29 березня 1861 року народився відомий галицький науковець і громадсько-політичний діяч Роман Сас Залозецький – професор хімічної технології Політехнічної школи (тепер НУ "Львівська політехніка"), дійсний член НТШ, посол до Галицького сейму, голова товариства “Сільський Господар”, організатор і директор Торгової школи Товариства “Просвіта”, почесний консул Великої Британії у Львові.
Тепер у Львові на перетині вулиці Генерала Чупринки з вулицею Горбачевського, навпроти храму Св. Климентія Папи стоїть п’ятиповерхова "хрущовка" 1960-х років. На її стіні встановлена пам’ятна таблиця на згадку про відомого біохіміка Івана Горбачевського. Натомість мало хто знає, що на тому місці, під №55 на вул. А.Потоцького (тепер Генерала Чупринки, 59) стояла вілла “Романа”, споруджена фірмою Івана Левинського на початку ХХ століття. Її власником був саме професор Роман Залозецький. У Львові практично не залишилось нічого на згадку про нього, а міська рада так і не спромоглася назвати назвати на його честь навіть вулицю. Так саме не маємо у Королівському Столичному Місті вулиць на згадку про Огоновських, Федоровичів, Євгена Олесницького, Григорія Яхимовича, Михайла Галущинського, Степана Федака й інших відомих галичан.
Роман Залозецький походив зі старовинного галицького шляхетського роду гербу Сас. Його дід Дмитро Залозецький (1798–1860) був греко-католицьким священиком у покутських селах Баб’янка, Голосків, Залуже над Черемошем, Княже. У 1833–1836 роках він служив парохом церкви Св. Миколая у с. Погорілівка біля Заставни на Буковині.
Там народився його син Василь Залозецький (1833–1915), який також став священиком. У 1858 році його висвятив єпископ Спиридон Литвинович. Служив сотрудником у Роздолі та Бережанах, катехитом у Бережанській гімназії, парохом на сільських парафіях. Заснував Товариство проповідників тверезості.
Займався літературною творчістю під псевдонімами: Василій З., Панько из Галичанова, Савчишин Федько. Його повісті і романи "Несвятоюрщина", "Звонимира", "Картина з нашого язического бита", "Ростислав, родоначальник галицьких князей", "Приключенія русской молодицы", "Настя Чагровна", "Половецкая моленица", "Євфимия Володаревна" були популярними серед частини галицьких читачів. Писав переважно "язичієм", тому його літературна спадщина залишилася у минулому. Як писала чернівецька дослідниця Леся Щербанюк, "він – приклад тих людей, котрі хоч і збились на ідеологічні манівці, проте не переставали любити рідну землю і свій нарід" ¹.
У родині о. Василя Залозецького в місті Болехові народився 29 березня 1861 року син Роман. Він не пішов шляхом батька та діда, а обрав світську науку. Студіював хімічні технології на політехніках у Львові та Цюриху. Завершив студії докторатом у Віденській політехніці. Повернувся до Львова, де зайнявся науковою та викладацькою діяльністю: з 1885 року працював асистентом, з 1891-го – доцентом, потім надзвичайним професором, а з 1905-го – професором Львівської політехічної школи, викладав хімічну технологію та технологію нафти. У 1899 році Залозецький створив при Львівській політехніці першу Крайову науково-дослідну станцію для вивчення галицької нафти й озокериту.
Він був одним із засновників нової галузі науки – геохімії нафти. "Напрям його наукових досліджень – вивчення хімічного складу нафти і озокериту, природи вуглеводнів та нафтових кислот; способи очищення та використання відходів нафтопереробки гудрону", – писав доцент Микола Буцко ².
Науковий доробок вченого досліджував професор Роман Любомир Макітра у статті "Роман Залозецький – огляд наукової діяльності (1861–1918)" ³.
