180 років тому, 3 серпня 1833 року народився галицький письменник, громадський діяч, мовознавець і літературознавець, довголітній голова “Просвіти” Омелян Огоновський (1833–1894).
Походив він із села Григорів на Рогатинщині. Його батько о. Михайло Огоновський був адміністратором тутешньої парафіяльної церкви Різдва Пресвятої Богородиці. В родині Огоновських було 12 дітей. Окрім найстаршого Омеляна, стали відомим галицькими діячами ще четверо його братів.
Олександр Огоновський (1848-1891) – вчений правник і громадський діяч, дійсний член НТШ, професор права, який викладав українською мовою у Львівському університеті, розробляв українську юридичну термінологію. Був співзасновником товариств "Дружній Лихвар", "Просвіта", НТШ, Руського педагогічного товариства ("Рідна Школа"). У 1872-1876 рр. був редактором часопису "Правда" і став у 1885 р. першим головою народовецької політичної організації «Народна Рада».
Микола Огоновський (1850–1907) – священик, письменник, перекладач, редактор і видавець літературно-наукового часопису "Родимый листокъ" в Чернівцях.
Петро Огоновський (1853-1917) – педагог, вчений і громадський діяч. Голова "Просвіти" у 1906-1910 рр., дійсний член НТШ з 1899 р., професор Академічної гімназії у Львові, автор підручників з математики і фізики українською мовою. До речі, 20 липня минуло 160 років від дня народження П.Огоновського.
Іларій Огоновський (1854–1929) – класичний філолог, перекладач, автор "Методичної граматики руської мови" (1894, разом з В.Коцовським), "Словаря до Гомерової Одіссеї і Іліади".
Омелян Огоновський починав своє навчання в Бережанах. Там закінчив нормальну школу та 6 класів гімназії. Два старші класи закінчував у Львові, де й здав матуру (екзамени на атестат зрілості) у 1853 р., а у 1857 р. – греко-католицьку семінарію та теологію у Львівському університеті. Крім богословських наук, відбув курси з руської мови та літератури у Якова Головацького, а також з класичної філології та польської мови.
Був катехитом при Домініканській (німецькій) гімназії та професором класичної філології Академічної гімназії у Львові. У 1865 р. отримав ступінь доктора філософії. А з 1867 – кафедру руської філології Львівського університету (після відходу Якова Головацького). У 1870 р. цісар Франц Йосиф І надав О.Огоновському звання професора руської мови і руського письменства.
Вченому довелося реформувати викладання руської мови та літератури в університеті й добиватися навчання живою мовою, замість мертвонародженого язичія, запровадженого Я.Головацьким. У 1877 р. його обирають деканом філософського факультету.
Омелян Огоновський став одним із засновників Товариства "Просвіта" (1868), Народної Ради (1885) і Наукового Товариства ім. Т.Шевченка (1893). Протягом 1877-1894 він успішно керував "Просвітою", яка в ті часи охопила своїми філіями та читальнями міста й села Галичини.
Найбільшою науковою праця О.Огоновського стала "Історія літератури руської". Вона залишилася незавершеною, у 1887–1894 рр. вийшли 4 томи в 6 книгах. Це була перша спроба синтези української літератури. У 1881 р. О.Огоновський став членом Академії знань у Кракові.
Він був автором поезії "Хрест" (1860), драматичних творів "Федько Острозький" (1861), "Настасія" (1862), "Гальшка Острозька" (1877), українського перекладу "Слова о полку Ігоревім" (1876), біографій М.Шашкевича (1886), Т.Шевченка (1876, 1893), підручників та хрестоматій.
Помер Омелян Огновський раптово 26 жовтня 1894 року, похований на полі 1 Личаківського цвинтаря у Львові.
Пам’ятник на могилі О.Огоновського виконала фірма Генрика Пер’є, у медальйоні – мармуровий портрет роботи скульптора Антонія Рудзевича (1854–1914). У цьому ж гробівці поховані: дружина Омеляна – Фаліна з Нєдзвєцьких Огоновська (1843–1908); їх донька Емілія Огоновська (1878–1906); Ольга з Огоновських (+1935) – дружина відомого галицького політика Костя Левицького; син Петра Огоновського – географ, дійсний член НТШ Володимир Огоновський (1895–1976) та інші члени родини.
Віддаючи пошану братам Огоновським, у 1933 році Рада міста Львова перейменувала одну з вулиць на Новому Знесінні на вул. Огоновських. А у 1950 році, шукаючи симпатії Кім Ір Сена, цю вулицю назвали Корейською. І вона залишається такою донині. А вулиці Братів Огоновських немає на нинішній мапі Львова…
03.08.2013