахувати всю логістику, шляхи прибуття й непомітного пронесення зброї, передбачити ефекти від злочинних дій – психологічним починаючи й геополітичним завершуючи – на цю операцію мав працювати потужний і кваліфікований аналітичний центр.
Голова розвідувального комітету сенату США Річард Берр зізнався, що американським спецслужбам не вдалося перехопити жодного безпосереднього повідомлення перед атаками терористів в Парижі. За його словами терористи, котрі були виконавцями паризьких терактів, використовували для комунікації складне end-to-end шифрування, яке дозволяє безпечно передавати інформацію через будь-які, навіть відкриті канали зв'язку, наприклад, телефоном або інтернетом. Повідомлення шифруються перед відправкою і розшифровуються тільки після отримання, так що прочитати їх украй складно, навіть якщо вдається перехопити.
Багато деталей змушує поставити під сумнів як «біженецьку», так і «сирійську» гіпотези, якими б «очевидними» вони нам не здавалися на перший погляд. Наприклад, за відбитками пальців поліції вдалося встановити особу одного з нападників на клуб Bataclan. Ним виявився 29-річний громадянин Франції Омар Ісмаїл Мостефаі. «Він був об'єктом нагляду державної безпеки з 2010 року, але ніколи не був залучений в угруповання зловмисників, що мають стосунок до тероризму», - заявив прокурор Парижа Франсуа Моленс.
Що більше, очевидці нападів, яким вдалося вижити, вказують на таку важливу деталь: усі нападники розмовляли французькою, як своєю рідною мовою. Окрім того, у бесіді з кореспондентом аґенції AFP колишній начальник розвідки Головного управління зовнішньої безпеки Франції Ален Шуе авторитетно стверджує, що пояси смертників на терористах були місцевого виготовлення. На думку досвідченого поліціянта, цей факт повинен стати одним з напрямів розслідування. «Спеціаліст з вибухових речовин має велику цінність для терористів, і тому ніколи не бере участі в атаках. Зараз він десь переховується», – застеріг Шуе.
Дивним у аспекті «сирійської» версії виглядає й поведінка терористів у концертному залі Bataclan. Бо за логікою, терористи мали б виставити свої вимоги, наприклад: вивести французькі війська з Іраку й Сирії, відмовитися від участі в антитерористичній коаліції. Так ні ж, вони починають тупо розстрілювати заручників.
Ексцес виконавців, недопрацювання організаторів на тлі такої ретельної й кваліфікованої підготовки? Можливо, довелося поспішати з проведенням операції, аби встигнути до певної дати? Чому б ні? Наприклад, до початку саміту G20 в Анталії.
Де б міг бути цей «аналітичний центр», який і організував паризькі теракти? Якщо послуговуватися логікою is fecit cui prodest, то висновок напрошується напрочуд однозначний: Москва-Кремль-ФСБ.
Причому Кремль здобуває дивіденди на кількох рівнях. Передовсім – на геополітичному. На саміті в Анталії російський президент Володимир Путін взяв як мінімум іміджевий реванш за фіаско, якого він зазнав на аналогічному заході рік тому в Австралії.
Як вже встигло зазначити у своєму коментарі агентство Bloomberg, російський лідер на саміті в Туреччині «з парії перетворився на гравця». Він вже не перебував у ізоляції, він мав зустрічі з головними світовими global player’ами, почув від них прихильні слова.
Як зауважило видання The Wall Street Journal, коментарі Білого дому після зустрічі Обами і Путіна свідчать про «зміну тону» американської адміністрації щодо дій Росії. Американський президент навіть назвав російського колегу «конструктивним партнером».
Британський прем'єр-міністр Девід Кемерон на зустрічі з Путіним вказав на зближення в підходах до вирішення сирійської проблеми у Москві і Лондоні. «У рамках саміту G20 в Туреччині я зустрівся з президентом Путіним. Ми обговорили ситуацію в Сирії. У нас є розбіжності, між нашими позиціями велика різниця. Але зараз намітився поступ», - сказав Кемерон під час виступу в британському парламенті.
Французький президент Франсуа Олланд також в Анталії обговорив із паном Путіним перспективи боротьби з міжнародним тероризмом. Сторони домовилися налагодити тісніші контакти між військовими відомствами і спецслужбами своїх країн під час операцій у Сирії.
Мав Путін також зустрічі з бундесканцлеркою Німеччини Анґелою Меркель, президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоґаном, королем Саудівської Аравії аль-Саудом тощо.
Як справедливо зауважив російський політолог Микола Пєтров у коментарі для радіо BBC: «Події в Парижі допомогли у розв'язанні низки проблем, не тільки зовнішньополітичних, але й внутрішньополітичних. Можна говорити, що Україна вже навіть не на другому, а на третьому плані після міграційної кризи і боротьби з тероризмом. Якщо навіть це не сприяло виходу Росії з зовнішньополітичної ізоляції, то може цьому посприяти».
Але оцінюючи наслідки паризьких терактів з точки зору вигоди Кремля, аж ніяк не варто обмежуватися геополітичним аспектом. Треба також звернути увагу на аспекти психологічні, соціально-психологічні, котрі плавно переходять у політичні шляхом кориґування виборчих преференцій.
У тій самій Франції на тлі подій 13 листопада значно посиляться позиції Національного Фронту та її лідерки Марін Ле Пен. Адже вона завжди виступала проти мігрантів, проти біженців з Африки й Центральної Азії, за жорстку боротьбу з вірними ісламу. Тепер вона має всі підстави єхидно запитати: «А чи я не казала?».
Посилення позицій Національного Фронту автоматично посилює позиції Москви у Франції, а отже й у Європейській Унії загалом. Брюссель може втратити свою твердість у питанні антиросійських санкцій.
Хоча це зовсім не означає, що паризькі теракти докорінно й надовго змінили ставлення до Росії. Захід переживав і більші потрясіння, але знаходив у собі сили, щоб прийти до тями й знову поставити свою політику на звичні рейки.
І все ж, «Чи могли спецслужби Росії організувати теракти в Парижі?». Матеріал під таким титулом з’явився кілька днів тому на сайті української служби «Голосу Америки». Але згодом його прибрали. Може й правильно, навіщо зайвий раз спекулювати на досить слизькій темі? Тим більше, що індицій замало, більше є інтуїтивного відчуття, яке змушує мислячих людей використовувати презумпцію винуватості щодо Росії.
P.S. За якусь годину до терактів у Парижі зовсім поруч – у Монако – Рада Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF) ухвалила рішення про відсторонення Росії від змагань під своєю егідою на невизначений період. За таке рішення проголосували 22 члени комітету з 23.
Хто зна, можливо саме монакське рішення стало останнім арґументом для організаторів паризьких терактів таки дати команду «фас».
19.11.2015