Цього тижня у комісіях британського парламенту розпочалися два надзвичайно важливих розслідування, інформація про які, на жаль, затерлася на тлі скандалів з вигнанням російських дипломатів та пожежею в Кемерові. Перше стосується Cambridge Analytica й велетенського витоку персональних даних з Facebook. Друге – «брудних» російських грошей та їхнього використання для корумпування британських чиновників.
Про аферу з соціальною мережею Facebook сперечаються останні кілька тижнів досить часто й бурхливо. Наше видання вже подало не один текст до цієї теми. Утім, саме парламентське розслідування допоможе в цій справі розкласти все по своїх шухлядах, зробити висновки й вжити необхідних заходів. Принаймні, сподіваємося на це.
Головним інсайдером у цій справі виступив такий собі рожевоволосий хлопець на ім’я Крістофер Вайлі (Christopher Wylie). Як то люблять писати останнім часом у тих же соціальних мережах: запам’ятайте це ім’я. Воно ще може стати не менш славетним, аніж імена журналістів Карла Бернстайна і Боба Вудворда, котрі розкрутили «Вотерґейтський скандал».
27 березня Вайлі чотири години поспіль давав свідчення перед комітетом Палати громад британського парламенту з цифрових медіа про те, як фірма Cambridge Analytica завдяки поцупленим у користувачів Facebook персональним даним кувала перемогу Дональда Трампа на президентських виборах в США, як забезпечила євроскептикам перемогу на референдумі щодо Brexit та ще масу цікавих речей. Пряму трансляцію з цього слухання оглядати було цікавіше за «Гру престолів» чи «Світ Дикого Заходу».
Наше видання вже згадувало Вайлі – колишнього працівника фірми Cambridge Analytica, котрий ще тиждень перед тим дав інтерв’ю кільком британським газетам, зокрема The Guardian, де зізнався: «Це я створив інструмент, який вніс хаос у голови людей, інструмент, що його Стів Беннон застосував у своїй психологічній війні». Так, мова про того самого Стіва Беннона (Steve Bennon) – американського бізнесмена, керівника консервативного новинного сайту Breitbart, головного менеджера виборчої команди Дональда Трампа. Після обрання котрого президентом Беннон певний час був його головним радником та стратегом, входив до Ради національної безпеки США. Утім, після певної зовнішньополітичної суперечки зі своїм босом він був змушений подати до демісії.
Але навіть попри те, що певну інсайдерську інформацію Крістофер Вайлі вже «зливав» пресі, його виступ на парламентському слуханні, де він розповідав про те, які великі можливості є у Facebook для стеження за своїми користувачами, мав ефект вибуху бомби в закритому приміщенні. А головне: більшість своїх тверджень він підтверджував незаперечними документами.
Але все ж спершу скажемо кілька слів про самого Вайлі. Він з’явився в Об’єднаному Королівстві 2010 року. Приїхав з Канади на студії в знаменитій Лондонській школі економіки (London School of Economics), маючи спеціальну стипендію для винятково обдарованих осіб Exceptional Talent. Під час навчання він подався працювати радником Ліберально-демократичної партії, яка, нагадаємо, на той час входила до урядової коаліції разом з торі. Вже тоді він намагався переконати партійних функціонерів використати технологію біґ-дата для аналізу соціально-політичних преференцій електорату. Але ліберали скептично поставилися до пропозиції юного генія. За що згодом поплатилися кепськими результатами на наступних виборах.
Проте хлопця зауважив Александр Нікс (Alexander Nix), котрий на той момент очолював виборчий підрозділ компанії SCL Group. 2013 року вони разом створили дочірнє підприємство – віднедавна вже всесвітньо відому фірму Cambridge Analytica. Вона почала займатися тим, що розробляла проекти з використанням біґ-дата для профілювання виборців з тим, щоб максимально ефективно впливати на їхні мізки в справі виборів, референдумів тощо. Віце-президентом компанії стає Стів Беннон, котрий забезпечив їй стартовий капітал від грошовитих американських спонсорів.
Cambridge Analytica (СА) зайнялася тим, що виробленими методами приводила до влади корисних осіб, аби потім користати з їхньої прихильності. До цієї справи було залучено професора психології з Кембриджського університету Александра Коґана, котрий, як стверджує The Guardian, має російське коріння. Насправді ж він є народженим у Молдові (тоді ще Молдавській ССР) євреєм. Щоправда, останні свої радянські роки він провів у Москві, а на початку 1990-х подався до США.
Так з’явився перший зв’язок СА з Росією. І справа тут зовсім не в походженні Коґана, а в тому, що він паралельно викладав як гостьовий професор у Санкт-Петербурзькому державному університеті. І не лише викладав, а мав через пітерський універ фінансований російською державою проект.
Важко знайти людину, котра не проходила б на Facebook якийсь недолугий тест: «Яка Ваша справжня національність/професія?», «Який Ви політик», «Яка Ви пісня Beatles» тощо. Ми відповідали на запитання чи то для жарту, чи то для цікавості, не підозрюючи всієї підступності цих тестів, спрямованих насправді для збору додаткової інформації про нас.
