Вчера відбулась перед ц. к. судом краєвим у Львові, яко другою инстанцією, розправа п. Кароля Беднарского, управителя друкарнї им. Шевченка, засудженого в судї пов. м. д. С. III. у Львові судією п. Геком а заходом і за иниціятивою полиційного конциписта Котовского, на кару 20 зр. за то, що на першім числї "Часописи Правничої" замість слова "редактор" уміщено термин "одвічальний видавець". Розправа була цікава вже хоч-би для того, що ходило тут о потвердженє або знесенє засуду, виданого в справі прасовій судією, котрий єсть рівночасно доцентом права прасового на львівскім университетї а від котрого належало надїятись рїшеня, опертого на чисто наукових і духови закона строго відповідаючих мотивах.
Тимчасом мотиви ті показались дуже слабими. Виказав то в світлій промові оборонець п. Беднарского д-р Ст. Федак. Пояснивши так на підставі духа закона як і язика руского, що термин "одвічальний видавець" зовсїм відповідає вимогам закона прасового і навівши численні приміри, що і в инших в Австрії виходячих часописях уживають місто слова "редактор" синонимів подібних тому, якій ужито в "Правничій Часописи" — задержався оборонець довше при тім уступі вироку, котрим поручено обжалованому оголосити засуд часописями і тут доказав ясно, що той уступ засуду почиває на найхибнїйшій интерпретації і зрозуміню самих кардинальних точок закона прасового. Д-р Федак просив особливо той уступ засуду чим скорше знести, бо коли-би дїйстно прийшло до опубликованя засуду в часописях, як того хоче п. судія Гек, то тогдї і єго имя мусїло-би бути в тім засудї подане, що не причинило-бися зовсїм до піднесеня супротив опинії загалу наукової поваги львівского университету. — Трибунал судовий, зложений з сов. Савчиньского, Голиньского, Зборовского і Нитарского, не апробував поглядів пп. Котовского і Гека, а прихилився вповнї до виводів д-ра Федака і знїс цілий засуд першої инстанції, увільняючи зовсїм п. Беднарского від одвічальности. Трибунал признав в мотивах засуду, що термин "одвічальний видавець" відповідає зовсїм вимогам закона і що з тої причини не можна нїкого потягати до одвічальности. Засуд той повинен поучити управнені до интервенції в прасових справах органи полиційні, що в подібних случаях належить поступати огляднїйше і вистерїгатись безпідставного ставленя перешкод прасї, а для "Червоної Руси", котра по засудї першого судії з такою радостію напала на редакторів Часописи Правничої і виїхала з замітом, що они не уміють приписів права, — єсть той засуд справдїшною компромитацією, бо виказує, що радість єї була безосновна а злоба передвчасна.