З 1899 року Роман Залозецький був за сумісництвом професором Львівської торгівельної академії. Брав участь у ІІІ Міжнародному нафтовому конґресі 1907 року в Бухаресті, де був єдиним представником Галичини. Займався також репрезентацією французьких і англійських нафтових фірм у Галичині, у 1904 році став почесним консулом Великої Британії у Львові.
Ще 1876 року у Львові було створене Товариство закінчених техніків, яке через два роки перейменували на Політехнічне товариство у Львові. Товариство об’єднувало понад тисячу інженерів різних спеціальностей. Коли 1913 року було прийняте рішення про "офіційну мову" товариства, якою стала польська, інженери-українці вийшли з цього об’єднання.
Ще 1900 року Р.Залозецький разом з інженерами Андрієм Корнелею та Василем Нагірним висунули пропозицію створення Технічної секції при НТШ. Але ця ідея не знайшла підтримки. А 1 листопада 1908 року відбулися організаційні збори Українського технічного товариства. Організаційний комітет очолив тоді В.Нагірний. 15 січня 1913 року на ІІ зборах Українського технічного товариства його головою обрано Романа Залозецького.
Ще 1895 року він став членом НТШ та членом-кореспондентом Російського технічного товариства в Петербурзі. У 1914-му – дійсний член НТШ Р.Залозецький активно займався опрацюванням української науково-технічної термінології, зокрема, в нафтовій галузі.
Займався він і політикою. У 1913 році – його обрали послом до Галицького сейму від Національно-демократичної партії у IV курії (сільській) в окрузі Рава-Руська.
У 1914 році Романа Залозецького призначили радником Міністерства громадських робіт у Відні. "П. проф. Роман Залозецький зістав приділений до міністерства робіт публичних і наслідком того переносить ся до Відня. Розкриває ся йому нове поле праці, яке при його здібностях і роботящости отворить йому також особисто нові вигляди, замкнені тут нашими сердечними вже від двох десятків літ. В Галичині тратимо в особі п. Залозецького дуже щирого й діяльного чоловіка, якого безкорисна праця на богатьох областях нашого громадянського житя зазначила ся всюди додатними успіхами: як раз се стягнуло на нього ненависть Поляків і дало почин до небувалої і в способах неперебираючої нагінки на него. Ще в сьвіжій памяти остає бішена кампанія польської преси й цілої суспільности проти нього з приводу його мнимих зносин з “Ostmarkverein-ом” [Deutscher Ostmarkenverein – німецька націоналістична організація створена у 1894 р. в Познані з метою германізації поляків у Прусії. – Z], яка – правда – не принесла інспіраторам й орґанам виконуючим чести й успіхів, але становить дуже характеристичний симптом для зрозуміня відносин і почувань польського загалу супроти всього, що українське... Одначе маємо надію, що й сей остатній стріл не зашкодить п. проф. Залозецькому й що пошана і признанє нашого громадянства для особи п. Залозецького причинить ся до затертя тих прикрих вражінь, які вшехпольські гончі мусіли викликати в його сьвідомости. Соймовий мандат проф. Залозецький вже зложив", – писала щоденна газета «Діло» 27 червня 1914 року.
Наступного дня у Сараєво застрелили наступника австрійського престолу Франца Фердинанда і незабаром почалася світова війна. Роман Залозецький залишився у Відні, де й помер 6 жовтня 1918 року.
Його син Володимир Сас-Залозецький (1896–1959) став мистецтвознавцем та істориком мистецтва. Політично належав до прихильників В.Липинського. Помер в еміграції, також у Австрії, у місті Ґрац.
ПРИМІТКИ
¹ Щербанюк Л. Читаючи Василя Залозецького // Буковинське віче. – 2003. – 12 лютого.
² Буцко М. Відомі вчені Державного університету "Львівська політехніка" 1844–1994. – Львів, 1994. – С. 56.
³ Роман Любомир Макітра. Роман Залозецький – огляд наукової діяльності (1861–1918) / Р.Макітра // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 2007. – Т. XVIII: Хемія і біохемія. – С. 185-195.
28.03.2016