Саме Коґан створив один спеціальний психологічний тест, який дозволяв максимально глибоко зрозуміти психо-соціальний портрет користувача. Причому не лише того, котрий відповідав на ці запитання, а й його друзів. Коґан стверджував, що його тест збирає дані винятково в академічних цілях. Насправді ж інформацію використовували зі значно утилітарнішою метою.
Користувачі радо купувалися на цей тест, у прямому й переносному значенні цього слова. Адже тест був платним, у тому сенсі, що опитані отримували гроші за його проходження. А таких виявилося приблизно 270 тисяч осіб, котрі дозволили Коґану зібрати дані про аж 50 мільйонів користувачів Facebook. При цьому на оплату тесту було витрачено загалом 800 тисяч доларів, які Коґану компенсувала Cambridge Analytica.
Утім, не лише тестами компанія здобувала інформацію про користувачів. Як зізнався на парламентських слуханнях Крістофер Вайлі, використовували й значно брудніші технології – аж до гакерського викрадення даних. Таким чином формувалася багатомільйонна база даних. «Ми використовували недосконалість програмного забезпечення Facebook для збору мільйонів профілів і побудови моделей, які дозволяли нам пізнавати людей і застосовувати ці знання», – розповів Вайлі. Він зізнався, що ідею таких дій подав все той же Стів Беннон.
Всі ці дані дозволили не просто скласти уявлення про особистості користувачів, а й створити їхні повноцінні профілі, в яких розкриті переконання, особливості характеру, уподобання, інтереси тощо. Крістофер Вайлі детально розповів на комітетському слуханні про схему роботи компанії. Зізнався, що він сам створив систему аналізу особистостей користувачів – так зване психографічне моделювання.
Аналізували вже згадані тести в соцмережах, коментарі, лайки. Такий аналіз дозволяв встановлювати, зокрема, політичні преференції людини, формувати групи з аналогічними преференціями. До кожної з таких груп розроблялася своя стратегія впливу. Таким чином вдавалося розміщувати політичну рекламу значно ефективніше, ніж це робили раніше.
Знаменно, що чекісти, котрі нині перебувають при владі в Росії, досить хутко зорієнтувалися, які неймовірні можливості дає біґ-дата-зброя, що нею володіє Cambridge Analytica. Як розповів Вайлі, улітку 2014 року з британськими психрографами зв’язалася афілійована Кремлем російська нафтова компанія «Лукойл». Пригадаймо, що саме в цей час на Донбасі відбуваються найжорстокіші бої між українськими збройними силами та російськими агресорами, збито малайзійський авіалайнер, Європейська Унія та Сполучені Штати готуються запроваджувати секторальні санкції проти Росії (до речі, «Лукойл» теж потрапила до санаційного списку).
За дорученням «Лукойлу» Cambridge Analytica вивчала мікро-тарґетинґ осіб в соціальних мережах під час виборів. Презентація, підготовлена для «Лукойлу», спочатку фокусувалася на стратегіях ведення виборів, які використовує материнська компанія CA – SCL – в Нігерії. Вони були представлені під заголовком «Вибори: інокуляція» (військовий термін, використовуваний в «психологічних операціях» і кампаніях дезінформації). Зокрема, на презентації було продемонстровано техніки виклику тривоги у виборців, пов'язаної з шахрайствами та іншими загрозами, з якими вони можуть зіткнутися.
Розповідаючи про це, Вайлі зізнався, що тоді не міг стримати подиву: навіщо «Лукойлу» послуги Cambridge Analytica, адже система націлена насамперед на роботу зі споживачами в США і Великій Британії. Хоча не складно зрозуміти для чого, уявляючи геополітичні інтереси Москви. Адже і результати референдуму у Великій Британії, і результати президентських виборів в Сполучених Штатах у Кремлі вітали пострілами корків «Советского шампанского».
Отже, відомо принаймні про два зв’язки Кремля з Cambridge Analytica: перший – через Коґана, другий – через «Лукойл». Цікава виникає ситуація, коли західний світ намагається своїми (визнаймо, не надто жорсткими) санкціями стримати російську агресію, а тим часом Кремль через Cambridge Analytica реалізовує свій хитрий план з розстановки на ключових посадах у глобальній ієрархічній системі «корисних людей». Щобільше, Кремль, припускаємо, нейтралізовує заходи ЄУ, спрямовані на протидію російській пропаганді й загалом інформаційних атак. Адже, як розповів Вайлі, материнська для Cambridge Analityca компанія SCL Group «займається проектами з протидії російській дезінформації в країнах Балтії та Східної Європи, вони також працюють з Центром стратегічних комунікацій НАТО». Тобто й туди добралися руки Кремля.
