Польська «орбанізація»?

Останні півроку політики Європейської Унії з тривогою поглядали в бік Варшави, де до влади впевнено йшла правоконсервативна опозиція — партія «Право і справедливість». Брюссельські завсідники інтуїтивно відчували, що раніше чи пізніше конфлікту з новою польською владою не уникнути. Адже ще свіжими були спогади про президентство Леха Качинського і прем'єрство його брата Ярослава. Але навряд чи хто передбачав, що до конфлікту дійде так блискавично.

Скандал спалахнув після інтерв'ю, яке президент Європейського Парламенту Мартін Шульц дав німецькій радіостанції Deutschlandfunk. Він висловив занепокоєння політичною ситуацією у Польщі, що склалася після останніх парламентських виборів, коли права партія «Право і справедливість» фактично здобула владну монополію.

Найбільше пана Шульца стурбував скандал навколо намагання урядової партії переформатувати Конституційний Трибунал РП. «Те, що зараз відбувається в Польщі, має характер державного перевороту і є драматичним. Думаю, цього тижня, найпізніше у січні, ми будемо дискутувати на цю тему в Європейському Парламенті», — пообіцяв Шульц у понеділок, 14 грудня. Так він прокоментував загострення політичного протистояння у Польщі між партією «Право і справедливість» та опозицією, зумовлене відкликанням п'яти суддів Конституційного Трибуналу.

Треба зауважити, що Шульц і раніше не раз критикував політику ПіС й закликав новостворений польський уряд не відходити від демократичних стандартів. Президент ЄП поставив Польщу в ряд інших країн Унії, де до влади прийшли праві популісти. Він навіть попереджав про можливі наслідки, зокрема про можливість розгляду політики Варшави на сесії Європарламенту.

То що ж саме сталося в Польщі з найавторитетнішою судовою інституцією держави? В суботу, 12 грудня, у Варшаві відбувся антиурядовий і антипрезидентський мітинґ, у якому взяли участь близько 50 тисяч осіб. Головним організатором антивладної акції виступив «Комітет захисту демократії» (Komitet Obrony Demokracji), до якого приєдналися польські опозиційні партії. Протестні акції відбулися і в інших містах Польщі. Мітинґувальники виступили проти призначення нових суддів до Конституційного Трибуналу (КТ) країни.

Скандал навколо КТ триває в Польщі вже кілька тижнів. ПіС, щойно прийшовши  до влади в республіці, на одному з перших засідань Сейму ухвалила рішення про внесення змін до законодавства про Трибунал, які дозволяють урядовій партії докооптувати КТ п'ятьма новими суддями. При тому президент Польщі дістав низку повноважень, зокрема право призначати голову КТ.

Зазначимо, що Конституційний Трибунал у Польщі складається з 15 суддів. Кожен суддя обирається на 9 років індивідуально на сесії Сейму. Головне завдання Трибуналу — стежити за відповідністю законів і діяльності політичних партій конституції та ратифікованим міжнародним угодам. Рішення трибуналу є остаточними і обов'язковими. Вони набувають чинності після публікації в «Офіційному віснику» Республіки Польща. Останнє речення є доволі важливим у розвитку актуального скандалу в Польщі, тому раджу читачам запам'ятати його.

Зрозуміло, що така ситуація, аж ніяк не до вподоби нинішній опозиції й недавній владі — «Громадянській платформі». В опозиції вважають, що ПіС намагається підпорядкувати Трибунал собі, ввівши до його складу лояльних до себе суддів, щоб потім мати можливість впливати на їхні рішення.

Це можна було б назвати нахабною узурпацією влади, якби не знати передісторії афери з Конституційним Трибуналом. Почалася вона ще влітку цього року. Ось як про це розповідає польський політолог, співробітник Інституту політичних наук Варшавського університету Бартломей Жданюк:

«Перший крок був зроблений влітку ще попередньою урядовою більшістю, коли було вже зрозуміло, що "Громадянська платформа" програла президентські вибори і, ймовірно, програє парламентські вибори, призначені на осінь. Сейм тоді ухвалив новий закон, згідно з яким парламент зміг обрати п'ятьох суддів Конституційного Трибуналу, з них двоє мали заступити суддів, чий термін повноважень закінчувався під час дії парламенту нового скликання. Тобто трьох вибрали правильно, двох — занадто рано. Цих двох суддів повинен був обрати Сейм наступного скликання.

Коли ж до влади прийшла абсолютна більшість ПіС, Сейм анулював обрання всіх п'яти суддів, ухвалив новий закон про Конституційний Трибунал і вибрав п'ятьох зовсім нових суддів. І президент не привів до присяги старих суддів, обраних депутатами "Громадянської платформи", тому вони не вважаються такими, що стали до виконання своїх обов'язків. Це перший момент.