Чому Вайлі таки вирішив «заспівати», наражаючи на біду власну голову й свою колишню фірму (з кінця 2015 року він вже не працює в СА)? Можливо, дізнався про долю свого попередника ще в SCL, котрий помер за загадкових обставин у Нігерії, де займався виборами. Тож Вайлі вирішив чимшвидше злити інформацію, допоки не прибрали його самого як небезпечного її носія.
Сам же Вайлі стверджує, що на такий подвиг його сподвигли докори сумління через «нечесну» перемогу на виборах Дональда Трампа. Адже Крістофер є переконаним лібералом, а ще – веганом і відкритим геєм. Навряд чи йому може подобатися, що з приходом Трампа до Білого дому в Америці посилилися позиції ультраправих, для котрих такі, як Вайлі – ідеальний об'єкт для нападок. Як він сам сказав: «Моя праця привела до влади людей, котрі мріють про суспільство, де таким як я немає місця».
Зрештою, байдуже, якою була мотивація Вайлі, головне, щоб були вжиті дієві заходи з протидії такому жахливому зловживанню одного з головних винаходів третього тисячоліття – соціальних мереж.
Тепер щодо других слухань: вони розпочалися 28 березня в Комітеті закордонних справ парламенту Об’єднаного Королівства й мали умовну назву «Російська корупція та Об’єднане Королівство». Депутати опитували експертів, скільки у Великій Британії «брудних» грошей з Росії, з’ясовували, як вони пов'язані з Кремлем і чому уряд так неохоче бореться з ними.
На перші слухання про російську корупцію депутати запросили, зокрема, виконавчого директора Фонду боротьби з корупцією Володимира Ашуркова і організатора «Клептократія-турів» (Kleptocracy Tour) – екскурсій до кам’яниць російських олігархів у Лондоні – Романа Борисовича. Також виступили директор Центру досліджень фінансових злочинів і проблем безпеки Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень Том Кітінґ (Tom Keating) і троє британських журналістів, котрі вивчають російську тематику: Люк Ґардінґ (Luke Harding), Олівер Балло (Oliver Bullough) і Джульєт Ґарсайд (Juliet Garside).
Про початок розслідування комітет закордонних справ Палати громад оголосив 26 березня, в розпал міжнародного конфлікту навколо отруєння у Великій Британії колишнього подвійного аґента Сергія Скрипаля та його доньки. «Цей обурливий замах на британській землі справедливо засудили парламент, Європейська Унія й наші союзники. Нам потрібно всім разом боротися з впливом цього корумпованого режиму. Його болюче місце – це його кишені. Комітет закордонних справ вивчить питання, як уряд може зробити так, щоб Кремль більше не використовував нашої столиці з цією метою», – заявив голова комітету Том Туґендгат (Tom Tugendhat).
Присутність російських капіталів, «відмитих» в британській господарці, Том Кітінґ вважає потенційно небезпечною: «Це нездорове явище, і воно спричиняє інші загрози. Ніхто не знає, чому сталося те, що сталося в Солсбері – моєму рідному місті, але факт полягає в тому, що в Об’єднаному Королівстві скупчуються гроші з Росії, а з ними сюди приходять такі люди і чиняться такі дії, яких, я впевнений, ми б не хотіли тут спостерігати».
Та чи готовий британський уряд боротися з «брудними» грошима з Росії? Учасники слухань висловлювалися про це досить скептично. «Треба чесно зізнатися собі: за останні двадцять з гаком років сюди було запомповано сотні мільярдів доларів, вони – в системі, вони інвестовані, й ми не збираємося їх звідти витягати», – скрушно сказав Том Кітінґ. «У правоохоронних органів є необхідні інструменти, але не вистачає підтримки політиків в тому, щоб закрити канали для російських грошей. Це не в інтересах лондонського Сіті», – підтримала Кітінґа фінансова кореспондентка газети The Guardian Джульєт Ґарсайд.
Варто навести цитату вже згаданого Люка Ґардінґа з його книги Mafia State (про Росію, звісно), де автор в двох словах розкриває тему російської корупції у Великій Британії: «Путін може зробити це (російські активи, сконцентровані в Об’єднаному Королівстві, – Z) своїм інструментом, тому що бути російським олігархом – це зовсім не те ж саме, що бути британським бізнесменом: якщо Кремль просить тебе щось зробити, ти повинен це зробити – хай там будівництво стадіону чи проведення «активних заходів» по всій Європі. І ці люди виглядають як бізнесмени, але насправді функціонують в інтересах своєї держави. Ми знаємо їхні імена, у них є фінансові активи в нашій країні».
Та все ж перші кроки робляться. Так, керівниця британського МВС Ембер Радд ініціювала аналіз виданих росіянам до 2015 року інвестиційних віз. Британські чиновники мають намір розглянути документи семисот росіян, котрим було дано дозвіл приїхати до країни за візою інвестора.
Також з'явилася інформація про те, що британська прем'єрка Тереза Мей погодилася розглянути пропозицію голови комітету у закордонних справах британського парламенту Тома Туґендгата про запровадження заборони для двох провідних західних клірингових палат на обслуговування російських євробондів.
31.03.2018