Другий — обидві сторони намагалися підлаштувати під себе Конституційний Трибунал. Сам КТ при цьому виніс дві постанови про те, що і закон, ухвалений "Громадянською платформою" влітку, і закон, ухвалений нещодавно ПіС, суперечать Конституції. Однак поки що обидві постанови не опубліковані в "Офіційному віснику" Республіки Польща, де публікуються всі законодавчі акти. Здається, уряд спеціально затримує цей процес, бо не згідний з позицією Трибуналу.

І третій момент, останній. Справа в тому, що голова Конституційного Трибуналу (Анждей Жепліньскій. — «Z») продемонстрував, що послуговується не зовсім нейтральною точкою зору. Він допомагав "Громадянській платформі", коли та просувала свої закони. Видно було, що він — прихильник "Громадянської платформи". Чому ПіС так хоче ввести в КТ п'ятьох нових суддів, котрих президент привів до присяги вночі відразу після обрання? Консервативна більшість зрозуміла, що коли вони будуть ухвалювати нові закони, всі вони можуть бути скасовані КТ. Тому депутати бояться, що їхня робота буде паралізована, КТ все буде затримувати».

Отже, ситуація виглядає так. «Громадянська платформа», перебуваючи вже в стані колективної «кривенької качечки», тобто відчуваючи своє невідворотне відсторонення від влади, ухвалила рішення про заміну п'яти суддів КТ. Трьох — законно, двох — нелеґітимно.

Президент Анджей Дуда мав би привести до присяги трьох законних суддів і відмовити в присязі двом іншим. Проте він і його партія вирішили скористатися зі ситуації, як то кажуть поляки, «на цалеґо». Тож Дуда вирішив не приводити до присяги жодного з «платформівських» суддів, а натомість провести до КТ п'ятьох «пісівських».

Як вже було сказано, Трибунал вирішив боронитися й 3 грудня видав відповідну постанову, де спроби Дуди та його однопартійців провести до КТ своїх людей було названо «незаконними». Водночас постановою визнавалося відповідним до Конституції обрання трьох суддів, здійснене попереднім Сеймом, де більшість належала «Громадянській платформі».

Але щоб постанова Конституційного Трибуналу від 3 грудня не вступила в силу, чинний уряд відклав її публікацію в «Офіційному віснику». Уряд, пояснюючи свої дії, назвав згадану постанову такою, що винесена з порушеннями. «Ми не можемо опублікувати вердикт, який міг бути ухвалений з правовими порушеннями», — заявила прем'єр-міністр Беата Шидло.

Голова трибуналу, суддя Анждей Жепліньскій, зажадав негайно опублікувати рішення, заявивши, що «оприлюднення вердиктів КТ — це обов'язок, який має виконуватися негайно». В уряді ж пояснили, що, згідно з нормами права, вони можуть опублікувати вердикт протягом 14 днів. Цей термін спливе щойно 17 грудня. Як пояснила на прес-конференції Беата Шидло, уряд хоче «з'ясувати всі сумнівні моменти». З її слів, Рада міністрів надіслала голові Трибуналу «листа з відповідним запитом, відповідь на який досі не отримала».

В неділю, 13 грудня, у Варшаві відбувся ще один мітинґ, тепер вже проурядовий. У ньому взяли участь близько 20 тисяч осіб. Демонстранти скандували гасла на підтримку лідера ПіС Ярослава Качинського і президента Анджея Дуди.

То чи можна це внутрішньополітичне протистояння називати «державним переворотом»? Навряд чи. Мартін Шульц таки погарячкував. Причому не лише він.

Того ж таки дня з критикою Варшави виступив ще один чільний політик ЄУ — прем'єр-міністр Люксембургу й водночас голова Ради ЄУ Жан Ассельборн. «Ми не повинні соромитися показати пальцем на ту країну, де топчуться ногами основні права і конституція, — така фраза Ассельборна пролунала під час інтерв'ю німецькому виданню Spiegel Online, яке попросило політика прокоментувати конфлікт у Польщі. — Якщо країна порушує принципи правової держави, то необхідно про це дискутувати в Раді ЄУ».

Європейські політики вже навіть вигадали неформальний термін для антидемократичних дій у якійсь країни ЄУ — «орбанізація», як похідне від прізвища прем'єр-міністра Угорщини, авторитарного Віктора Орбана

Хоча якщо обміркувати ретельніше, то можна впевнено стверджувати, що до «орбанізації» в Польщі не дійшло. Принаймні поки що. Конфлікт цей суто внутрішній і можна його цілком вирішити, не виходячи за межі державних кордонів.

Колишній президент Польщі Лех Валенса в інтерв'ю Radio Zet, наприклад, запропонував у цій ситуації провести референдум. Хоча цілком можна було б обмежитися й дебатами в Сеймі, Сенаті та на інших дискусійних майданчиках. Була б на те лише політична воля.

А Мартінові Шульцу таки вартувало б попросити вибачення перед Польщею чи принаймні пояснити свої слова, як цього й вимагає польський уряд.